Постанова № 29756522, 28.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 5017/2821/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Бєляновського В.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - не з'явився;

від відповідача за первісним позовом - Некрасов І.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року

у справі № 5017/2821/2012

за первісним позовом Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт"

про стягнення 115269,65 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт"

до відповідача Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області

про розірвання договору

В судовому засіданні 12 лютого 2013 року оголошувалась перерва

до 28 лютого 2013 року.

встановив:

Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт" про стягнення 107203,96 грн. пені з нарахованої суми пайового внеску та 13926,35 грн. - суми індексації з нарахованої суми пайового внеску, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011 року про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст.ст.231, 232 ГК України, 549, 625 ЦК України.

ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" не визнало позов та звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, в якому просило суд розірвати з 15.04.2012 року договір №33/242/ІІХ про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, укладений між сторонами.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач посилається на те, що договір №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. суперечить вимогам Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та порушує законні інтереси ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", в зв'язку з чим, на підставі ст.ст.652, 653 ЦК України, з огляду на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені даного договору, за відсутності досягнутої між сторонами згоди про його розірвання, договір №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. має бути розірваний у судовому порядку з 15.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2012р. позов Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" на користь виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 101343 грн. 30 коп. пені. В частині стягнення 13926,35 грн. інфляційних позов виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області - залишено без розгляду. Стягнуто з ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" на користь виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 2026 грн. 44 коп. судового збору. У задоволені зустрічного позову ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги, просить його змінити зменшивши розмір пені за первісним позовом Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області до 100 грн. і стягнути з нього на користь відповідача за зустрічним позовом 100 грн. пені. Також, скаржник просить змінити рішення у справі і відмовити Виконавчому комітету Іллічівської міської ради Одеської області у стягненні 13926,35 грн. інфляційних.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу виконком Іллічівської міської ради Одеської області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 24.09.2009р. №996 „Про затвердження Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади", з метою забезпечення залучення та ефективного використання коштів замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів виконавчими органами Іллічівської міської ради, виходячи з власних повноважень та конкретних умов розвитку населених пунктів Іллічівської територіальної громади, на підставі ст.27-1 Закону України „Про планування і забудову територій", керуючись ст.ст.26, 30, 31, 32, 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" було затверджено Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади (додаток №1) та типовий договір про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади (додаток №2).

На виконання цього рішення, 28.09.2011р. між виконавчим комітетом Іллічівської міської ради (Виконком) та ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" (Замовник) було укладено договір №33/242/ІІХ про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, предметом якого є пайова участь (внесок) замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади при реконструкції гідротехнічних споруд (причалів №1-№10) та залізничних колій у ТОВ „Іллічівський морський рибний порт".

Відповідно до п.2.2 вказаного договору, розмір пайового внеску складає 4480 000 грн.

Згідно з положеннями п.3.1.1 договору замовник зобов'язується перерахувати кошти, визначені в п.2.2 цього договору, на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівська за наступним графіком:

- 560000 грн. - до 07 жовтня 2011 року

- 560000грн. - до 14 жовтня 2011 року

- 560000грн. - до 21 жовтня 2011 року

- 560000грн. - до 28 жовтня 2011 року

- 560000грн. - до 04 листопада 2011 року

- 560000грн. - до 16 листопада 2011 року

- 560000грн. - до 24 листопада 2011 року

- 560000грн. - до 07 грудня 2011 року.

Сума пайового внеску може бути перерахована замовником достроково.

Індекс інфляції нараховувати в листопаді місяці по ставці, яка встановлена на жовтень, на щомісячну суму залишку несплаченої суми пайового внеску.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту (дати) його підписання представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє до повного перерахування пайового внеску, встановленого у п.2.2 цього договору, на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівськ.

Як вбачається з наявної у справі довідки про надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Іллічівської міської ради, виданої 30.10.2012р. за вих. №6-09/349 Фінансовим правлінням Іллічівської міської ради від платника - ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. надійшли кошти:

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2255 від 17.10.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2323 від 25.10.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2371 від 27.10.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2430 від 04.11.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2504 від 09.11.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2583 від 18.11.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2630 від 25.11.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2717 від 02.12.2011р.;

- 380000,00 грн., платіжне доручення №2830 від 13.11.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №2956 від 29.12.2011р.;

- 300000,00 грн., платіжне доручення №3165 від 07.02.2012р.;

- 500000,00 грн., платіжне доручення №3840 від 18.04.2012р.;

- 600000,00 грн., платіжне доручення №3814 від 18.04.2012р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з наведеної довідки вбачається, що ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" здійснювало проплати з порушенням передбаченого договором графіку.

Отже, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо своєчасної сплати пайового внеску у встановлені строки є установленим.

Пунктом 4.5 укладеного договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 відсотка з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Враховуючи, що розмір пені передбачений умовами п.4.5 договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р., перевищує суму пені нараховану у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно вимог ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виконавчим комітетом Іллічівської міської ради розрахунок пені здійснено у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства України.

При цьому, суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені цілком правильно встановив, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) при здійсненні даного розрахунку допустив ряд помилок, зокрема, щодо визначення суми боргу на яку має нараховуватись пеня, кількості днів прострочення, врахування здійснених проплат.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені та згідно розрахунку суду розмір пені становить 107759,14 грн.

Враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, суд першої інстанції прийняв заявлену позивачем суму пені у розмірі 101343,30 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" за порушення термінів виконання грошового зобов'язання по сплаті пайового внеску за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. становить 101343,30 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" про зменшення розміру пені, місцевий господарський суд послався на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, підтверджуючих скрутний фінансовий стан ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" або відсутність на його рахунках грошових коштів. Також, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено факт відсутності вини ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" у несвоєчасному виконанні взятих на себе зобов'язань за договором.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на наступне.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що приймаючи рішення, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України).

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відмовляючи в зменшенні розміру штрафних санкцій, суд визнав недоведеними належними засобами доказування наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

При цьому, судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної оцінки наступним обставинам: договір за своєю природою спрямований лише на отримання доходу Виконкомом; грошове зобов'язання (пайова участь) виникло у ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" в зв'язку з реконструкцією і відновленням об'єктів державної власності; затримка в розрахунках, не зважаючи на значний обсяг витрат Порту в умовах світової фінансової кризи на відновлення державного майна, мала короткочасний термін, що свідчить про спрямованість дій порту щодо належного виконання умов договору; договір виконаний Портом у повному обсязі; негативні наслідки у разі стягнення пені у повному обсязі можуть виникнути не тільки для Порту, але і для територіальної громади та держави в цілому; для держави має пріоритетне значення розвиток транспортної, включаючи портову, галузі та залучання для цього інвестицій з метою створення сучасної конкурентоспроможної портової галузі, про що свідчить внесення змін до ст.40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" згідно яких, від участі у сплаті пайового внеску звільнені замовники, які планують будувати об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, до яких відносяться і причали.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено та не враховано усіх істотних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Між тим, наданими позивачем розрахунками підтверджується, що затримка платежів становила в основному 1 - 7 днів, і лише один раз перевищила місяць. Враховуючи вартість будівельних робіт, зазначених в договорі -160000000 грн. та суму грошового зобов'язання - 4480000 грн., яку Порт повинен був сплатити Виконкому протягом трьох місяців одночасно із здійсненням фінансування будівельних робіт в умовах світової фінансової кризи по відновленню об'єктів державної власності, таку затримку слід вважати короткочасною, а дії порту щодо розрахунків свідчать про те, що він докладав усіх зусиль з метою належного виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, проектом реконструкції причалів передбачена реконструкція причалів №1-10 за двома пусковими комплексами: перший пусковий комплекс - причали №7-10; другий пусковий комплекс - причали №1-6, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами. На теперішній час Порт завершив реконструкцію і здав до експлуатації причали першого пускового комплексу.

Отже, стягнення з Порту заявленої позивачем суми пені може призвести до неможливості розпочати роботи за другим пусковим комплексом і відновлення причалів - об'єктів державної власності, внаслідок чого держава може не отримати оновлення об'єктів державної власності - причалів другого пускового комплексу, що в свою чергу не дозволить зберегти вантажообіг в порту і може призвести до відтоку вантажовласників до портів інших держав, які мають сучасну розвинуту портово-транспортну інфраструктуру.

З урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником за договором, розмір стягуваного штрафу у порівнянні з розміром збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наслідками порушень зобов'язань, враховуючи інтереси держави в цілому, а також інтереси мешканців м. Іллічівська і Одеської області, які зацікавлені у завершенні реконструкції в повному обсязі, оновленні портової інфраструктури, збільшення вантажообігу в порту і як наслідок створення нових робочих місць та збільшення податкових відрахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення пені до мінімального рівня, а саме до 100 грн.

Щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 13926,35 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня, між тим, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом, нарахування інфляційних здійснювалось з порушенням зазначених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Порту не була стабільною та на протязі періоду нарахування інфляційних, сума заборгованості постійно та динамічно змінювалася в зв'язку із здійсненням проплат.

Отже, інфляційні повинні нараховуватись на суми боргу, які існували на кінець відповідного місяця та з урахуванням індексу інфляції наступного місяця, при цьому, у наступному місяці заборгованість також, не була стабільною.

Оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

Разом з тим, посилаючись на підставу нарахування інфляційних, зокрема, виконавчий комітет Іллічівської міської ради вказує на умови п.п.3.1.1 договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р., а саме індекс інфляції нараховувати в листопаді місяці по ставці, яка встановлена на жовтень, на щомісячну суму залишку несплаченої суми пайового внеску.

При цьому, позивач (відповідач за зустрічним позовом) нараховує інфляційні, виходячи із загальної суми пайового внеску одночасно враховуючи здійснені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поточні проплати на певну кількість днів у місяці (наприклад 7 днів).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок виконавчого комітету Іллічівської міської ради є необґрунтованим.

Також, в порушення вимог ухвал господарського суду Одеської області від 01.10.2012р., 19.10.2012р. та 14.11.2012р. виконавчим комітетом Іллічівської міської ради не було надано обґрунтованого розрахунку інфляційних.

Згідно з вимогами ст.22 ГПК України, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, зокрема, щодо визначення періоду нарахування інфляційних збитків та здійснення такого нарахування у правомірний період.

А тому, господарський суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 13926,35 грн.

Щодо вимог зустрічного позову про розірвання договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. з 15.04.2012 року, колегія суддів суд зазначає наступне:

Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Підстави для зміни або розірвання договору встановлені ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.652 цього Кодексу, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною 3 ст.653 ЦК України передбачено, що, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, вказаною нормою чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку.

Положеннями ч.5 ст.188 ГК України визначено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Надаючи правову оцінку заявленим ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" зустрічним позовним вимогам про розірвання договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. з 15.04.2012 року, господарський суд першої інстанції правильно вказав, що суд може припинити правовідносини шляхом розірвання договору та моментом з якого договір вважається розірваним є дата набрання рішенням законної сили. Між тим, ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" просить суд припинити правовідносини з 15.04.2012р., тобто у минулому періоді.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, обов'язок укладення між сторонами договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. виник під час дії Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", який вимагав обов'язкового укладення такого договору, права та обов'язки, які пов'язані з укладенням даного договору, регулюються саме положеннями цього Закону.

При цьому, зміни внесені у ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, частина третя, абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40, набирають чинності з 01.01.2013р., а сам закон набирає чинності з дня його опублікування. Отже, виходячи з того, що настання даних двох юридичних фактів не є одночасним (носить розрив у часі), зазначені права і обов'язки протягом їх дії регулюються законодавством, що було чинне на момент їх виникнення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі з мотивів його необґрунтованості.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції в цілому прийняв правильне рішення, однак колегія суддів вважає за необхідне змінити п.2 його резолютивної частини, зменшивши розмір стягуваної суми пені до 100 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Змінити п.2 рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року у справі №5017/2821/2012, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт" на користь виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 100 грн. пені".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 05.03.2013 року.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.