Ухвала суду № 29750839, 04.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"04" березня 2013 р. Справа № 5015/4774/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року

за заявою публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2011 року

у справі № 5015/4774/11 господарського суду Львівської області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

про стягнення 470 694,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року державне підприємство фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", просив стягнути 441048,90 грн. основного боргу, 7021,13 грн. 3% річних, 22624,11 грн. інфляційних втрат, а всього 470694, 14 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.09.2011 року (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 441048,90 грн. основного боргу, 22624,11 грн. втрат від інфляції, 7021,13 грн. 3% річних, 4706,94 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстроченням виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати суми боргу щомісячно рівними частинами.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до господарського суду Львівської області з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2011 року у справі № 5015/4774/11 (т. 2, а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року (суддя Мазовіта А.Б.) заяву публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про відстрочку виконання рішення задоволено, відстрочено виконання рішення суду Львівської області від 28.09.2011 року у справі № 5015/4774/11 до 01.08.2013 року (т. 2, а.с. 46-48).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б., Кузь В.Л.) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено; ухвалу господарського суду Львівської області 24.09.2012 року у справі № 5015/4774/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволені заяви публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2011 року відмовлено (т. 2, а.с. 112-114).

Не погоджуючись із постановленим судовим актом, публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року, ухвалу господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року залишити без змін.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту "8" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" передбачено, що із касаційних скарг на ухвалу суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня становить 1147 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року заявник касаційної скарги повинен був сплатити 573,50 грн.

Проте, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору в установленому Законом порядку та розмірі.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України із заявою про звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що надання скаржнику відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а тим більше звільнення від його сплати, може мати місце за наявності виключних обставин.

Скаржник, який порушив питання щодо застосування порядку ст. 8 Закон України "Про судовий збір", не навів обставин, які б могли свідчити про наявність виключних підстав для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, згадане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, в силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду набрала законної сили 20.12.2012 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 09.01.2013 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 12.01.2013 року, про що свідчить штамп поштового відділення зв'язку на конверті, адресованому Львівському апеляційному господарському суду України на титульному аркуші касаційної скарги. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги скаржник зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є отримання оскаржуваної постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року лише 24.12.2012 року. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що його представник не був присутній у судовому засіданні, а з повним текстом постанови ознайомився 08.01.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року надіслана сторонам у справі 26.12.2012 року, про що свідчить штамп Львівського апеляційного господарського суду на зворотній стороні постанови. Крім того, представник відповідача - публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" був присутній у судовому засіданні під час оголошення оскаржуваної постанови.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 110, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 5015/4774/11 повернути заявникові без розгляду.

3. Справу № 5015/4774/11 повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков