Рішення № 29769179, 11.12.2012, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 108/4836/12

Провадження № 2/108/1489/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року.

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Левченка В.П.

при секретарі - Котелевец О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи органу опіки і піклування про визнання будинку і земельної ділянки об'єктами спільної сумісної власності, визначення частки у спільній сумісній власності, визнання права власності на ? частки домоволодіння і земельної ділянки, анулювання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи органу опіки і піклування про збільшення частки у спільній сумісній власності у частці ? домоволодіння і земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому після неодноразових уточнень просить визнати домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,0607 га, розташовану за цією адресою, об'єктами його і ОСОБА_2 права спільної сумісної власності; визначити його частку у спільній сумісній власності на домоволодіння і земельну ділянку у розмірі ? частки; визнати за ним право власності на ? частки земельної ділянки і домоволодіння, яке складається з жилого будинку літ.А і прибудови літ.а, літньої кухні літ.Б., вбиральні літ.В, огорожі 1,2,3,4,5, хвіртки літ.6, воріт літ.7, мощення літ.1,11; залишити домоволодіння і земельну ділянку у їх спільній частковій власності; анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначені домоволодіння і земельну ділянку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 17.06.1995 р. перебував у шлюбі з відповідачем. Від спільного життя мають двох неповнолітніх дітей. В період шлюбу 08.10.2007 р. на ім'я відповідача вони придбали домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,0607 га. У цьому будинку проживає тільки він, а відповідач із дітьми проживає у свого співмешканця. Відповідач вимагає від нього, щоб він виселився з будинку. Позивач вважає, що має право на ? частки домоволодіння і земельної ділянки. А так як поділити домоволодіння неможливо, то частки мають бути ідеальними.

Відповідач проти позову заперечила і надала зустрічний позов, у якому просить збільшити її частку у спільній сумісній власності у частці ? домоволодіння і земельної ділянки «за рахунок неповнолітніх дітей»; визнати за нею ? частки жилого будинку АДРЕСА_1 літ.А жилою площею 27,4 кв.м, надвірні побудови: літня кухня-сарай літ.Б., огорожі 1-8, мощення літ.І,ІІ; загальна площа 37,4 кв.м; визнати за нею ? частки земельної ділянки площею 0,0607 га по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 1/4 частки жилого будинку АДРЕСА_1 літ.А жилою площею 27,4 кв.м, надвірні побудови: літня кухня-сарай літ.Б., огорожі 1-8, мощення літ.І,ІІ; загальна площа 37,4 кв.м і земельної ділянки 0,0607 га. У позові ОСОБА_1 вона просить відмовити.

Свої вимоги відповідач мотивує тим, що знаходилась у шлюбі з позивачем, від якого має двох неповнолітніх дітей. В період спільного проживання з позивачем були придбані домоволодіння і земельна ділянка по АДРЕСА_1. Вважає, що має право на збільшення частки у праві власності на домоволодіння і земельну ділянку, так як з нею проживають неповнолітні діти, на утримання яких аліментів, які сплачує позивач, не вистачає. Діти мають хвороби і потребують більших витрат. Також вона має значні витрати на задоволення моральних потреб дітей. Під час спільного проживання з позивачем вона взяла кредити у банках на побутові потреби, які має сплачувати.

Позивач та його представник свої вимоги у судовому засіданні підтримали, проти зустрічного позову заперечили, пояснивши, що позивач не має заборгованості по аліментам на дітей.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, надала письмові пояснення, у яких заперечила проти позову позивача і підтримала свій зустрічний позов, пояснивши, що позивач офіційно не працював, а працює тільки вона, купівлею будинку займалась тільки вона, будівельні роботи у будинку проводилися за її рахунок. Позивач сплачує мінімальний розмір аліментів, якого недостатньо для дітей. Збільшення частки у спільно нажитому майні їй потрібно, щоб убезпечити її і її дітей, а також позбавити себе судових процесів щодо стягнення додаткових витрат на лікування дітей.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення проти позову позивача і зустрічний позов підтримав.

Третя особа, орган опіки і піклування, у судове засідання не з'явилась. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає за такими підставами.

Сторони перебували між собою у шлюбі з 17.06.1995 р., що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.7) Рішенням Керченського міського суду від 24.05.2012 р. шлюб розірваний, про що зазначено у рішенні Керченського міського суду від 13.11.2012 р.(а.с.219)

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 08.10.2007 р. ОСОБА_2 купила будинок АДРЕСА_1 Право власності на будинок зареєстровано 20.11.2008 р. в КРП «Керченське міське бюро регістрації і технічної інвентаризації».(а.с.3-4,201,209)

08.10.2007 р. ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки купила земельну ділянку площею 0,0607 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_1.(а.с.5-6)

Сторони не заперечують, що придбали домоволодіння і земельну ділянку під час спільного проживання у шлюбі.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, яку купила ОСОБА_2, не здійснена.

Згідно відповіді Відділу Держкомзему в м. Керчі АР Крим від 05.12.2012 р. за даними Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 не реєструвалися.(а.с.215)

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею, як зазначено у п.2 розділу І «Положення про порядок ведення державного земельного кадастру», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15 із змінами і доповненнями.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, яка мала чинність і на час придбання ОСОБА_2 земельної ділянки, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, а ні у відповідача, а ні у позивача не виникло право власності на спірну земельну ділянку, тому вимоги як позивача, так і відповідача щодо земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Доводи відповідача про те, що вона одна працювала, а позивач тривалий час не працював офіційно і не мав стабільного доходу, про те, що тільки вона займалась купівлею будинку, а будівельні роботи у будинку проводилися за її рахунок, нічим не підтверджені, а позивач проти них заперечує і пояснює, що працював і утримував сім'ю. До того ж, наводячи ці доводи, відповідач частково визнає, що позивач мав таки дохід. Крім того, відповідач сама вказує у зустрічному позові, що з позивачем і дітьми вони були зареєстровані і проживали у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується записами у домовій книзі, і це, на думку суду, вказує на придбання будинку за спільною згодою сторін, які були на той час подружжям, в інтересах подружжя, а не конкретної особи.(а.с.49-50)

Таким чином, будинок АДРЕСА_1 має бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторони не мають а ні домовленості, а ні шлюбного договору щодо їх часток у спільному майні.

Відповідно до ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Доводи про недостатність аліментів на утримання дітей, їх лікування, задоволення їх моральних потреб, які наводить відповідач щодо збільшення частки у домоволодінні, не заслуговують на увагу, так як вищезазначеним рішенням Керченського міського суду від 24.05.2012 р. з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу). Позивач пояснив у судовому засіданні, що сплачує аліменти і не має заборгованості. Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються довідкою відділу державної виконавчої служби від 18.09.2012 р., згідно якої позивач сплачує аліменти у розмірі 848,33 грн. на місяць.(а.с.101) Рішенням Керченського міського суду від 13.11.2012 р. на користь ОСОБА_2 стягнуті з позивача додаткові витрати на дітей на їх утримання і лікування, а.с.219), чим спростовується ствердження про недостатність аліментів.

Доводи відповідача про убезпечення її і її дітей, про бажання позбавити себе судових процесів щодо стягнення додаткових витрат на дітей також є безпідставними. До того ж відповідач вже звернулась до суду з новим позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, і 03.12.2012 р. відкрито провадження за позовом.(а.с.220)

Доводи відповідача про отримання кредитів у банках не мають значення для вирішення позову і зустрічного позову.

Таким чином, суд не вбачає підстав для збільшення частки відповідачу у спільному майні.

Будинок АДРЕСА_1 поділити між сторонами по ? частці кожній з дотриманням діючих норм і правил не є можливим, що підтверджено висновками судової будівельно-технічної експертизи № 289-1 від 25.10.2012 р.(а.с.148-150) Висновки експертизи не оспорюються сторонами, і суд знаходить їх обґрунтованими.

Згідно ст. 71 Сімейного кодексу України, ч.1 - майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; ч.2 - неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Ні позивач, ні відповідач вимоги щодо отримання грошової компенсації за частку у майні не заявляли.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб і в межах заявлених ними вимог.

Таким чином, суд вважає визнати ідеальні частки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у спірному будинку кожному по ? частці та залишити цей будинок в їх спільній частковій власності.

Вимоги позивача про визнання права власності на ? частки домоволодіння і анулювання реєстрації права власності ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»зазначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 4 цього Закону вказує, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Тобто, право власності на нерухоме майно, яким є будинок, виникає з моменту його державної реєстрації. Суд не має повноважень здійснювати таку реєстрацію.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно може прийняти рішення про скасування запису у Державному реєстрі прав.

Отже, знову -суд не наділений повноваженням скасування запису у Державному реєстрі прав, тим паче, повноваженням, як заявляє позивач, «анулювання» реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає, що з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1 з відповідача має бути стягнуто на користь позивача судовий збір по вимогам немайнового характеру у сумі 53 грн. 65 коп. (половина від суми 107,3 грн.), витрати на проведення судової експертизи у сумі 1075 грн. (половина від суми оплати за експертизу 2150 грн., а.с.206-207)

Позивачем також було заявлено про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 2004,84 грн., виходячи із визначеної експертом вартості ? частки будинку і сплаченої позивачем суми судового збору.

Відповідно до ч.2 ст. 79 ЦПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом, а згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»внесена у більшому розмірі сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Експертом визначена вартість ? частки будинку у сумі 60996 грн. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 214,6 грн.+2400 грн. Тобто, з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1, йому має бути повернуто судовий збір у сумі 1897 грн. 34 коп.( 214,6 грн.+2400 грн. -609,96 грн.+107,3грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 88, 209, 213 -215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Визнати ідеальні частки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 кожному по ? частці та залишити цей будинок в їх спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 53 грн. 65 коп., витрати на проведення судової експертизи у сумі 1075 грн.

У іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити повністю.

Зобов'язати УДКСУ у м. Керчі АР Крим, ЄДРПОУ 37978388 повернути з Державного бюджету (22030001), з рахунку 31210206700019, код отримувача: 37978388, Банк отримувач: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, вул. Севастопольська,19, МФО 824026 на користь ОСОБА_1 ( інн НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в сумі 1897 грн 34 коп. (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім гривень) за подання в суд позовної заяви, сплачений у ПАТ банк «Морський»відділення ПАТ Банк «Морський» в м. Керчі № 1 (м. Керч, вул. Радянська, 32) за квитанцією № 0166070012 від 06.06.2012р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Левченко В.П.