Ухвала суду № 29757666, 04.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 226/6926/2012 Провадження № 22-ц/772/562/2013Головуючий в суді першої інстанції:Ковганич С.В.Категорія: 34Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 січня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

В с т а н о в и л а :

В жовтні 2012 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Свої вимоги мотивували тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 15 березня 2011 року їхню квартиру було затоплено із квартири № 14, що розташована поверхом вище, у якій проживає відповідач ОСОБА_3 Згідно акту комісії житлово-експлуатаційної організації від 16.03.2011 року причиною затоплення був факт монтажу відповідачем мережі водовідведення в сантехнічній кімнаті.

Внаслідок затоплення їхньої квартири було пошкоджено стелю дитячої кімнати по лінії 3 х 0,20 м, коридору та килимові доріжки.

Розмір завданої матеріальної шкоди за їхніми підрахунками становить 6 000 грн., що включає купівлю нових шпалер, роботи по здиранню старих та наклеюванню нових шпалер, придбання нових килимових доріжок.

Крім того, зазначили, що неправомірними діями відповідача їм було завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення нормального життєвого ритму їх і їхніх двох неповнолітніх дітей, та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації; вони позбавлені нормальних умов для проживання, квартира втратила естетичний вигляд, встановлюється стійкий неприємний запах. Все це завдає їм фізичних й моральних страждань. Моральну шкоду позивачі оцінили у 4 000 грн. (по 2 000 грн. кожному).

В зв'язку з цим позивачі просили стягнути з відповідача на їхню користь 6 000 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, 4 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 214,60 грн.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 січня 2013 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти в сумі 1 500 грн., як відшкодування моральної шкоди, а також 107 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

В позовних вимогах ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними та через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 рішення суду не оскаржили.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, скасувати рішення суду і відмовити у задоволенні позову.

Позивачі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не надали суду письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

По справі встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками (приватна спільна часткова власність) приміщення у гуртожитку (жилий блок), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Згідно акту від 16 березня 2011 року, складеного комісією в складі: начальника КП по управлінню будинками ОСОБА_9, майстра КП по управлінню будинками ОСОБА_10 та спеціаліста з питань комунального майна МВС ОСОБА_11, під час огляду квартири ОСОБА_5 виявлено сліди замокання стелі дитячої кімнати по лінії панелі перекриття 3 х 0,20м, коридору та килимових доріжок. Під час огляду квартири № 14 виявлено факт монтажу ОСОБА_3 мережі водовідведення в сантехнічній кімнаті. На час роботи комісії перехідники мереж до санвузлів були відкриті. Зі слів ОСОБА_3 витік нечистот з його мереж водовідведення відбувся через перехідники, внаслідок закупорки загального стояка (а. с. 7).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме неналежного проведення ремонтних робіт у власній квартирі, що призвело до витікання стічних вод із мережі каналізаційної системи через каналізаційну трубу у ванній кімнаті його квартири, внаслідок не закриття заглушкою каналізаційної труби, було пошкоджено майно позивачів. Такими неправомірними діями відповідача позивачам було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у перенесенні певних моральних страждань внаслідок залиття квартири, порушенні нормального ритму життя, необхідності понесення додаткових фізичних та матеріальних витрат щодо проведення ремонту квартири та ліквідації наслідків затоплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахування інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди та визначив розмір шкоди у 1 500 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 зводяться до того, що позивачами не доведено його вину у затопленні їхньої квартири та у заподіянні їм шкоди у зв'язку з цим, а також не надано доказів в підтвердження розміру спричинених збитків.

Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачам.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вірно встановив, що саме з вини відповідача сталося затоплення квартири позивачів, через неналежне проведення відповідачем ремонтних робіт у своїй квартирі, що було зафіксовано в акті від 16 березня 2011 року.

Відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час подання апеляційної скарги, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачам.

В задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачам відмовлено з тих підстав, що ними в порушення ст. 10, 60 ЦПК України не надано жодних доказів розміру спричиненої їм матеріальної шкоди. Рішення суду першої інстанції позивачами не оскаржено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.В. Сопрун /підпис/ Т.М. Шемета

З оригіналом згідно:

Суддя: М.В. Матківська