Рішення № 29778208, 04.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р.Справа № 916/237/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ"

про стягнення 479356,50грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Літвіненко Г.Ю. - довіреність;

Від відповідача: Вайкуль О.В. - довіреність;

В судовому засіданні 04.03.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Літвіненко Г.Ю. - довіреність;

Від відповідача: Вайкуль О.В. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" про стягнення заборгованості за договором поставки №01/03 від 01.03.2010р. в розмірі 479356,50грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2013р. було порушено провадження по справі №916/237/13-г.

В судових засіданнях в порядку ст. 77 ГПК України, проголошувались перерви з 13.02.2013р. до 18.02.2013р. та з 18.02.2013р. до 04.03.2013р.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого відповідач визнає наявність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" за договором поставки, проте на даний час кошти для її погашення у підприємства відсутні.

13.02.2013р. представник відповідача посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства, надав до суду клопотання про розстрочки виконання грошового зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС".

18.02.2013р. представник позивача надав до суду заперечення на клопотання відповідача про розстрочку виконання грошового зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС". Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідачу вже не одноразово надавалась можливість добровільного виконання своїх зобов'язань перед позивачем, шляхом надання йому як відстрочи та і розстрочки сплати наявної заборгованості. Проте відповідач постійно порушував та не виконував свої зобов'язання.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.03.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.03.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „ЗТ" ( Покупець) був укладений договір поставки №01/03 (далі - договір).

Відповідний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р., а в частині взаєморозрахунків - до повного взаєморозрахунку Сторін.

Згідно п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю пакувальні матеріали плівку, скоч (далі - Товар), а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити відповідний Товар. Кількість, асортимент та ціна за одиницю товару відображається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється шляхом фактичної передачі товару Покупцю, про що Сторони підписують видаткову накладну (п.2.2 договору). Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару Покупцю (п.2.3 договору). Товар постачається Покупцю не пізніше „трьох" календарних днів з моменту підписання Договору (п.2.4 договору).

Ціна окремих товарних позицій узгоджується Сторонами та відображається у видатковій накладній (п.4.1 договору). Загальна вартість дійсного Договору складається з вартості всього товару поставленого в рамках відповідного Договору (п.4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору, передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки. Оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового (банківського) перекладу коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника. Момент оплати вважається дата списання грошових коштів Покупця з його поточного рахунку в адрес Постачальника (п.5.2 договору). Покупець має право здійснити оплату товару достроково, а Постачальник зобов'язаний прийняти таку оплату (п.5.3 договору). Покупець має право здійснювати оплату за товар частинами (п.5.4 договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 479356.50грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000499 від 06.04.2010р., №РН-0000652 від 05.05.2010р., №РН-0000644 від 01.06.2010р.

Відповідач, свої грошові зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, заборгованість в розмірі 479356.50грн. не сплатив.

11.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію №б/н з вимогою у сими денний термін сплатити наявну заборгованість.

18.01.2013р. відповідач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив позивача, що товариство з обмеженою відповідальністю „ЗТ" підтверджує, що отримало від позивача товар на загальну суму 479356,50грн, однак не має грошових коштів для його оплати.

Позивач також, зазначає, що між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №01/03 від 01.03.2010р. станом на 31.12.2010р. складає 479356,50грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором поставки №01/03 від 01.03.2010р. щодо розрахунку за отриманий Товар товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №01/03 від 01.03.2010р. в сумі 479356,50грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Що ж до клопотання відповідача про розстрочку грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС", яке на думку суду за своєю правовою природою є клопотанням про розстрочку виконання рішення суду то суд відмовляє в його задоволені з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з наданого клопотання єдиною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду є посилання відповідача на скрутне фінансове становище підприємства, проте жодних доказів підтвердження перебування товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" у скрутному фінансовому становище до заяви додано не було. Та більш того, в клопотанні відсутні як обґрунтування необхідності надання такої розстрочки так і сам графік погашення відповідної заборгованості.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначалось вище, розстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для надання такої розстрочки а отже і у відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 25, офіс 104; код. 32696695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 25, офіс 332; код. 26543427 ) 479356 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість)грн. 50 коп. основного боргу за договором поставки №01/03 від 01.03.2010р. та 9587(дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 13коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОМ ПЛЮС" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 25, офіс 332; код. 26543427 ) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судовий збір в сумі 0,01 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.03.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.