Ухвала суду № 29752593, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13004/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 03.05.2012 року № 0003431503/0/507.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.04.2012 року службовою особою Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV, а саме, Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» було занижено суми орендної плати за землю:

- за червень - грудень 2010 року на 20 012,46 грн., у тому числі: за червень 2010 року - 2 309,13 грн., за липень 2010 року - 2 309,13 грн., за серпень 2010 року - 2 309,13 грн., за вересень 2010 року - 2 309,13 грн., за жовтень 2010 року - 3 591,98 грн., за листопад 2010 року - 3 591,98 грн., за грудень 2010 року - 3 591,98 грн.

- за січень - грудень 2011 року на 262 366,29 грн., у тому числі: за січень 2011 року - 21 863,83 грн., за лютий 2011 року - 21 863,86 грн., за березень 2011 року - 21 863,86 грн., за квітень 2011 року - 21 863,86 грн., за травень 2011 року - 21 863,86 грн., за червень 2011 року - 21 863,86 грн., за липень 2011 року - 21 863,86 грн., за серпень 2011 року - 21 863,86 грн., за вересень 2011 року - 21 863,86 грн., за жовтень 2011 року - 21 863,86 грн., за листопад 2011 року - 21 863,86 грн., за грудень 2011 року - 21 863,86 грн.

За результатами вказаної перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС було складено акт від 13.04.2012 року № 814/15-227/25288083, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0003431503/0/507, яким Підприємству з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по орендній платі за землю в розмірі 367 118,67 грн., у тому числі: 282 378,86 грн. - за основним платежем та 84 739,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-ХІІ) (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-ХІІ, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону № 2535-ХІІ).

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, якими, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2007 року між Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» та Міською радою м. Кременчука було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, Міська рада м. Кременчука надає, а Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 5582 м. кв. для будівництва торговельного центру в м. Кременчук.

Згідно пунктів 4, 8, 9, 11 договору оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2007 році складає 245 496,36 грн. (43,98 грн. за 1 м. кв.). Договір укладено на три роки. Орендна плата Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» вноситься згідно умов Договору та Розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно. Щомісячна орендна плата у 2007 році складає 204,58 грн.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно ст. 14 Закону № 2535-ХІІ, що кореспондується з нормами п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно поданих Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 874 від 20.01.2010 року, № 10342 від 25.02.2011 року, № 35330 від 20.03.2011 року, № 33593 від 19.03.2011 року, № 51941 від 15.04.2011 року, № 65250 від 16.05.2011 року, № 71964 від 22.06.2011 року, № 86319 від 25.07.2011 року, № 98080 від 17.08.2011 року, № 102365 від 16.09.2011 року, № 113065 від 14.10.2011 року, № 131433 від 02.12.2011 року, № 133168 від 20.12.2011 року, № 144387 від 20.01.2012 року Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна», відповідно до умов договору оренди земельної ділянки за 2010 рік було сплачено загальну суму орендної плати у розмірі 3 078,84 грн., за 7 місяців 2010 року - 1 795,99 грн., за 2011 рік - 18 740,44 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 10.06.1998 року № 161-IV (далі - Закон № 161-IV) (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди».

Згідно ч. 4 ст. Закон № 161-IV, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зміст договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року, укладеного між Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» та Міською радою м. Кременчука, в частині встановлення розміру орендної плати в сумі 1 % нормативної грошової оцінки, не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до яких мінімальний розмір орендної плати встановлено не менше 3 % від грошової оцінки землі.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки був врахований коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки в розмірі 0,5 - як землі відведені та зайняті будівництвом.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації торговельного центру на розі вулиць Пролетарської та Воровського в м. Кременчук від 18.06.2009 року, будівельні роботи з будівництва торговельного центру в м. Кременчук були закінчені в червні 2009 року.

Згідно Таблиці 1.1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року за № 388/12262, до категорії земель, зайнятих поточним будівництвом застосовується функціональний коефіцієнт використання земельної ділянки « 0,5», а до категорії земель, комерційного використання - « 2,5».

Таким чином, починаючи з дати підписання акту готовності об'єкта до експлуатації від 18.06.2009 року цільове використання земельної ділянки з категорії «землі зайняті поточним будівництвом», яке дає право застосовувати коефіцієнт на функціональне використання в розмірі « 0,5» змінюється на категорію «землі комерційного використання» із застосування коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки в розмірі « 2,5».

Тобто, з 18.06.2009 року при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка обчислюється враховуючи коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки, повинен застосовуватися коефіцієнт в розмірі « 2,5» замість коефіцієнта в розмірі « 0,5», та відповідно нормативна грошова оцінка земельної ділянки яка повинна була застосовуватися при обчисленні суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю в 2010 становила 1539418,20 грн. - за рік та 3848,55 гри, в місяць, а саме: 245496,36 грн.*1,028 * 1,152 *1,059 : 0,5 * 2,5 =1539418,20 1539418,21 грн.*3 % /12 = 3848,55; у 2011 році 281106,73 грн. за рік та 23425,56 грн. в місяць 1874044,86 грн. / 0,5 * 2,5 * 3% = 281106,73.

Отже, посилання апелянта на те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року не знайшли свого підтвердження, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, і сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Тобто, незалежно від визначеного розміру орендної плати за договором він не може бути нижчим, ніж розмір, встановлений чинним законодавством.

Стаття 67 Конституції України вказує на те, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Тобто, дана стаття закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Доводи апелянта про те, що договір оренди земельної ділянки закінчився 10.12.2010 року і на дату складання спірного податкового повідомлення рішення Міська рада м. Кременчука не узгодила договір оренди з іншим цільовим призначенням та не поновила строк договору оренди, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону № 161-IV, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 33 Закону № 161-IV, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням

Апелянт не заперечує проти того, що з 2011 року він продовжує користуватись земельною ділянкою на розі вул. Воровського та Пролетарської, що була предметом договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року.

При цьому, як вбачається з п. 8 договору оренди земельної ділянки, його укладено терміном на 3 роки. Проте, сторони домовились про те, що після закінчення проектування та будівництва торговельного центру строк оренди земельної ділянки, яка є предметом цього договору, буде продовжений на 49 років.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Підприємству з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» було правомірно донараховано суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В. ФедотовГоловуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.