Рішення № 29764628, 04.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0618/2-400/12 Головуючий у 1-й інст. Стратович О.В.

Категорія 51 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Зарицької Г.В., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олевської міської ради Житомирської області, третя особа - дошкільний навчально-виховний заклад ясла-садок № 13, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року,-

встановила:

У вересні 2012 року позивач звернулася із позовом до суду, в якому просила стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2011 року по 01.08.2012 року та 10 000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове про задоволення позовної заяви в цій частині та стягнення на її користь 14 190,98 грн. за період з 17.11.2011 року по 26.11.2012 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення тим, що позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, неправомірність дій відповідача щодо допуску до роботи позивача і необхідність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте безпідставно вважав, що такий розрахунок має надати саме позивач.

Як видно із матеріалів справи, позивач на підставі рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.11.2011 року мала бути допущена до роботи та на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 151,36 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., які на час розгляду справи в суді не виплачені.

Даним судовим рішенням встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 1 089,65 грн., а середньоденна - 55,87 грн.

У відповідності до вимог ст. 236 КЗУпП, в разі затримки власником або уповноваженим ним органом рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату середнього заробітку або різниці в заробітку за весь час затримки.

Приймаючи до уваги, що розпорядженням № 145 від 27.07.2011 року Олевської міської ради ОСОБА_2 допущена до виконання трудових обов'язків з 01.08.2012 року, а тому підлягає стягненню середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2011 року (день постановлення судового рішення) по 01.08.2012 року (розпорядження про допуск до роботи), який становить 9 721 грн. 38 коп. (174 дні х 55,87 грн.).

Встановивши, що відповідач своїми діями позбавив ОСОБА_2 можливості виконувати трудові обов'язки, суд безпідставно не здійснив обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується, а тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року щодо відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (затримки розрахунку) скасувати, ухваливши в цій частині нове, яким стягнути з Олевської міської ради Житомирської області (код 04343470, р/р № 31411537700461, МФО 811039) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.11.2011 року по 01.08.2012 року в сумі 9 721,38 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: