Постанова № 29755373, 27.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.02.2013р. справа № 820/892/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Онопрієнко Л.М.,

відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проскасування рішень, - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - технічне підприємство «Котлоенергопром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС, №0000042240 від 25.01.2013р., №0000052240 від 25.01.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових висновках, викладених податковою інспекцією в акті перевірки, а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, за твердженням позивача, судження ДПІ, викладені в акті №46/2240/35072985 від 10.01.2013 р. про заниження платником податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Таурус Голд» через відсутність факту реального вчинення господарських операцій є хибними, оскільки зобов'язання за даними операціями виконані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення платником податків ст.187 Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період вересень - листопад 2012 року всього на суму 47.028,00 грн., а також порушення платником податків п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту з ПДВ за період вересень 2012 року на загальну суму 81.667,00 грн. На думку податкового органу, в сукупності виявлені порушення призвели до заниження платником податків суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 34.640,00 грн. з мотиву відсутності факту реального вчинення господарських операцій з придбання товару у контрагента - ТОВ «Таурус Голд» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. та, як наслідок, нереальності господарських операцій з подальшої поставки цього товару на адресу ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП», ТОВ «Краматорський феросплавний завод», ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль». Достатнім підтвердженням відсутності факту реального вчинення господарських операцій, на думку відповідача, є висновки іншого податкового органу про неможливість проведення контрагентом позивача господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обґрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірного рішення. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «НТП «Котлоенергопром», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35072985, перебуває на обліку як платник податків і зборів в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.ст.72 і 76 КАС України перелічені обставини додатково перед судом не доказуються.

03.01.2013 р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НТП «Котлоенергопром» по взаємовідносинам з ТОВ «Таурус Голд» за період вересень 2012 року

Результати перевірки оформлені актом від 10.01.2013 року № 46/2240/35072985, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне та протиправне відображення платником податків в податковому обліку з податку на додану вартість показників первинних документів, складених контрагентом за нереальними (тобто такими, що не мали місця в дійсності) господарськими операціями, наслідком чого стало заниження ПДВ у розмірі 34.640,00 грн.

25.01.2013р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення № 0000042240 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49.035,00 грн. (основний платіж - 32.690,00 грн., штрафні санкції - 16.345,00 грн.) та №0000052240 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1.950,00 грн. за листопад 2012 року.

Як з'ясовано судом, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про вчинення ТОВ «НТП «Котлоенергопром» податкового правопорушення - заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість - є виключно результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд», за результатами якої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Таурус Голд» за вересень 2012 року - по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено. Вказані обставини визнані представником відповідача в судовому засіданні та підтверджені змістом акту перевірки від 10.01.2013р. №46/2240/35072985.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 10.01.2013р. №46/2240/35072985, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що 15.05.2012р. між позивачем, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (в якості замовника), та ТОВ «Таурус Голд» (в якості виконавця) був укладений договір №02067, предметом якого є розробка основних принципів наладки сушильних барабанів та методику іспитів. 04.06.2012р. між позивачем, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (в якості замовника), та ТОВ «Таурус Голд» (в якості виконавця) був укладений договір №02068, предметом якого є розробка основних технічних рішень по котлу для спалювання сірки (50т/ч). 02.07.2012р. між позивачем, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (в якості замовника), та ТОВ «Таурус Голд» (в якості виконавця) був укладений договір №02069, предметом якого є розробка методики оцінки режимів роботи КУ та ГТУ та мір для підвищення ефективності котлів - утилізаторів. 06.08.2012р між позивачем, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (в якості замовника), та ТОВ «Таурус Голд» (в якості виконавця) був укладений договір №02070, предметом якого є розробка документації по демонтажу обладнання та трубопроводів перед реконструкцією котла ПК-20. 08.08.2012р. між позивачем, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (в якості замовника), та ТОВ «Таурус Голд» (в якості виконавця) був укладений договір №02071, предметом якого є розробка основних технічних рішень по розробці димової труби діаметром 1000 мм, Н 31м.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Таурус Голд» податкові накладні № 92822 від 28.09.2012 р. на загальну суму 70.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.), № 92825 від 28.09.2012р. на загальну суму 40.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 6.666,67 грн.), № 92821 від 28.09.2012р. на загальну суму 65.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ 10.833,33 грн.), № 92824 від 28.09.2012р. на загальну суму 60.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 10.000,00 грн.), № 92823 від 28.09.2012р. на загальну суму 255.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 42.500,00 грн.) та акти здачі-приймання робіт за вересень 2012 р.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.44 і 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що довід позивача про виконання власних зобов'язань в межах спірних правочинів по оплаті вартості отриманих робіт підтверджується наявними в матеріалах справи документами про видачу простих векселів серії АА 0892922 на суму 70.000,00 грн., АА 0892924 на суму 40.000,00 грн., АА 0892921 на суму 65.000,00 грн., АА 0892920 від 11.000,00 грн., АА 0892923 на суму 255.000,00 грн. зі строком погашення 10.12.2015р., а також платіжним дорученням №450 від 25.10.2012р. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Стосовно обставин проведення позивачем розрахунку за отримані роботи у вексельній формі суд відзначає, що правовідносини з приводу обігу векселів унормовані Законом України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до ст.4 якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів) (ч.1 ст.4); на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем (ч.2 ст.4).

За правилами ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.13-1); розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами органів державної податкової служби, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.13-1).

Дослідивши добуті докази в їх сукупності відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд встановив, що матеріали справи не містять документів, що були у спірних правовідносинах складені податковим органом згідно з ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», хоча в разі існування таких документів суб'єкт владних повноважень повинен був обов'язково подати їх до суду в силу приписів ст.71 КАС України.

Відсутність таких документів свідчить про те, що податковий орган у визначеному законом порядку не заперечував наявності у платника податків грошового боргу саме за фактично виконані роботи, а відтак, не заперечував і реальності спірних господарських операцій.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, отримання робіт за спірними договорами було необхідно позивачеві для використання в подальшій господарській діяльності, а саме: для виконання зобов'язань підрядника по взаємовідносинами з ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» за договір №517, відповідно до якого генпідрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника комплекс робіт по переводу сушильного барабану БСК-40 в цеху №1 на спалювання технологічного газу; ПАТ «Словянські шпалери - КФТБ» за договором №20090, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника проектно - конструкторські роботи, виготовлення, поставку та монтаж димової труби газоочисної установки ( ГОУ 11) термообезврежування випарів винилу, використовуваной при виробництві флексовинилових шпалер; з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за договором №20073/1407, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати обстеження роботи котла - утилізатору КУП - 25000 та розробити міри для підвищення його ефективності; ТОВ «Краматорський феросплавний завод» за договором №695/04-12, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту та реконструкції ( робоча документація, авторський надзор, пусконалагоджувальні роботи з видаче й режимних карт та технічних звітів, узгодження режимних карт з інспекцією енергозберігання, оформлення паспорту на ПК-7, узгодження документації по ПК - 6 та ПК - 7 з контролюючими органами) з переводом на середній тиск: котла парового №6 інв. №410-99, котла №7 інв. №100-117, допоміжного обладнання котельного участку ТЕЦ; ВАТ «НІУІФ» за договором №20091, відповідно до якого виконавець приймає на себе виконання робіт, пов'язаних з розробкою основних технічних рішень будівництва об»єктів нерухомості, розташованих на території Російської Федерації, а саме: розробка технічного проекту котло - пічного агрегату з виносними елементами - економайзером та пароперегрівачем для цеху сірної кислоти КОАО «Азот».

Відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України наведеного доводу платника податків не спростував. Суд зазначає, що означений довід платника податків не суперечить витребуваним і долученим до справи документам.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності розроблених робіт у спірних правовідносинах, вартісних показників розроблених проектних робіт та технічної документації, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

В свою чергу представником позивача в судовому засідані були надані копії розробленої ТОВ «Таурус Голд» документації: «розробка основних принципів наладки сушильних барабанів», «основні технічні рішення по розробці димової труби», «розробка методики оцінки режимів роботи КУ та ГТУ та заходів для підвищення ефективності котлоутилізації», «розробка документації по демонтажу обладнання та трубопроводів перед реконструкцією котла, «розробка основних технічних рішень по котлу для спалювання сіри».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження грошових зобов'язань ґрунтується виключно на мотивах складеного ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська акту зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» №177/244/38112590 від 26.10.2012р., яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Таурус Голд» за вересень 2012 року - по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України; а діяння платника податків по відображенню в офіційних документах (до кола яких належать податкові декларації і звіти) недостовірних даних по показникам господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.11 КАС України, а також приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами; відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій за спірними правочинами; відповідачем не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «НТП «Котлоенергопром» вимог Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість, відображені в акті перевірки відомості не спростовують презумпції сумлінності та добросовісності позивача як платника податків.

Також суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки (акту чи довідки зустрічної звірки), в якому викладена думка іншого контролюючого органу про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відсутність у контрагента платника податків ресурсів для ведення звичайної господарської діяльності, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків податкового правопорушення, адже акт податкової перевірки (акт чи довідка зустрічної звірки) не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Правила справляння ПДВ на момент виникнення спору були визначені законодавцем в ст.ст.185-201 Податкового кодексу України, зміст яких свідчить, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов ухилення від сплати податків тощо.

Однак, як вбачається з установлених судом обставин фактичної дійсності, у спірних правовідносинах існування відповідних обставин податковим органом не доведено, адже навіть у складеному ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська акті зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» №177/244/38112590 від 26.10.2012р. йдеться лише про неможливість ТОВ «Таурус Голд» забезпечити виробництво та торгівлю, у той час як у спірних правовідносинах предметом вчинених правочинів була розробка технічної документації.

Таким чином, суд доходить висновку, що акт зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» №177/244/38112590 від 26.10.2012р. не може бути визнаний належним та допустимим в розумінні ст.70 КАС України доказом неможливості виконання ТОВ «Таурус Голд» зобов'язань за спірними правочинами.

Отже, суд зазначає, що на момент винесення спірних рішень податковий орган не мав в своєму розпорядженні фактичних даних, які б спростовували реальність виконання господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «НТП «Котлоенергопром» до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000042240 від 25.01.2013р., №0000052240 від 25.01.2013р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 04.03.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко