Рішення № 29777534, 27.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.13 р. Справа № 5006/6/130/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Подколзіної Л.Д., судді Уханьової О.О., судді Тоцького С.В., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк

про стягнення 41 981,69 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - Панков К.М. - представник по довіреності від 14.05.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк заборгованості у розмірі 39 147,48грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію протоколу розбіжностей від 17.08.2010р. до договору, копію специфікації від 17.08.2010р., копії вимог вих.№261 від 09.07.2012р., вих.№437 від 17.10.2012р., копію виписки по банківському рахунку ТОВ «Прем»єр плюс», копії видаткових накладних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н, б/д заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що заборгованість вказана у позовній заяві позивачем відрізняється від суми зазначеній у акті звірки взаємних розрахунків станом на 26.10.12р., згідно з яким сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 29 945,34грн. Даний акт звірки відповідачем був підписаний з запереченнями, оскільки за даними ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» в бухгалтерському обліку рахується сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 16 558,56 грн., тобто різниця складає 13 386,78 грн. Відповідач посилається на п.5.10 договору, згідно якого Покупцю надано право в односторонньому порядку зменшувати суму платежів Постачальникові за товари на суму товарів, повернених останньому, неустойки, наданих йому послуг, уцінок, утилізованих товарів, суму платежів по додатку № 2 даного договору та інші належні покупцю платежі за даним договором заліком зустрічних вимог. Згода на залік зустрічних однорідних вимог надається сторонами шляхом підписанням цього договору. За ствердженням відповідача, оскільки у позивача існує перед ним заборгованість у вигляді нарахованого штрафу в сумі 11 000 грн. за невиконання обов"язків щодо своєчасного постачання товарів та сум наданих маркетингових послуг за договором, він як покупець скористувався своїм правом і провів в односторонньому порядку взаємозалік на суму 13 386,78 грн. відповідно до п.5.10 договору. Крім того, наполягає на тому, що станом на дату звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості, поставлений товар не був реалізований в повному обсязі, тому право вимоги у позивача на стягнення спірної суми не виникло.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

14 січня 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшли заперечення на відзив відповідача від 09.01.2013р., в якому зазначив, що в акті звірки взаємних розрахунків станом на 17.08.2012р. допущені помилки, а саме: акт не відповідає первинним бухгалтерським документам за договором (видатковими накладними) та довідки про рух коштів, а тому, не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ по справі. Позивач не надав згоду на застосування зарахування зустрічних вимог.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2013р. справу №5006/6/130/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Подколзіної Л.Д., судді Сич Ю.В., судді Тоцького С.В.

Слухання справи неодноразове відкладалось, у зв»язку з неявкою позивача у засідання суду, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

08 лютого 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшли письмові пояснення та уточнення розміру позовних вимог б/н від 02.02.2013р., в яких пояснив, що в позовній заяві та в розрахунку суми заборгованості помилково була вказана видаткова накладна №П-000010032 від 08.09.10р. По-друге, відповідачем помилково була складена та надана позивачу в двох екземплярах видаткова накладна №П-00014267 від 08.12.2010р., дана накладна повинна була бути складена в одному екземплярі та підтверджує факт поставки товару на загальну суму 1 035,25 грн. Також надані пояснення щодо здійснення відповідачем часткових оплат. З урахуванням викладеного, позивачем збільшено розмір позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України, у зв»язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» заборгованість у розмірі 41 981, 69 грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданих пояснень та уточнень, які розцінюються судом як збільшення розміру позовних вимог позивачем.

Розпорядженнями заступника голови господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. змінено склад судової колегії по справі № 5006/6/130/2012: замінено суддю Сич Ю.В. на суддю Уханьову О.О.

Відповідачем надані пояснення по справі б/н, б/д, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Позивач у засідання суду не з»явивя, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

17 серпня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м. Харків (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк (далі по тексту-Покупець), був укладений договір постачання №11077/П-00000527, згідно умов якого Постачальник зобов"язався прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок, а останній зобов»язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість відповідно до умов договору.

Вказаний договір складений з протоколом розбіжностей від 17.08.2010р.

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація від 17.08.2010р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням її найменування, кількості, якісних показників.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Пунктом 7.1 договору встановлений строк його дії -з моменту підписання до 31.12.2010р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору здійснив поставку товару у адресу відповідача, однак до теперішнього часу останнім не оплачені наступні видаткові накладні: № П-00012290 від 28.10.2010р., № П-00012291 від 28.10.2010р., № П-00012292 від 28.10.2010р., № П-00012322 від 28.10.2010р., № П-00012323 від 28.10.2010р., № П-00012473 від 01.11.2010р., № П-00012506 від 01.11.2010р., № П-00012507 від 01.11.2010р., № П-00012646 від 03.11.2010р., № П-00012665 від 06.11.2010р., № П-00012791 від 08.11.2010р., № П-00012931 від 10.11.2010р., № П-00012963 від 13.11.2010р., № П-00013237 від 17.11.2010р., № П-00013238 від 17.11.2010р., № П-00013351 від 22.11.2010р., № П-00013352 від 22.11.2010р., № П-00013606 від 25.11.2010р., № П-00013607 від 25.11.2010р., № П-00013608 від 25.11.2010р., № П-00013609 від 25.11.2010р., № П-00013713 від 26.11.2010р., № П-00013755 від 29.11.2010р., № П-00013879 від 29.11.2010р., № П-00013895 від 29.11.2010р., № П-00013896 від 29.11.2010р., № П-00013975 від 01.12.2010р., № П-00014088 від 03.12.2010р., № П-00014099 від 03.12.2010р., № П-00014100 від 03.12.2010р., № П-00014043 від 04.12.2010р., № П-00014266 від 08.12.2010р., № П-00014267 від 08.12.2010р., № П-00014402 від 09.12.2010р., № П-00014403 від 09.12.2010р., № П-00014445 від 10.12.2010р., № П-00014467 від 10.12.2010р., № П-00014468 від 10.12.2010р., № П-00014469 від 10.12.2010р., № П-00014364 від 11.12.2010р., № П-00014792 від 17.12.2010р., № П-00014793 від 17.12.2010р., № П-00014794 від 17.12.2010р., № П-00014869 від 20.12.2010р., № П-00015176 від 24.12.2010р., № П-00015175 від 27.12.2010р., № П-00015249 від 27.12.2010р. Видаткова накладна №П-00012073 від 22.10.2010р. сплачена відповідачем частково на суму 488,82 грн.

Ухвалами від 23.01.2013р., від 06.02.2013р. суд зобов"язував позивача представити у матеріали справи додаткові документи.

Розглянувши видаткові накладні № П-00012290 від 28.10.2010р., № П-00012291 від 28.10.2010р., № П-00012292 від 28.10.2010р., № П-00012322 від 28.10.2010р., № П-00012323 від 28.10.2010р., № П-00012473 від 01.11.2010р., № П-00012506 від 01.11.2010р., № П-00012507 від 01.11.2010р., № П-00012646 від 03.11.2010р., № П-00012665 від 06.11.2010р., № П-00012791 від 08.11.2010р., № П-00012931 від 10.11.2010р., № П-00012963 від 13.11.2010р., № П-00013237 від 17.11.2010р., № П-00013238 від 17.11.2010р., № П-00013351 від 22.11.2010р., № П-00013352 від 22.11.2010р., № П-00013606 від 25.11.2010р., № П-00013607 від 25.11.2010р., № П-00013608 від 25.11.2010р., № П-00013609 від 25.11.2010р., № П-00013713 від 26.11.2010р., № П-00013755 від 29.11.2010р., № П-00013879 від 29.11.2010р., № П-00013895 від 29.11.2010р., № П-00013896 від 29.11.2010р., № П-00013975 від 01.12.2010р., № П-00014088 від 03.12.2010р., № П-00014099 від 03.12.2010р., № П-00014100 від 03.12.2010р., № П-00014043 від 04.12.2010р., № П-00014266 від 08.12.2010р., № П-00014267 від 08.12.2010р., № П-00014402 від 09.12.2010р., № П-00014403 від 09.12.2010р., № П-00014445 від 10.12.2010р., № П-00014467 від 10.12.2010р., № П-00014468 від 10.12.2010р., № П-00014364 від 11.12.2010р., № П-00014792 від 17.12.2010р., № П-00014793 від 17.12.2010р., № П-00014794 від 17.12.2010р., № П-00014869 від 20.12.2010р., № П-00015176 від 24.12.2010р., № П-00015175 від 27.12.2010р., № П-00015249 від 27.12.2010р., №П-00012073 від 22.10.2010р. судом вставлено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 41 312,97 грн. та вони підписані обома сторонами, скріплені печатками без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Розглянувши видаткову накладну №П-000014469 від 10.12.10р. на суму 520,33 грн. суд дослідив, що вона у графі „Товар прийняв" містить тільки підпис, не зазначено прізвище та ім"я по батькові особи, яка отримала товар, печатка одержувача відсутня. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей до вищевказаної видаткової накладної позивачем не представлено суду.

Беручи до уваги наявність видаткової накладної, підписання відповідачем акту звіряння розрахунків станом на 26.10.2012р. до якого увійшла спірна видаткова накладна та товар за яким реалізований відповідачем, часткове визнання боргу останнім, суд дійшов висновку щодо схвалення відповідачем наявної угоди з оплатної поставки товару, отже позивачем доведено поставку товару Покупцеві за видатковою накладною №П-000014469 від 10.12.10р. на суму 520,33 грн.

Таким чином, позивачем доведено суду поставку товару відповідачеві на загальну суму 41 833,30 грн.

Як зазначалось вище, видаткова накладна №П-00012073 від 22.10.2010р. сплачена відповідачем частково на суму 488,82 грн., неоплачена сума за даною накладною складає 471, 91грн.

За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором складає 41 981,69 грн.

Проте, позивачем не конкретизовано, яка саме видаткова накладна залишилась не сплачена відповідачем на суму 637,21 грн. Отже, у суду відсутня можливість перевірити належність складання первинних документів на вказану суму. Таким чином, в цій частині позовні вимоги позивачем не доведені належними та допустими доказами, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

У відповідності до п.5.5 договору у редакції протоколу розбіжностей від 17.08.2010р. Покупець перераховує кожні 30 календарні дні на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Отже, виходячи з вказаного порядку розрахунків, ненадання покупцем товариству інформації щодо обсягів реалізації ним товару унеможливлює визначення сторонами договору строків та обсягів реалізованого товару, а відповідно унеможливлює для позивача пред»явлення відповідачу вимог щодо оплати за реалізовану останнім продукцію.

19.10.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення нереалізованого товару та надання звіту про продаж поставленого товару. Однак, останнім не було надано відповіді щодо реалізації товару, товар не повернутий позивачу.

Під час слухання справи відповідачем була надана довідка б/н від 16.11.2012р.згідно якої станом на 16.11.2012р. залишок нереалізованого товару складає 2 527,89 грн. Однак, суд не приймає її до уваги, оскільки вона містить відомості щодо видаткових накладних, які не є предметом розгляду по справі №5006/6/130/2012. Отже, залишок нереалізованого товару у розмірі 2 527,89 грн. немає ніякого відношення до заборгованості вказаній позивачем у письмових поясненнях та уточненнях розміру позовних вимог б/н від 02.02.2013р.

Як вбачається з акту звірки підписаним та скріпленим печаткою як ТОВ «Прем»єр плюс» так і ТОВ «ТБ»Амстор», у графі «Інформація про реалізацію товару покупцем по даним» постачальником вказано, що товар реалізовано, в свою чергу Покупець не спростував належними доказами не реалізацію товару.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що іншим чином позивач та відповідач в договорі постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р. не врегулювали умови щодо строків та порядку розрахунків за поставлену продукцію (у тому числі у випадку ненадання Відповідачем доказів про обсяги реалізованого товару), суд вважає, що є правомірним застосування у такому випадку судом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення нереалізованого товару, товар не повернутий покупцем продавцю. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимагати від Відповідача оплати за поставлений за цим договором товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 41 344, 48 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені частково факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості частково у розмірі 41 344, 48 грн.

Заперечення відповідача щодо зарахування заліку однорідних зустрічних вимог на суму неустойки (штрафу) в розмірі 11 000 грн. та сум наданих маркетингових послуг не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

- по-друге, якщо інша сторона не згодна з сумою, заявленою до заліку, залік проводиться за умовами звернення до суду, оскільки між сторонами виник спір;

- в третє, за змістом п.5.8 договору постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р., при оплаті товарів покупець має право зменшити суму платежів постачальникові за товари на суму товарів, повернутих постачальникові, суму неустойки, суму платежів по додатку №2 даного договору та інші належні покупцю платежі за даним договором заліком зустрічних вимог. Згода на залік зустрічних однорідних вимог надається сторонами шляхом підписання цього договору.

Таким чином відповідач повинен був довести, що вимога його до позивача про залік зустрічних вимог про стягнення неустойки є однорідною, є згода в письмовому вигляді на проведення заліку і залік проводиться у відповідності з вимогами п.5.8.

Відповідач в обґрунтування наданого права посилається на п.5.10 договору №11508 від 30.12.2010р. та додає його до відзиву на позовну заяву разом з претензією, розрахунком штрафу здійсненого на підставі вказаного договору та видаткових накладних, які не є предметом розгляду господарським судом. Поставка товару за спірними видатковими накладними була здійснена Продавцем у період з 28.10.2010р.-27.12.2010р. під час поставки якого був чинний договір постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р.

Таким чином, посилання відповідача на проведення заліку згідно договору №11508 від 30.12.2010р. є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи. Відповідач не довів свої заперечення, які стосуються правомірності заліку зустрічних вимог, однорідності вимог (неустойки і заборгованості) у відповідності з вимогами договору постачання №11077/П-00000527 від 17.08.2010р., господарський суд вважає, що заперечення не відповідає умовам договору.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 46, 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк про стягнення 41 981, 69 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м. Харків заборгованість у розмірі 41 344, 48 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 585,07 грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.

Головуючий суддя Подколзіна Л.Д.

Суддя Тоцький С.В.

Суддя Уханьова О.О.