Рішення № 29772573, 01.03.2013, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № /0507/4504/2012 р.

Провадження № 2/222/58/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2013 року Володарський районний суд Донецької області

у складі: Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобовязання видачі довідки про середній заробіток для донарахування допомоги по безробіттю та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнень вказуючи, що починаючи з 14.06.2010 р. він працював у відповідача. Згідно наказу №167-к від 16.09.2010 р. його було переведено на посаду майстра гірновидубувального цеху з окладом 2500 грн. Починаючи з 01.01.2011р. йому зменшили суму окладу на 1000 грн. без попереджень та за неясними йому причинами. 01.11.2012р. його було звільнено за станом здоровя на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. На його вимогу провести з ним повних розрахунків, виходячи з окладу 2500 грн., адміністрація відповідача не відреагувала, тому він звернувся до суду. Після остаточного уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011р. по 01.11.2012р. із розрахунку окладу 2500 грн. в розмірі 16386,98 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.11.2012 р. по 16.02.2013 р. в сумі 8750 грн., а також зобовязати відповідача доплатити єдиний соціальний внесок та податок з вказівкою сум по місяцям з 01.01.2011р. по 01.11.2012р. та видати йому довідку про середній заробіток для донарахування допомоги по безробіттю. Крім того, зазначив, що відповідач грубо порушив норми трудового законодавства та в звязку із непроведенням з ним повного розрахунку з вини відповідача, він змушений був вживати додаткові зусилля для організації свого життя, звертатися у різні інстанції для захисту свого права, у звязку з чим несе моральні страждання. Компенсацію моральної шкоди оцінює в 5000 грн. та просив стягнути її з відповідача на свою користь.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов по вищевказаним підставам, наполягав на його задоволенні. Пояснив, що про зменшення посадових окладів на підприємстві не повідомляли ні його ні інших працівників. Це питання не було узгоджено з профспілкою і лише після його звернення до суду, адміністрація відповідача почала примушувати працівників підписувати наказ про зменшення окладів.

Представник відповідача ПАТ «Кальчицький кар'єр» - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що позивач дійсно, з 14.06.2010 р. працював у підприємстві на посаді машиніста насосної установки гірського цеху. Наказом № 167-к від 16.09.2010 р. його було переведено на посаду майстра гірського цеху з окладом 2500 грн. У той період часу у підприємства виникли проблеми, повязані з нестабільністю ринку збиту готової продукції, а також невідповідністю виготовляємої продукції вимогам міжнародних стандартів, тому акціонерами товариства було прийнято рішення про придбання нового обладнання та будівництво нового заводу. У листопаді 2010 року новий завод було введено в експлуатацію, що потребувало великих фінансових витрат та економії витрат на електроенергію, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату. Вводячи зазначені заходи на підприємстві відбувся тимчасовий спад виробництва і за результатами діяльності у 2010 році фінансовий стан підприємства був збитковим. Підприємство не мало можливості сплачувати працівникам заробітну плату у колишньому обємі, тому адміністрація вирішила зменшити фонд оплати праці за рахунок зменшення окладів працівників, не торкаючись положення робітників, при цьому не погіршуючи їх матеріальний стан, регулюючи заробітну плату надбавками пропорційно випуску продукції для збереження спеціалістів та колективу. На підставі цього, 26.10.2010 р. було видано наказ №195-к про внесення змін у штатний розпис, який було погоджено з профспілковою організацією. Обовязок ознайомити з даним наказом працівників підприємства було покладено на начальника відділу кадрів ОСОБА_3 та начальників цехів. Як було встановлено пізніше, особи, на яких покладався цей обовязок віднеслися до нього недобросовісно та ознайомили з наказом не усіх працівників. Нові умови оплати праці були введені з 01.01.2011р. та починаючи з цього часу працівники отримували заробітну плату за зменшеними окладами, у тому числі й позивач. 01.11.2012р. позивача було звільнено за станом здоровя. Починаючи з 01.01.2011р. по день звільнення позивач ніяких заперечень щодо зменшення окладу не висував, що свідчило про його згоду. При остаточному розрахунку з позивачем, при його звільненні, він також не висував ніяких вимог щодо неправильності розрахунку. Вважає, що оскільки позивач продовжував працювати на підприємстві після зменшення окладу, то він з цим погодився, а тому в задоволенні позову просила відмовити. Також пояснила, що в звязку із тим, що підприємство не розпоряджається своїми коштами та оплата провадиться на підставі заявок на фінансування, розрахунок з позивачем було проведено 07.11.2012р., тобто затримка розрахунку склала 5 днів. Не заперечувала проти стягнення з них на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 518,40 грн. про що також надала суду письмові заперечення.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що наказом №90-к від 14.06.2010 р. позивача було прийнято на роботу в ВАТ «Кальчицькій кар'єр» на посаду машиніста насосної установки .

Наказом № 167-к від 16.09.2010 р. позивача було переведено на посаду майстра гірновидобувального цеху з окладом 2500 грн.

Наказом голови правління ВАТ «Кальчицький кар'єр» № 195-к від 26.10.2010 р., в звязку із відсутністю достатніх фінансових ресурсів та неможливістю підприємства сплачувати працівникам заробітну плату у колишньому розмірі, було наказано внести зміни в штатний розклад з 01.01.2011 р. з вказівкою конкретних розмірів тарифних ставок (окладів), посадових окладів та інших виплат.

Згідно штатного розкладу, затвердженого 01.01.2011 р. розмір окладу майстра гірського цеху складав 1500 грн.

Протоколом №1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Кальчицький кар'єр» від 24.03.2011р. назву товариства було змінено на Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр» .

Статутом ПрАТ «Кальчицький кар'єр», зареєстрованим 14.04.2011р. передбачено, що товариство є правонаступником всіх прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр». Згідно розділу 2 Статуту товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках.

Відповідно до ст.97 КЗпП України та ст.15, 22 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно із ст.252 КЗпП України, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Пунктом 3 статті 38 зазначеного Закону передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.

Розділом 1 Колективного договору на 2011-2013 р.р., укладеного між ПрАТ «Кальчицький кар'єр» та профспілковим комітетом ПрАТ «Кальчицький кар'єр» та зареєстрованого Володарською райдержадміністрацією Донецької області 28.03.2011 р. за № 591, передбачено, що профспілковий комітет є єдиним уповноваженим представником усіх працівників в колективних переговорах про оплату працю.

Розділ 8 Колективного договору передбачає питання оплати праці. Так, пунктом 6 даного розділу передбачено, що оплата праці керівників виробничих ділянок, спеціалістів та службовців здійснюється по годинно-преміальній системі на основі посадового окладу. Кожному окремому працівнику розмір посадового окладу визначається адміністрацією.

Відомостей щодо існування на підприємстві колективного договору до 2011 року, сторонами не надано.

Проте, згідно із довідки голови профбюро професійної організації ПрАТ «Кальчицький кар'єр» та копії заяви позивача від 14.06.2010 р. щодо утримання із заробітної платні профспілкових внесків, позивач є членом професійної спілки, що також не заперечується сторонами.

Згідно витягу з протоколу сумісного засідання профбюро профспілкової організації та адміністрації ВАТ «Кальчицький карєр» від 26.10.2010 р. профбюро профспілкової організації надало згоду на внесення змін у штатний розклад працівників, тобто зменшення посадових окладів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно, у відповідності з діючим законодавством, зменшив посадові оклади працівників, у тому числі й позивачу.

Статтями 32, 103 КЗпП України, ст.29 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У судовому засіданні встановлено та не оспорювалося сторонами, що позивача не було повідомлено про зменшення розміру посадового окладу за 2 місяця до запровадження цих змін. Проте, позивачу про це стало відомо у січні 2011 року коли він отримав заробітну плату та розрахунковий лист, що ним не оспорювалося у судовому засіданні.

Протягом 2011-2012 років позивач отримував заробітну плату виходячи з посадового окладу 1500 грн.

Виходячи із змісту ст. 32, п.6 ст.36 КЗпП України, а також розяснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року наслідком незгоди працівника на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, є припинення трудового договору.

Проте, згідно звільненої записки № 163-к від 01.11.2012 р. позивача було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України в звязку із виявленням невідповідності займаної посади внаслідок стану здоровя.

Тобто трудові відносини позивача з відповідачем були припинені за ініціативою останнього, а не в звязку із незгодою позивача продовжувати роботу зі зменшеним окладом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову щодо стягнення недоплаченої суми заробітної плати виходячи із посадового окладу 2500 грн. та похідних від цього вимог стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виходячи з окладу 2500 грн., зобовязання відповідача здійснити доплати єдиного соціального внеску та податку, а також видати довідку про середній заробіток виходячи з окладу 2500 грн., відшкодування компенсації моральної шкоди, слід відмовити.

Проте, статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Згідно із ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні встановлено, що позивача було звільнено 01.11.2012 р., розрахунок з позивачем при його звільненні проведено не було. Фактично розрахунок був проведений 07.11.2012 р., тобто затримка розрахунку становить 5 днів, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2012 р. по 07.11.2012 р. в розмірі 518 грн. 40 коп. (середньоденна заробітна плата 103,68 грн. х 5 днів затримки розрахунку = 518,40 грн.), а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов саме в цій частині підлягає задоволенню.

Крім цього позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору. Сума судового збору по даній справі складає: 251,36 грн. за вимогу майнового характеру та 114,70 грн. за вимогу відшкодування моральної шкоди, т.б. за вимогу немайнового характеру. Суд задовольнив 2% заявленої вимоги майнового характеру, а у задоволенні вимоги немайнового характеру відмовив у повному обсязі.

Таким чином на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позивач був правий на 2% заявлених вимог майнового характеру з відповідача пропорційно підлягає стягненню на користь держави сума судового збору в розмірі 5 грн. за вимогу майнового характеру. Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, залишок суми судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 246,36 грн. та суму судового збору за вимогу не майнового характеру в розмірі 114,70 грн. в задоволенні, якої позивачу відмовлено у повному обсязі, необхідно компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 32, 36, 97, 103, 110, 252, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» із змінами та доповненнями, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобовязання видачі довідки про середній заробіток для донарахування допомоги по безробіттю та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» (р/р 26006962492186 у філії ПАТ «ПУМБ» м. Маріуполь, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00292238, ІНН 002922305340, свідоцтво № 06979819) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 518 (пятсот вісімнадцять) гривень 40 копійок.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» на користь держави судовий збір в розмірі 5 (пять) гривень.

Суму судового збору в розмірі 361 (триста шістдесят одна) гривень 6 копійок компенсувати за рахунок держави.

Рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 518 (пятсот вісімнадцять) гривень 40 копійок піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Подліпенець.