Ухвала суду № 29757976, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5753/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнов АМ., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року №0008331700, №0008341700, №0008351700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та є платником податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

З матералів справи вбачається, що Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акту від 02 листопада 2012 року №141/170/НОМЕР_1.

В ході проведеної перевірки Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області Державної податкової служби встановлено, що позивач порушив вимоги п.177.2 ст.177, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 42 030,60 грн. та грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування за період, що перевірявся на суму 31 522,96 грн. Відповідачем під час проведення даної перевірки вказано на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Респект-2000» не мають реального характеру.

На підставі даного атку відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 16 листопада 2012 року: №0008331700, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 030,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 508,00 грн.; №0008341700, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного нарахування 31 523,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 880,00 грн..

Також, Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «Респект-2000» за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 листопада 2012 року №143/170/258051633.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період квітень - червень 2012 року на загальну суму 117 149,00 грн. Відповідач вказав на відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Респект-2000».

На підставі даного атку відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2012 року №008351700, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117 149,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29 287,00 грн.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх у своїй господарській діяльності.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, 21 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Респект-2000» укладено договір купівлі-продажу №7 (далі -Договір №7). За умовами цього договору ТОВ «Респект-2000» (продавець) зобов'язувався передати у власність, а позивач (покупець) - прийняти і оплати товар (котельне обладнання).

На виконання умов даного договору його сторонами складені: видаткові накладні, із змісту яких слідує, кількість та ціна товару, який був поставлений від ТОВ «Респект-2000» позивачу; податкові накладні №52 від 21 жовтня 2011 року; № 70 від 23 грудня 2011 року, №59 від 20 грудня 2011 року, №89 від 30 грудня 2011 року, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Суми загальної вартості товару та суми ПДВ, визначені в податкових накладних відповідають сумам та датам, зазначеним у відповідних видаткових накладних; рахунки-фактури №38 від 21 жовтня 2011 року; №56 від 20 грудня 2011 року, №94 від 30 грудня 2011 року та №67 від 23 грудня 2011 року, за якими сплачена ціна за товар відповідає відомостям податкових накладних, виписаних відповідними датами.

Колегія суддів вважає, що наведені матеріали справи є належними доказами реальності господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Респект-2000».

З тексту акта перевірки від 05 листопада 2012 року вбачається, що відповідач, на підставі висновків акта ДПІ в Києво-Святошинському районі м. Вишневе №71/23-3-40-34779041 від 14 лютого 2011 року та протоколу допиту директора ТОВ «Респект-2000»від 11 вересня 2012 року, отриманих від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ, встановив відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Респект-2000» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у грудні 2011 року, які підпадають під визначення п.185.1 статті 185, п.198.6 статті 198 та п.200.1 статті 200 ПК України.

Належних доказів правомірності зроблених відповідачем висновків про відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Респект-2000» ним не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, зібрані в межах кримінальної справи, порушеної у зв'язку з діяльністю ТОВ «Респект-2000», матеріали (протокол допиту директора ТОВ «Респект-2000», висновок спеціаліста щодо дійсності підписів директора ТОВ «Респект-2000» та ін.), не можна приймати до уваги у зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду копію обвинувального висновку постановленого судом у даній кримінальній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 01.03.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.