Рішення № 29754459, 21.01.2013, Харцизький міський суд Донецької області

/0550/2193/2012

2/0248/33/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ткаченко Л.Я.

при секретарі М'якінченко В.В.

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Першої Харцизької нотаріальної контори ОСОБА_4, 3-тя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 31 серпня 2011 року звернулась до суду з позовною заявою до першої Харцизької держаної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування, 3-тя особа: ОСОБА_5. Просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім»я ОСОБА_7 першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року, визнати недійсним договір дарування жилого будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою Донецької області за номером 1-2788, стягнути витрати на правову допомогу та судові витрати.

Ухвалою судді Харцизького міського суду Донецької області від 02 вересня 2011 року позов був залишений без руху, оскільки не відповідав вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України.

Ухвалою судді Харцизького міського суду Донецької області від 30 листопада 2011 року позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2012 року ухвала судді Харцизького міського суду Донецької області від 30 листопада 2011 року була скасована та справа передана на новий розгляд суду першої інстанції.

28 грудня 2011 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2.(виправлена відповідно до ухвали від 02.09.2011р) , в якій позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім.»я ОСОБА_7 першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року, визнати недійсним договір дарування жилого будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою Донецької області за номером 1-2788, стягнути витрати на правову допомогу та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати - ОСОБА_6, після смерті якої залишилася спадщина - 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. У склад спадкоємців першої черги входили: чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_7, мати померлої - ОСОБА_8, донька ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та позивачка - ОСОБА_2.

Заяву в першу Харцизьку держану нотаріальну контору про прийняття спадщини подали: ОСОБА_7, що підтверджується заявою від 27 березня 2001 року №219, ОСОБА_9, що підтверджується заявою від 27 березня 2001 року №220, та позивач по справі - ОСОБА_2, що підтверджується заявою від 27 березня 2001 року №221.

Проте свідоцтво про право власності на 1/2 частини спадкового майна у спільному майні подружжя в порядку спадкування відповідач видав лише ОСОБА_7, та не видав іншим спадкоємцям першої черги.

Разом із тим, відповідач 29 березня 2001року повідомленням №131 на ім»я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтвердив факт подачі заяви ОСОБА_10 про прийняття спадщини. Разом із тим, з вказаного документу вбачається, що відповідач не встановив факт відзиву ОСОБА_2 раніше поданої заяви про прийняття спадщини, не встановив факт відмови ОСОБА_2 від спадщини, а тільки припустив такий відзив та таку відмову. За таких обставин , а саме при обставинах наявності заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, відповідач прийняв рішення про видачу свідоцтва про право в порядку спадкування 1/2 частини у спільному майні подружжя тільки одному із спадкоємців першої черги, а саме- ОСОБА_7

12 грудня 2000 року ОСОБА_7 заключив договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою за номером 1-2788.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її батько - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 січня 2003 року НОМЕР_2, виданого Харцизьким відділом РАЦС Донецької області.

Вважає, що договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 12.12.2000року з ОСОБА_5 , який був зареєстрований Першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою за номером 1-2788 підлягає визнанню недійсним, оскільки був укладений та завірений третьою особою за обставин порушень вимог законодавства України та порушенням прав позивача по справі.

У 2003 році позивачка зверталася до Харцизького міського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним Договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 12.12.2000року з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою, за номером 1- 2788. Проте зазначений позов був залишений без розгляду на підставі п.4 ст. 229 ЦПК України.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та надала свідчення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просила визнати договір дарування нікчемним правочином, оскільки спірний будинок був спільною власністю подружжя і належав батьку та матері по 1/2 частині кожному, та не міг бути посвідчений при мертвому власникові, вважає, що будинок був подарований «заднім числом», та піддає сумніву ствердження відповідача про те що договір дарування земельної ділянки та будинку був посвідчений нею 12 грудня 2000 року, якби у той час такий договір дійсно існував - то для чого було необхідно спадкоємцям: її батькові - ОСОБА_11, сестрі ОСОБА_5, бабусі - ОСОБА_12 та їй подавати заяву на вступ у спадщину на частину будинку та земельної ділянки. Крім того, її батько на час укладення договору дарування страждав гіпертонічною хворобою , був недієздатним, оскільки переніс до цього три інсульти (1998р., 2000р.). Вважає, що державний нотаріус Харцизької держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 порушила законодавство України та її законні права спадкоємця, а тому у її позові зазначені вимоги саме до неї, і саме вона має відповідати за незаконне посвідченні договору дарування. Крім того, показала, що вона зверталася з позовом до Харцизького міського суду про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання права на спадщину за законом в 2003 році. Проте суд, залишив її позов без розгляду. Проте, що вона має право ще раз звернутися до суду вона дізналася недавно. І взагалі, вона має право звернутися до суду, коли вона забажає. Також вважає невірним та безпідставним ствердження відповідача про те, що її позовна заява підпадає під дію ст. 71 ЦК України. Зазначає, що відповідно до ст. 268 ч.4 ЦК України на її позовну заяву строки позовної давності не поширюються. У дебатах просила суд визнати договір дарування «нікчемним правочином, поновити її порушені права немайнового та майнового характеру, тобто відновити становище, яке існувало до порушення її законних прав, згідно ст. 15 ЦК України захистити її порушенні права, відшкодувати збитки та іншу матеріальну шкоду, та застосувати ч.2 ст. 216 ЦК України:правові наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача витрати на ІТЗ в сумі 37грн., судовий збір-3грн., судовий збір до апеляційного суду - 111 грн. 30коп., за надання послуг адвоката 1300грн.(суд першої інстанції), 1300грн. - за надання послуг адвоката (суд Апеляційної інстанції), поштові витрати :5грн. 70 коп., 5грн. 30 коп., 5грн. 70коп., витрати на дорогу 600грн., витрати на відрядження -600грн., всього 3968грн., а також матеріальну шкоду в розмірі 20000 доларів США, моральну шкоду в розмірі 200000грн. Вважає , що це не є зміненими позовними вимогами, а є правовими наслідками нікчемного правочину.

Проте позивач, ані в попередньому судовому засіданні, ані до початку розгляду справи по суті не надавала суду , відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України позовної заяви про збільшення позовних вимог або їх уточнення, про зміну предмету або підстави позову. Крім того, заперечувала та не давала згоди в судовому засіданні на заміну відповідача.

Відповідач державний нотаріус Першої Харцизької держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що коли спадкоємці приймають спадщину, то вони приймають всю спадщину спадкодавця, яка залишилася після його смерті. Весь житловий будинок був оформлений на ОСОБА_7 У 1998 році була приватизована земля. Документи для оформлення договору дарування у грудні 2000 року в КП БТІ м. Харцизька отримував ОСОБА_7 Довідки для оформлення договору дарування видані нотаріусом ОСОБА_13 у грудні 2000 року, оплата за посвідчення договору здійснена 12 грудня 2000 року. Був подарований весь будинок, оскільки 1/2 частина матері позивачки - ОСОБА_6 , у спільному майні подружжя, при житті, ОСОБА_6 не була виділена у встановленому законом порядку. Тому нотаріус мав право оформити договір дарування. Посвідчувала вона договір дарування 12 грудня 2000року. ОСОБА_7 був у здоровому умі та тверезій пам»яті, дієздатність його нею була перевірена. Також надала суду заперечення, в яких зазначила, що заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6. Після її смерті для оформлення спадщини до нотаріальної контори звернулись спадкоємці - ОСОБА_7, чоловік померлої, ОСОБА_2, донька померлої, ОСОБА_5, донька померлої, ОСОБА_8, мати померлої, яка відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2. Чоловік померлої у своїй заяві від 27 березня 2001 року, вхід. № 138, зазначив, що бажає, щоб йому було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя. Спадкоємцями до нотаріальної контори було надано ощадну книжку, копія якої зберігається у спадковій справі, з якої свідчить, що на момент смерті ОСОБА_6 належав грошовий внесок з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3.

Нотаріусом Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 на підставі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю 18.04.2001 р. було видано свідоцтво про право власності на грошовий внесок з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, а також на підставі ст. 529 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) 18.04.2011 р. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину від однієї другої частини грошового внеску з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7.

Нотаріусом Першої харцизької державної нотаріальної контори Берзінь І.А. на підставі ст. 529 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) 27.02.2002 р. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину від однієї другої частини грошового внеску з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2.

Також звернула увагу суду на те, що 11 квітня 2001 року (як вказано у позові) Першою харцизькою державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя не видавалось, а свідоцтво про право власності, видане 18 квітня 2001 року відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю.

12 грудня 2000 року нотаріусом Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було посвідчено договір дарування жилого дома та земельної ділянки до нього між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар жилий будинок з надвірними будівлями до нього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 0,0965 кв.м. Для посвідчення договору дарування ОСОБА_7 надав до нотаріальної контори документи, які підтверджували його право власності на жилий будинок та земельну ділянку до нього, а саме: договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого дома, посвідченого Амросієвської державною нотаріальною конторою 14.08.1962 року, реєстр № 1808, а також Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДН № 108700, виданого виконкомом Харцизької міської ради 12.11.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 07003. Власником зазначеного майна в даних документах вказаний ОСОБА_7.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Інструкція), яка діяла на момент посвідчення вказаного договору дарування, а саме п. 27, відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження (дарування) жилого будинку, іншого нерухомого майна.

П. 28 Інструкції вказує, що нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів угод і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних угод вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Відповідно до п. 36 Інструкції при посвідченні договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена чи неодружений, в шлюбі не перебуває, вдова, вдівець), в державну нотаріальну контору чи приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця обставина йому відома, підписується на заяві. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а у разі вчинення угоди через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні угоди подавати від його імені відповідні заяви.

Відчужувач ОСОБА_7 подав відповідну заяву до нотаріальної контори особисто 12.12.2000 року, вх. № 924.

Таким чином, договір дарування жилого дома та земельної ділянки до нього між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар жилий будинок з надвірними будівлями до нього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 посвідчений нотаріусом з дотриманням вимог законодавства, встановлених для посвідчення договору відчуження майна.

Крім того, звертає увагу суду, що ст. 71 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) встановлює строк позовної давності в три роки, позивачем даний строк пропущено.

Також зауважила, що відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, в діях нотаріуса при оформленні свідоцтва про право власності на грошовий внесок з процентами та компенсаційними нарахуваннями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину від однієї другої частини грошового внеску з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі № 1 Промінвестбанку України, відділені в м. Харцизьку на рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, договору дарування жилого дома та земельної ділянки до нього між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар жилий будинок з надвірними будівлями до нього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в діях нотаріуса порушень діючого законодавства не було,усі нотаріальні дії виконані належним чином, тривалий час ніким не оскаржувалися. Підстав для визнання недійсними вказаних свідоцтва про право власності та договору дарування немає. Просила позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_5 до суду не з»явилася з невідомих суду причин. Про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно.

Суд , вважає за можливим розглянути справи у відсутності третьої особи- ОСОБА_5

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харцизька Донецької області 29.09.2000 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5, про що зроблений запис за №781 (а.с.26,101).

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Харцизького міського управління юстиції 10.01.2003 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, про що зроблений запис за №1030 (а.с.26, 100).

Батьками позивачки є ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.28, 98).

Позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_19 09 лютого 1982року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.28, 99).

Паспорт ОСОБА_2, серії НОМЕР_5 був виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 30 січня 2002року (а.с.32).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу ОСОБА_20 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 24 березня 1962 року, актовий запис №121 (а.с.39, 102).

Згідно копії договору дарування жилого дому та земельної ділянки, посвідченого 12 грудня 2000року державним нотаріусом Першої Харцизької держаної нотаріальної контори, за номером 1- 2788, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 жилий будинок з надвірними будівлями до нього за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0.0965 кв.м.

Цей житловий будинок з надвірними будівлями до нього належить дарителю на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого дому, посвідченого Амвросієвською державною нотаріальною конторою 14.08.1962 року , реєстр. №1808, зареєстрованого в БТІ м. Харцизька 25.01.1982 року в реєстрову книгу №27 за №4894.

Вказана земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку належить дарителю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ДН №108700, виданого виконкомом Харцизької міської ради 12.11.1998року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №07003, знаходиться в межах: від А до Б землі міської ради, від Б до В будинковолодіння №20, від В до А - будинковолодіння №14 (а.с.85).

За посвідчення договору дарування ОСОБА_7 було сплачено держмито в сумі 308грн. 08 коп., що підтверджується копією квитанції №151 від 12.12.2000 року (а.с.86).

В заяві ОСОБА_7 до Першої Харцизької державної нотаріальної контори від 12.12.2000 року , заявник вказує, що в шлюбі він не перебуває, дружина -ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5. Жилий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка до нього є його особистою власністю (а.с.87).

Згідно довідки приватного нотаріуса Харцизького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_13 від 12.12.2000р. за №476 (а.с.87 зворот),вказано, що згідно Єдиного реєстру заборон домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_7 на 15 годину 15 хв. 44 сек. 12 грудня 2000 року під забороною не перебуває.

Згідно довідки №590 від 27.10.2000р. про призначення грошової оцінки земельної ділянки , яка складена на підставі громадянина ОСОБА_7 грошова оцінка земельної ділянки площею 0.0965га, за адресою :АДРЕСА_2 , становить 7368грн.06коп. (а.с.88).

Державний акт на право приватної власності на землю видано громадянину України ОСОБА_7, який мешкає за адресою АДРЕСА_2 у тому, що на підставі рішення виконкому Харцизької міської ради від 04.11.1998року №742 йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0.0965га в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована на території Харцизької міської ради, АДРЕСА_2.

Землю передано для будівництва обслуговування індивідуального житлового будинку.

Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №07003 та підписаний 12.11.1998р. (а.с.89-90).

Згідно довідки приватного нотаріуса Харцизького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_13 від 12.12.2000р. за №476 (а.с.91),вказано, що згідно Єдиного реєстру заборон земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_7 на 15 годину 19 хв. 48 сек. 12 грудня 2000 року під забороною не перебуває.

Спірний житловий будинок з надвірними будівлями до нього, за адресою : АДРЕСА_2 належав на праві особистої власності ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого дому від 07 червня 1962 року, посвідченого Амвросієвською державною нотаріальною конторою 14.08.1962 року , реєстр. №1808, зареєстрованого в БТІ м. Харцизька 25.01.1982 року в реєстрову книгу №27 за №4894 (а.с.92-94).

В судовому засіданні була оглянута справа №2-2438/2003р., документи з якої за клопотанням позивачки були долучені до матеріалів справи, а саме:

ОСОБА_7 страждав гіпертонічною хворобою, у 1996році переніс ОНМК, 08.05.2001 року - повторно переніс ОНМК (а.с.95-97).

На запит адвоката ОСОБА_21 від 24.09.2001року №1010 Харцизьке бюро технічної документації надало відповідь за №456 від 25.09.2001року , згідно якої домоволодіння АДРЕСА_2 було дійсно подаровано ОСОБА_7 доньці ОСОБА_5. Договір дарування житлового будинку та земельної ділянки посвідчений ОСОБА_22, державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори 12.12.2000 року, реєстровий номер 1-2788 (а.с.103).

В заяві до Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 повідомляє, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, тому що подала заяву до 6 місячного строку, просить видати свідоцтво про право на спадщину після встановленого законом строку. Про отримання ОСОБА_7 свідоцтва про право власності, вона не заперечує. Особу ОСОБА_5 перевірено відповідно до наданого паспорту.(а.с. 104).

В заяві про прийняття спадщини до Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати ОСОБА_6, що мешкала постійно у м. Харцизьку. Після смерті матері відкрилася спадщина на грошові внески, житловий будинок АДРЕСА_2, автомобіль марки ВАЗ-2106, яку вона приймає подачею цієї заяви до нотаріальної контори. Заповіт на її користь померла не залишала. Крім неї, спадкоємець її батько -ОСОБА_7, який постійно мешкав в спадковому дому та прописаний в ньому. Просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом у встановлений законом строк в рівних частинах з іншими спадкоємцями. Особу ОСОБА_2 ,1963 року народження встановлено за паспортом НОМЕР_6, виданого Харцизьким ГО УМВС 30.01.2002 року. Справжність підпису перевірено. Державним нотаріусом Берзінь . Дата встановлення особи нотаріусом ОСОБА_24 не зазначена (а.с. 105, 106, 138 зворот).

В заяві до Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкала у м. Харцизьку. Після її смерті залишилася спадщина - грошові внески в промінвестбанку. Вона приймає спадщину подачею заяви до нотаріальної контори. Просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом у встановлений законом строк. Особу ОСОБА_5 ,1969 року народження встановлено за паспортом НОМЕР_7, виданого Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 30.10.1998 року. Справжність підпису перевірено. Державним нотаріусом ОСОБА_4 (а.с. 107).

Згідно заяви ОСОБА_12 до Першої Харцизької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини від 22.03.2001р. ОСОБА_12 відмовилася від спадщини, яка відкрилася після смерті її доньки - ОСОБА_25, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивачки- ОСОБА_2 Особу ОСОБА_12 встановлено по паспорту. Справжність підпису перевірено (а.с.108).

Листом державного нотаріуса Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 №131 від 29.03.2001року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомлялися про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 їхньої матері - ОСОБА_6 заведено спадкову справу за №138 за 2001р.

27 березня 2001 року до нотаріальної контори звернувся чоловік померлої - ОСОБА_7 з заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину спадкового майна та свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах з іншими спадкоємцями. Це свідоцтво буде йому видано по його бажанню.

Якщо ви заперечуєте і мажте докази того, що ОСОБА_7 не має и право претендувати, як чоловік померлої на 1/2 частину в спадковому майні подружжя, згідно ст. 22 КпШС України, ви маєте право звернутися в суд м. Харцизька з відповідним позовом.

Також , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомлялися про те,що повідомлення з суду про Їх звернення до суду, повинно поступити в нотаріальну контору до 10 квітня 2001року.

У разі неотримання такого повідомлення, буде вважатися, що заперечення відсутні та 11 квітня 2001 року ОСОБА_7 буде видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя.

Також ОСОБА_2 повідомлялася про те, що її заява про прийняття спадщини нотаріальна контора отримала 28.03.2001року, але справжність підпису на її заяві повинна бути засвідчена нотаріально або Вона повинна з»явитися особисто з документом, що встановлює її (ОСОБА_2) особу до нотаріальної контори за адресою: місто Харцизьк, вул. Краснознаменська, 171 (а.с.109).

До Першої Харцизької державної нотаріальної контори також була подана заява ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та видачі йому свідоцтва про право власності на 1/2 частини в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину. Особу ОСОБА_26 встановлено по паспорту . Справжність підпису перевірено (а.с.110).

Згідно ухвали про залишення заяви без розгляду Харцизького міського суду Донецької області від 03 жовтня 2003 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5, 3-я особа перша Харцизька державна нотаріальна контора про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, визнання права на спадщину за законом була залишена без розгляду. Вказана ухвала позивачкою не оскаржувалась (а.с.111).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2002 року, яке було посвідчено державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори Берзінь І.А., спадкоємцем майна 1/2 від 1/2 частини , гр. ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, є її дочка - ОСОБА_2, що мешкає в АДРЕСА_3, та на долю, від якої на її користь відмовилась мати померлої - ОСОБА_27, що мешкає в АДРЕСА_4 (а.с. 136).

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину складається з: 1/2 від 1/2 частини грошового внеску з відсотками, компенсаціями, та інше, що зберігається в ощадній касі №1 Харцизького відділення промінвестбанку України, на рахунку № НОМЕР_3, належного померлої на підставі ощадкнижки, виданої цим же банком. На останні частини внеску вже видані відповідні свідоцтва іншим спадкоємцям, реєстр. № 2-469.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 квітня 2001 року, яке було посвідчено державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, спадкоємцем майна гр. ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, є в рівних долях її чоловік - ОСОБА_7, що мешкає в АДРЕСА_2 та дочка - ОСОБА_5, що мешкає там же.

Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з: 1/2 від 1/2 частини грошового внеску з процентами та компенсаційними начисленнями, що зберігається в ощадній касі №1 Харцизького відділення промінвестбанку України, на рахунку № НОМЕР_3, належного померлої на підставі книжки строкових вкладів, виданої на її ім.»я цим же банком.

На 1/2 частину видано свідоцтво про право власності чоловіку -ОСОБА_7

На 2/4 частини спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за законом ще не видано, реєстр. №757 (а.с. 137).

Згідно свідоцтва про право власності від 18 квітня 2001 року , яке було посвідчено державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4,гр. ОСОБА_7, мешкає в АДРЕСА_2, який є чоловіком ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, належить право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, набутому в період шлюбу названим подружжям.

Спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом за ОСОБА_7 складається з: грошового внеску з процентами та компенсаційними нарахуваннями, що зберігається в ощадній касі №1 Промінвестбанку України, відділення в м. Харцизьку на рахунку НОМЕР_3, належному померлій на підставі книжки строкових вкладів, виданої на її ім»я цим же банком, реєстр. №756 (а.с. 139).

В судовому засіданні була оглянута цивільна справа №2-2438/2003р., документи з якої за клопотанням позивачки були долучені до матеріалів справи.

З відповіді прокурора міста Харцизька від 19 грудня 2012року за №102-4885-вих12 вбачається, що ОСОБА_2 звернулася із скаргою до прокуратури міста Харцизька 28 березня 2003 року, щодо порушення чинного законодавства під час укладення договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_2. За результатами її розгляду заявниці була надана відповідь роз'яснювального характеру.

10 квітня 2003 року за результатами розгляду повторного звернення ОСОБА_2 щодо незаконності постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно нотаріуса Першої державної нотаріальної контори у м. Харцизьку ОСОБА_4, також направлено відповідь роз'яснювального характеру, підстав для застосування заходів прокурорського реагування за результатами перевірки не встановлено.

В послідуючому за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 09.08.2005 року прокуратурою міста прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України стосовно нотаріуса Першої державної нотаріальної контори у м. Харцизьку ОСОБА_4, про що заявниця була своєчасно повідомлена (а.с. 142).

Згідно ст. 60 ЦПК України 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) цей Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин,що виникли після набрання ним чинності.

Згідно ст.6 ЦК України ( редакції 1963 року захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:

- визнання цих прав;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- компенсації моральної шкоди;

- припинення або зміни правовідношення;

- стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу,

- пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Згідно ст. 41 ЦК України ( редакції 1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно ст.42 ЦК України ( редакції 1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно ст.44 ЦК України ( редакції 1963 року) повинні укладатись у письмовій формі:

2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Згідно ст.45 ЦК України ( редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно ст.47 ЦК України ( редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Таким чином ,оскільки свідоцтво про право власності від 18 квітня 2001 року та договір дарування спірного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 були укладені та посвідчені державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 12 грудня 2000 року та 18 квітня 2001 року , тобто до 01 січня 2004 року, то в даному випадку суду при вирішенні питання визнання недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім»я ОСОБА_7 першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року, визнання недійсним договору дарування жилого будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою Донецької області за номером 1-2788, слід керуватися нормами ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час укладення та посвідчення вищевказаних документів, а саме договору дарування від 12 грудня 2000 року, який передбачає главу третю, в якій чітко зазначені підстави для визнання угоди недійсною, а саме: недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону, недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям, недійсність угоди, укладеної неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, недійсність угоди, укладеної громадянином, визнаним недієздатним, недійсність угоди, укладеної неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, недійсність угоди, укладеної громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, недійсність угоди, укладеної громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій, недійсність угоди, укладеної внаслідок помилки, недійсність угоди, укладеної внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин, недійсність мнимої і удаваної угод. Вказаний перелік є вичерпним.

Проте, позивач ОСОБА_2 в своєму позові та в судовому засіданні просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року, укладений з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою, за номером 1-2788 , тобто визнати його недійсним правочином, тобто «нікчемним правочином» на підставі статті 215 ЦК України (в редакції 2003 року,який набрав чинності з 1 січня 2004 року), на цьому наполягала, а не згідно з нормами ЦК України (в редакції 1963 року), і при цьому позивач ОСОБА_2 конкретно не вказує підстави , з яких, як вона вважає, слід визнати вказаний договір дарування недійсним.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами та доповненнями) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними ", також зазначає , що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожні справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ст.2 Закону України «Про власність», який дів на час спірних правовідносин,

1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Згідно ст.3 Закону України «Про власність»,

1. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Згідно ст.4 Закону України «Про власність»,

1. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Згідно ст. 11 Закону України «Про власність»,

1. Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ст.13 Закону України «Про власність»,

1. Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно ст.14 Закону України «Про власність», громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення фермерського господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Аналізуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд вважає,що позивачка ОСОБА_2 в позові не висловила конкретно позовні вимоги , щодо підстав , з яких слід визнати недійсним договір дарування від 12.12.2000 року спірного житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, не вказала норми матеріального права, якими вона керується, уточнення щодо вказаних позовних вимог суду не надала, а посилання позивачки в суді на норми Цивільного кодексу України , в редакції 2004року, є помилковим, та не можуть бути прийняті судом до уваги при ухваленні вказаного рішення.

Як було встановлено в судовому засіданні, і це підтверджується письмовими доказами, викладеними вище, ОСОБА_7 був власником спірного житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, розташованої за тією же адресою, і мав право, як власник розпорядитися ними, згідно вищевказаних норм Закону України «Про власність», на свій розсуд, договір дарування спірного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 був укладений та посвідчений державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 у відповідності до вимог ЦК України ( в редакції 1963 року) та Закону України «Про власність», які діяли на момент укладання та посвідчення вказаного вище договору дарування. В зв'язку з чим у суду немає ніяких підстав для визнання недійсним договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року, укладеного з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою, за номером 1-2788, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 12 грудня 2000 року, укладений з ОСОБА_5, який був зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою, за номером 1-2788 слід відмовити.

Доводи позивачки про те, що її матері належала на праві власності 1/2 частина спірного житлового будинку, і батько не міг подарувати цілий житловий будинок ОСОБА_5, що після смерті матері ОСОБА_6, залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку, яка належала померлій, суд не приймає за основу при ухваленні вказаного рішення, оскільки у встановленому законом порядку частка ОСОБА_6 у спільному майні подружжя не була виділена, при житті мати позивачки - ОСОБА_6 не ставила питання про видалення її частки у спільному майні подружжя, та не отримувала свідоцтва про право власності на свою частку, позивачка не скористалася своїм правом та не визнала в судовому порядку право власності на 1/ 2 частину житлового будинку за ОСОБА_6, або право власності в порядку спадкування, крім того, жоден із спадкоємців також не зверталися до суду із вказаними позовними заявами. Крім того, як було встановлено вже в судовому засіданні спірний житловий будинок та земельна ділянка належали на праві власності ОСОБА_7, що підтверджується письмовими доказами.

Доводи позивачки про те, що договір дарування був посвідчений заднім числом, після смерті батька, що батько не міг бути присутнім при підписанні договору, оскільки переніс інсульт, суд також оцінює критично, та не приймає за основу при ухваленні даного рішення , оскільки всі письмові докази, які зберігаються у спадковій справі №138 за 2001 рік датовані 12.12.2000року, а саме: копія квитанції №151 від 12.12.2000 року (а.с.86), заява ОСОБА_7 до Першої Харцизької державної нотаріальної контори від 12.12.2000 року (а.с.87), довідка приватного нотаріуса Харцизького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_13 від 12.12.2000р. за №476 (а.с.87 зворот), довідка №590 від 27.10.2000р. про призначення грошової оцінки земельної ділянки (а.с.88), довідка приватного нотаріуса Харцизького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_13 від 12.12.2000р. за №476 (а.с.91) і достовірних даних тому, що вказані документи видані «заднім» числом , що договір посвідчений також «заднім» числом , суду позивачкою не надані та в судовому засіданні добуті не були. Згідно виписки виписного епікризу ОСОБА_7 страждав гіпертонічною хворобою, у 1996 році переніс ОНМК, 08.05.2001 року - повторно переніс ОНМК (а.с.95-97), проте , при посвідченні та укладанні договору дарування від 12.12.2000року, державним нотаріусом ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про нотаріат в Україні», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 14.06.1994року №18/5 була перевірена дієздатність ОСОБА_7 та ОСОБА_5, про що зроблений відповідний запис у договорі(а.с.85 зворотна сторона).

Згідно п. 128 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 14.06.1994року №18/5 у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім»я ОСОБА_7 першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року.

В судовому засіданні було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємці першої черги: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8 прийняли спадщину у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, шляхом подачі відповідних заяв до Першої харцизької державної нотаріальної контори, що підтверджується вищевказаними письмовими доказами.

Відповідачем у справі було видано: свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 квітня 2001 року ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 лютого 2002 року, яке було посвідчено державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори Берзінь І.А. Вказані документи знаходяться у спадковій справі №138 за 2001рік, їх зміст викладений вище в судовому рішенні. Крім того, вказані документи відповідають по змісту, формі вимогам законодавства, викладеного вище.

Також в судовому засіданні при дослідженні спадкової справи №138 за 2001рік, з документів, які були надані суду відповідачем, та які викладені вище в судовому рішенні, було також встановлено, що державним нотаріусом першої Харцизької держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 було посвідчено та видано свідоцтва про право власності від 18 квітня 2001 року.

Згідно вказаного свідоцтва гр. ОСОБА_7, мешкає в АДРЕСА_2, який є чоловіком ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, належить право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, набутому в період шлюбу названим подружжям.

Спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом за ОСОБА_7 складається з: грошового внеску з процентами та компенсаційними нарахуваннями, що зберігається в ощадній касі №1 Промінвестбанку України, відділення в м. Харцизьку на рахунку НОМЕР_3, належному померлій на підставі книжки строкових вкладів, виданої на її ім»я цим же банком, реєстр. №756.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 31 ЦПК України не подала письмову заяву про зміну предмета або підстави позову, про уточнення позовних вимог.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що свідоцтво про право власності від 11 квітня 2001 року державним нотаріусом Першої харцизької держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 не видавалося, а тому з урахуванням викладеного, враховуючи покази відповідача, які узгоджуються з вищенаведеними письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім»я ОСОБА_7 першою Харцизькою держаною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року , є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити .

Крім того,суд вважає,що ОСОБА_2 пропустила без поважних причин встановлений законом трирічний строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним угоди та свідоцтва про право власності, і у суду немає ніяких правових підстав на його поновлення відносно ОСОБА_2

Доводи позивачки про те, що строків позовної давності при визнанні договору дарування нікчемним немає, що вона вважає, що може звертатися до суду, коли вважає за потрібним, суд вважає такими , що не ґрунтуються на нормах ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні позивачка у 2003 році вже зверталася з позовом до Харцизького міського суду Донецької області про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, а також в прокуратуру міста Харцизька та Міністерство юстиції із скаргами на дії відповідача, що не заперечувала і позивачка в суді. Тобто, позивачка знала про своє порушене право, ще у 2003 році.

Також з позивачки слід стягнути недоплачену суму судового збору за позовні вимоги майнового характеру 192 грн. 40 коп. та за вимоги немайнового характеру у сумі 114грн. 70коп, всього стягнути 307грн. 10коп.

Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,11,13,14 Закону України «Про власність», ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) , ст.ст. 41,42, 44, 45, 47, 71 ЦК України в редакції 1963 року, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 14.06.1994року №18/5, ст.ст. 10,11,31, 60,61, 209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Першої Харцизької нотаріальної контори, 3-тя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частини спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виданого в порядку спадкування на ім»я ОСОБА_7 Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою 11 квітня 2001 року недійсним та визнання недійсним договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, від 12.12.2000 року , який зареєстрований Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-2788 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народилася у м. Харцизьку Донецької області (ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою:АДРЕСА_5, мешкає за адресою :АДРЕСА_1) на користь держави, р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку ( м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679 судовий збір в розмірі 192грн. 40коп. - за вимоги майнового характеру, 114грн. 70коп. - за вимоги немайнового характеру, всього стягнути 307грн. 10коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені 21 січня 2013 року.

Суддя: