Рішення № 29773782, 05.03.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. Справа № 923/189/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Шевченка" с.Догмарівка Генічеського району Херсонської області

до державного підприємства "Новотроїцький елеватор" смт. Новотроїцьке Херсонської області

про стягнення 191716грн. 43коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Баєв А.С.

від відповідача - директор Остапчук В.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Шевченка" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з державного підприємства "Новотроїцький елеватор" (відповідач) 172309грн. 00 коп. основного боргу, 16172грн. 87 коп. пені, 3234грн. 56 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за отриманий товар - пшеницю 3 класу згідно з договором купівлі-продажу №42 від 02.04.2012року.

Відповідач в позовні вимоги визнає в повному обсязі, посилаючись на тяжке матеріальне становище державного підприємства, у зв'язку з чим здійснити своєчасні розрахунки не було можливості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Шевченка" (позивач) та державним підприємством "Новотроїцький елеватор" (відповідач) 02 квітня 2012року укладено договір купівлі-продажу №42 відповідно до якого позивач продає, а відповідач купує пшеницю 3 класу ( далі - товар) згідно з умовами договору.

Відповідно до розділу 2 договору купівлі-продажу кількість товару, що поставляється за договором: до 100 тон відповідно до товарних накладних за ціною 1950грн.00коп. за тону, в т.ч. ПДВ. Сума за фактично відвантажену продукцію зазначається в товарних накладних .

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони узгодили, що товар поставляється зі складу позивача транспортом відповідача. Позивач зобов'язаний здійснити поставку товару до 15.04.2012року.

При цьому, відповідно до пункту 3.3 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятий відповідачем по кількості після оформлення документів обома сторонами, а право власності на товар у відповідача виникає з моменту передачі товару позивачем (пункт 3.4 договору), що підтверджується передачею позивачем витратної накладної на товар. (пункт 3.5 договору).

Таким чином, за умовами договору від 02.04.2012року товар вважається переданим відповідачу з моменту його передачі позивачем та підписання уповноваженою відповідачем особою, яка зазначена в довіреності, витратної накладної на товар.

В позовній заяві позивач посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 42 від 02.04.2012року загалом відповідачем було взято пшениці 98620кг на суму 192309грн.00коп.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу товару в кількості 98620кг на суму 192309грн.00коп. за наданою до матеріалів справи накладною №1077 від 06.04.2012року, належна копія якої надана позивачем в засідання суду, а оригінал накладної досліджувався судом.

Відповідачем частково 27.07.2012року сплачено вартість товару в сумі 20000грн.00коп., що не заперечувалося представниками сторін в засіданні. Позивач просить стягнути борг в сумі 172309грн.00коп.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі продажу. Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару покупцеві вважається: вручення його покупцеві, якщо договором передбачено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місцезнаходженні товару.

При цьому частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено загальний порядок оплати товару за договором купівлі-продажу після прийняття його покупцем або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що розрахунки за отриманий товар відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний був здійснити до 01.07.2012року. Однак ним сплачено вартість отриманого товару лише частково, в сумі 20000грн.00коп. Доказів перерахування відповідачу заборгованості в сумі 172309грн.00коп. відповідач суду не надав. Борг він визнає в повному розмірі, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 172309грн.00коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3234грн.56коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за затримку оплати товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При укладені договору купівлі-продажу від 02.04.2012року сторони пунктом 5.2 узгодили, що в разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, як це передбачено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за період з 01.07.2012року по 11.02.2013року в сумі 16172грн.87коп.

Будь-яких доказів в обґрунтування причин несвоєчасних розрахунків за отриманий товар, відповідачем суду не надано, а його посилання на тяжке матеріальне становище не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України, тому вимоги позивача про стягнення 16172грн.87коп. пені також підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначених вимог закону та договору, позовні вимоги задовольняються в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з державного підприємства "Новотроїцький елеватор" смт. Новотроїцьке Херсонської області вул. Безроднього, 154 р/рахунок 26004181880002 в ПАТ КБ «Надра» м. Київ МФО 380764 ідентифікаційний код 00956543 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Шевченка" с.Догмарівка Генічеського району Херсонської області, вул. Леніна, 43 р/рахунок 26009157015 ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль», м. Київ, МФО 380805 ідентифікаційний код 03784255 - 172309грн. 00 коп. основного боргу, 16172грн. 87 коп. пені, 3234грн. 56 коп. - 3% річних та 3834грн. 32 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 березня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова