Рішення № 29766679, 26.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1981/13 26.02.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

Про стягнення 352 571,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Цимбаліст В.В. - по дов. № 155/1/03-07 від 02.01.2013

Від відповідача Скульська В.А. - по дов. № 35 від 04.02.2013

Дмитренко В.А. - по дов. № 30 від 10.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 352 571,16 грн. боргу по орендній платі за період з 01.05.2008 по 31.12.2012, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) з обладнанням, інвентарем та комунальними послугами № 09/0454 від 23.12.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 порушено провадження у справі № 910/1981/13 та призначено її до розгляду на 26.02.2013.

Позивач в судовому засіданні 26.02.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданих 25.02.2013 до відділу діловодства суду письмових поясненнях проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивачем не вказано на яку саме площу нараховувалась орендна плата та плата за фактичне користування приміщення. Так, згідно акту від 08.11.2012 відповідач фактично використовує приміщення площею 344,10 кв. м. Відповідач просить у відповідності до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про заборгованість 01.05.2008, а позов подано після закінчення строку позовної давності.

В судовому засіданні 26.02.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

23.12.2002 між Комунальним підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) з обладнанням, інвентарем та комунальними послугами № 09/0454 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 168/889 від 08.06.2000 передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення по вул. Івана Пулюя, 5 (згідно поверхового плану БТІ : вул. І Пулюя, 5 літер А), загальною площею 825,70 кв. м. для розміщення ДЕЖ-906.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 01.05.2008 по 31.12.2012, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 352 571,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору оренди передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі від 01.11.2002 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою м. Київ, вул. І.Пулюя, 5, загальною площею 825,70 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до п. 6.2. договору, строк дії останнього було встановлено з 01.11.2002 по 08.06.2003, тобто на 220 днів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 40/427, встановлено факт продовження строку дії договору оренди № 09/0454 від 23.12.2002 на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно з ч. 4 статті 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 у справі № 5011-19/10620-2012 встановлено, що на протязі місяця після 08.06.2003 заяви від орендодавця щодо припинення договору № 09/0454 від 23.12.2002 на адресу орендаря не направлялись, а отже договір був продовженим на той самий строк, на тих самих умовах наступним чином:

з 01.11.2002 по 08.06.2003 = 220 днів

з 09.06.2003 по 14.01.2004 = 220 днів

з 15.01.2004 по 21.08.2004 = 220 днів

з 22.08.2004 по 29.03.2005 = 220 днів

з 30.03.2005 по 04.11.2005 = 220 днів

з 05.11.2005 по 12.06,2006 = 220 днів

з 13.06.2006 по 18.01.2007 = 220 днів

з 19.01.2007 по 26.08.2007 = 220 днів

з 27.08.2007 по 02.04.2008 = 220 днів

З 03.04.2008 по 08.11.2008 = 220 днів

З 09.11.2008 по 16.06.2009 = 220 днів

З 17.06.2009 по 22.01.2010 = 220 днів

З 23.01.2010 по 30.08.2010 = 220 днів

З 31.08.2010 по 07.04.2011 = 220 днів

З 08.04.2011 по 13.11.2011 = 220 днів

З 14.11.2011 по 20.06.2012 = 220 днів.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що договір оренди № 09/0454 від 23.12.2002 є припиненим з 20.06.2012.

Згідно акту від 08.11.2012 про фактичне використання нежилих приміщень у будинку № 5 літер А на вул. І.Пулюя, відповідач фактично використовує нежилі приміщення загальною площею 344,10 кв. м. ( в т.ч. на І поверсі - 0,70 кв. м., на ІІ поверсі - 7,50 кв. м., на ІІІ поверсі - 329,80 кв. м.) в будинку № 5 літер А на вул. Івана Пулюя.

З огляду на встановлене рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 у справі № 5011-19/10620-2012 виселено Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради з нежилих приміщень загальною площею 344,10 кв. м. ( в т.ч. на І поверсі - 0,70 кв. м., на ІІ поверсі - 7,50 кв. м., на ІІІ поверсі - 329,80 кв. м.), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Пулюя № 5 літер А та зобов'язано Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради вказані приміщення повернути Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» за актом.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 1.3. договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої, на момент початку дії договору, становить 2 889,95 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Податок на додану вартість сплачується орендарями окремо від орендної плати у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України.

В складеному 08.11.2012 акті про фактичне користування нежилих приміщень у будинку № 5 літер А на вул. І.Пулюя, сторонами визначено наступне

Сума до сплати за фактичне користування приміщеннями за жовтень складає 8 795,17 грн. без ПДВ.

Крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю, яка складає 502,00 грн. на місяць.

Розмір плати за наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Податок на додані вартість нараховується додатково до плати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується разом з платою за фактичне використання.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1.4. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендоване приміщення має бути звільнено і передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення договору, до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за користування приміщеннями за період з 01.05.2008 по 31.12.2012 та по сплаті за землю за період з 08.11.2012 по 31.12.2012, яка за розрахунками позивача загалом становить 352 571,16 грн.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у поданих 25.02.2013 поясненнях посилається на пропущення позивачем строку позовної давності.

Враховуючи обставини справи, а також ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що станом на день звернення з позовом до суду -01.02.2012 (штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу по орендній платі за період з 01.05.2008 до 01.02.2010 в розмірі 114 409,80 грн.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 114 409,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 114 409,80 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 2.3. договору орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач користувався у визначений позивачем період нежилим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 238 161,36 грн. (352 571,16 - 114 409,80) є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 238 161 (двісті тридцять вісім тисяч сто шістдесят одну) грн. 36 коп. основного боргу, 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.03.2013.

СуддяВ.В.Сівакова