Ухвала суду № 29755977, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3378/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 р. позов задоволено: податкове повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС № 0000842310 від 15.10.2012 скасовано; стягнуто з Державного бюджету України на користь СТОВ «Агросвіт» судовий збір в сумі 2146, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Агросвіт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 240/22/32803426 від 16.07.2012.

На підставі акту перевірки та за наслідками апеляційного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 15.10.2012, яким до позивача за порушення ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1726878 грн. - за основним платежем та в сумі 111649,75 грн. - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем при визначенні питомої ваги поставки товарів за перевіряємий період не було дотримано положень пункту 81.11. статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з цим, необґрунтованими є висновки перевірки щодо необхідності переходу товариства з спеціального режиму на загальну систему оподаткування податком на додану вартість, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 та продовжили бути у період його дії, тому суд першої інстанції правомірно керувався нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також чинними на даний час.

Статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачений спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Відповідно до п. 81.1. цієї статті, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.2. цієї статті передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.6. ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пункт 81.7. ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Доводи апелянта про те, що позивач повинен був сплачувати податок на додану вартість на загальних підстав, оскільки підприємством необґрунтовано при визначенні розміру питомої ваги поставки сільськогосподарських товарів було враховано суму передоплати за поставку продукції, колегія суддів спростовує наступним.

Так, п. 81.11. статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та філією «Ніжинський міськмолзавод» ДП Аромат, ДП «Агролайт», ППКФ «Прометей» філія Менський сир, ПАТ «Чернігівський молокозавод» та ПрАТ «Городнянський маслозавод» було укладено договори поставки молока.

За умовами зазначених договорів позивач (продавець) зобов'язується передати у власність зазначених підприємств (покупців) молоко, а покупці зобов'язані приймати та оплачувати його на умовах, визначених договорами купівлі-продажу. Умови договорів передбачають обов'язок покупців сплачувати продавцю передоплату за молоко.

СТОВ «Агросвіт» у перевіряємий період отримало від вищезазначених підприємств попередні оплати за молоко на загальну суму 6023575,24 грн., в тому числі ПДВ - 1003929,14 грн., які позивачем були відображені в спеціальній скороченій декларації.

Так, зі змісту п. 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) визначається з розрахунку їх вартості.

Отже, безпосереднє відвантаження товару покупцю не є визначальним при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів, оскільки до розрахунку береться вартість вказаних товарів, у тому числі й передплата за товар, що буде поставлений в майбутньому.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Аналогічні норми законодавства містяться і в Податковому кодексі України, зокрема пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Доводи відповідача про те, що оскільки продукція за передоплатою не була поставлена у звітний податковий період, то не можна вважати, що вона відноситься до сільськогосподарської, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки по договорам, укладеним між позивачем та філією «Ніжинський міськмолзавод» ДП Аромат, ДП «Агролайт», ППКФ «Прометей» філія Менський сир, ПАТ «Чернігівський молокозавод» та ПрАТ «Городнянський маслозавод» передбачалась поставка лише молока (за КВЕД відносить до сільськогосподарської продукції) та ці договори не включали будь-яких альтернативних умов поставки продукції, тим паче не сільськогосподарської.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позивач правомірно визначив питому вагу сільськогосподарського товару з розрахунку передплати за нього, оскільки передоплата за молоко відбулась раніше, ніж його поставка.

Вищевикладене повністю спростовує твердження апелянта про те, що позивач, починаючи з травня 2011 року, повинен був визначати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях на загальних підставах і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.02.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.