Постанова № 29762722, 25.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. 11 год.32 хв.Справа №2а- 5092/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Леутській Н.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Коренко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби при проведенні перевірки по визнанню нікчемним договору купівлі-продажу від 28.04.11 № 4 від ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ен Ве Ка Груп", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Каховської ОДПІ від 06.11.11 № 0004381701 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в сумі 88099 грн. 50 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковою інспекцією не з'ясовано всіх обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджені документи, невірно застосовані до спірних відносин норми чинного законодавства. Господарські операції, вчинені позивачем та визнані податковою інспекцією нікчемними, були фактично здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Придбані у ТОВ "Ен Ве Ка Груп" товарно-матеріальні цінності були перевезені власним транспортом, та використані для поточного ремонту власних складських приміщень. Законодавством не передбачено право органу ДПС самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані податкових декларацій та зазначати про це в акті перевірки, судові рішення про визнання угод нікчемними відсутні. Позивач також зазначає про завищений розмір штрафних санкцій, порушення виявлені в квітні 2011 року, тому розмір штрафу повинен дорівнювати 1 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Каховська ОДПІ (відповідач) надала письмові заперечення, в яких вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на встановлені в ході перевірки порушення в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ, сформованого на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Ен Ве Ка Груп", діяльність якого має ознаки фіктивності, а тому усі операції по ланцюгу з придбання товару від даного підприємства до позивача не спрямовані на реальну зміну його майнового стану і є нікчемними. ТОВ "Ен Ве Ка Груп" не можливо перевірити внаслідок відсутності за юридичною адресою. Якщо постачальника продукції по ланцюгу неможливо перевірити внаслідок відсутності його за місцезнаходженням, або ліквідацією, податкова інспекція не має можливості встановити факту сплати податку за операціями між позивачем та його контрагентом до бюджету. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів цих постачальників податковою службою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). На думку відповідача, відсутні докази товарності операцій.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, є платником податків, в тому числі податку на додану вартість, знаходиться на обліку в Верхньорогачицькому відділенні Каховської ОДПІ. В 2011 році здійснював такі види діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, діяльність автомобільного вантажного транспорту, має у власності виробничий комплекс, складські приміщення, вантажні автомобілі.

Податковим ревізором - інспектором Каховської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.11 по 31.12.11, складено акт від 18.10.12 № 9/1701/НОМЕР_2. Перевіркою встановлено порушення ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 с. 628, ст. 629, ст.ст. 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, п. 185.1 ст. 185, , п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 58733 грн. за квітень 2011 року.

При перевірці виявлено, що 28.04.11 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ен Ве Ка Груп", м. Київ, був укладений договір купівлі-продажу № 4 про поставку будівельних матеріалів (пісок 400 тн, відсів 400 тн, цемент 150 тн, ліс 107 куб.м) на загальну суму 352400 грн., в т.ч. ПДВ 58733 грн. 33 коп. Умови договору передбачали розрахунок готівкою до каси продавця, та самовивезення товару. Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною від 28.04.11 № 1319, податковою накладною від 28.04.11 № 1319, довіреністю № 11 від 28.04.11. Податкова інспекція встановила завищення податкового кредиту на суму 58733 грн. за квітень 2011 року за операціями придбання ТМЦ у ТОВ "Ен Ве Ка Груп". При перевірці відповідач використовував документи проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Ен Ве Ка Груп" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.04.2011 дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами (акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.07.2011 № 2511/23-01/35296418). З даного акту перевірки вбачається, що ТОВ "Ен Ве Ка Груп" господарчим судом визнано банкрутом, дата початку ліквідації 28.02.2012. У ТОВ "Ен Ве Ка Груп" не виявлено власних складських, торгівельних приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, трудові ресурси, транспорт.

За наслідками перевірки ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.12 № 0004381701 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 58733 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 29366 грн. 50 коп.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. ДПІ, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав у підприємства, яке видало податкові накладні, і ці операції з ТОВ "Ен Ве Ка Груп" не були реальними.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6). За п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

ДПІ були надані докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податкових накладних ТОВ "Ен Ве Ка Груп" відомості не відповідають дійсності. Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля сільгосппродукцією, вантажні перевезення. Позивач має у власності приміщення, тому придбання ТМЦ для здійснення ремонту даних приміщень є економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

В даному спорі про необґрунтованість заявленої до відшкодування суми ПДВ свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то неможливість встановлення джерела походження продукції та відповідно сплату податку в належному розмірі з операцій купівлі-продажу товару. Позивач придбавав ТМЦ у особи, яку податкова інспекція не має можливості перевірити з метою виявлення безтоварних операцій, коли угоди між транзитними підприємствами відбуваються лише на папері, а насправді фактичне виконання здійснюється від іншого постачальника або взагалі не здійснюється. Відповідні суми ПДВ не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що контрагент позивача ТОВ "Ен Ве Ка Груп" зареєстрований в м. Києві, по вул. Керченська, 7/7, основний вид діяльності "інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва, діяльність агентств нерухомості, адвокатська діяльність, нотаріальна діяльність тощо". Суд оглянув акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №2511/23-01/35296418 від 13.07.11 документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Ен Ве Ка Груп" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.04.2011, відомості якого свідчать, що остання декларація з ПДВ була подана за квітень 2011 р., по податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. ТОВ "Ен Ве Ка Груп" господарчим судом визнано банкрутом, дата початку ліквідації 28.02.2012. У ТОВ "Ен Ве Ка Груп" не виявлено власних складських, торгівельних приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, трудові ресурси, транспорт.

Податковою службою було встановлено, що єдиними постачальниками даного підприємства у січні-квітні 2011 року були ТОВ "Бізнес стандарт Універсал" та "ДК Трейдинг ЛТД", загальна сума податкового кредиту склала 31 515 543 грн. Разом з тим, ці юридичні особи не відображали вищезазначені суми в податкових зобов'язаннях з ПДВ при поданні податкової звітності. Щодо ТОВ "Бізнес стандарт Універсал" порушена кримінальна справа за фактом вчинення фіктивного підприємництва, допитаний директор ТОВ ОСОБА_6 пояснила, що була формальним директором, але підприємницькою діяльністю не займалась, ніяких документів не підписувала та не складала, податкову звітність не подавала. Податковий кредит ТОВ "Ен Ве Ка Груп" не кореспондувався з податковими зобов'язаннями його постачальників, оскільки декларації по податку на додану вартість за спірний період не відображали однакові суми ПДВ за наслідками проведених між суб'єктами господарювання операцій, що є необхідною умовою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям. Відображення сум ПДВ по операціям з купівлі-продажу товарів (послуг) мають містити ідентичні показники в податковій звітності задля підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, уникаючи ти самим порушень вимог податкового законодавства задля отримання податкової вигоди.

Наданий суду договір купівлі-продажу № 4 та податкові накладні, незважаючи на наявність підпису директора ТОВ "Ен Ве Ка Груп" ОСОБА_7, суд оцінює критично, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що директора ТОВ або будь-якої іншої посадової особи даного товариства не знає та ніколи не бачив, договір та податкові, видаткові накладні передавались працюючими у нього водіями, які отримували товар. ТМЦ придбавались в м. Миколаєві, точної адреси або місця отримання ТМЦ не може повідомити.

Видаткова накладна № 1319 від 28.04.11 та квитанції до прибуткових касових ордерів підписані від ТОВ "Ен Ве Ка Груп" невідомими особами, прізвища та ініціали яких та посади не зазначені, що свідчить про невідповідність цих документів ознакам первинних бухгалтерських документів. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. ФОП ОСОБА_1 пояснив. що грошові кошти передавались через водіїв. Суд звертає увагу на те, що позивач не пояснив, яка особа ТОВ "Ен Ве Ка Груп" отримувала грошові кошти в м. Миколаєві, майже щодня по 10000 грн. за період травень-червень 2011 року та видавала квитанції до прибуткових касових ордерів.

Крім того, у позивача відсутні належні докази використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності. У податковому обліку відображення будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення пов'язано з веденням господарської діяльності приватного підприємця. Відсутні документи про проведення ремонту власних або орендованих складських приміщень, акти прийомки-здачі відремонтованого приміщення, акти списання товарно-матеріальних цінностей, які використовувались при здійсненні ремонту, документальне підтвердження того, хто саме здійснював ремонт, якщо це були працівники позивача, то повинні бути докази сплати винагороди за здійснені ремонті роботи. Суду наданий тільки акт виконаних робіт, підписаний позивачем та двома особами, з якого не вбачається, хто саме і коли виконував роботи.

З огляду на викладене, суд погоджується з тезою відповідача про відсутність доказів реальності поставки ТМЦ саме ТОВ "Ен Ве Ка Груп". Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, ДПІ виходила з того, що товари позивачем не придбавались у підприємства, яке зазначено в документах, господарські операції тільки документувались без реального виконання. За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обставини здійснення операції купівлі-продажу свідчать про відсутність об'єктивного зв'язку між операцією і характером діяльності хоч би одного з її учасників.

Позивач є суб'єктом господарювання, повинен бути обізнаним з порядком укладання договорів та складання і оформленням первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний перевіряти повноваження осіб, які укладали договір, які підписали розрахункові документи, накладні, податкові накладні, вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі. Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особою, яка не мала наміру займатись законною підприємницькою діяльністю.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії ДПІ по збільшенню зобов'язання по податку на додану вартість на суму 58733 грн. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача про завищення розміру штрафних санкцій є обґрунтованими. Відповідно до п.11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). А п. 7 передбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тобто вчиненні порушення протягом 1095 днів накладається штраф у розмірі 50 відсотків. При застосуванні частини другої пункту 123.1 статті 123 Кодексу слід врахувати положення статті 58 Конституції України, згідно із якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже повторність застосовується лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми. Таким чином, повторним порушенням для цілей розуміння цієї статті є нарахування податкових зобов'язань за порушення податкового законодавства, які мали місце з 1 січня 2011 року. Нарахування податкових зобов'язань при проведенні перевірок після 01.01.2011 за порушення, здійснені до 1 січня 2011 року, не враховуються при визначенні повторності правопорушення. Таким чином, розмір штрафних санкцій повинен складати 1 грн., а не 29366 грн. 50 коп.

Податкове повідомлення-рішення № 0004381701 суд визнає протиправним та скасовує в частині застосування штрафу в сумі 29365 грн. 50 коп.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по визнанню нікчемним правочину між позивачем та ТОВ "Ен Ве Ка Груп" в акті перевірки, то суд зазначає, що тези в акті перевірки про нікчемність правочину є припущеннями ревізора-інспектора ДПС, який проводив перевірку. Посадовій особі ДПІ не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту або інших підстав. Згідно з п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Акт перевірки не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та, відповідно, може бути предметом розгляду судів за правилами КАСУ, оскільки акт перевірки лише фіксує факт правопорушення, є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності. Належним правовим засобом захисту прав позивача є оскарження юридичних наслідків, які настали внаслідок дій податкового органу щодо застосування висновків актів перевірки, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення, що і було здійснено позивачем. Оскарження дій податкового інспектора, які зафіксовані в акті перевірки, не є належним способом захисту прав позивача, тому в цій частині позову суд відмовляє.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби по визнанню нікчемним правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ен Ве Ка Груп" 28 квітня 2011 року та у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 06.11.12 № 0004381701.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 березня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1