Ухвала суду № 29749211, 28.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р.Справа № 816/74/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. по справі № 816/74/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати рішення від 04 липня 2012 року №1241 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправною та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" (код ЄДРПОУ 03450436) витрати зі сплати судового збору в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Лубенське ШБУ №9") у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа та як платник страхових внесків (з 01 січня 2011 року - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) перебуває на обліку в УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області за реєстраційним номером 16320336.

Рішенням УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241 ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за несвоєчасну сплату фінансових санкцій відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593 зараховано пеню за період з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року в розмірі 25 364 грн. 43 коп. (а.с. 11).

За результатами звернення позивача зі скаргами на дане рішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області та Пенсійного фонду України скарги товариства залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін (а.с. 22-25).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, пеню в розмірі 25 364 грн. 43 коп. відповідачем нараховано на суму несвоєчасно сплачених ТОВ "Лубенське ШБУ №9" фінансових санкцій, застосованих відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593, за період несплати з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року.

Так, відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593 позивачу нараховано штраф в розмірі 69 364 грн. 84 коп. та застосовано пеню в розмірі 36 159 грн. 48 коп. з огляду на несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 30 жовтня 2008 року по 03 серпня 2009 року (а.с. 12).

Дане рішення було оскаржене ТОВ "Лубенське ШБУ №9" до Полтавського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 березня 2010 року задовольнив позов та скасував рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593 (а.с. 13-16).

Між тим, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року вказану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Лубенське ШБУ №9" про скасування рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593 відмовлено (а.с. 17-20).

Зважаючи на приписи статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року набрала законної сили та є обов'язковою до виконання.

З огляду на викладене, позивач зобов'язаний сплатити суму фінансових санкцій загалом в розмірі 105 524 грн. 32 коп.

Відповідно до картки особового рахунку страхувальника ТОВ "Лубенське ШБУ №9" вказану суму повністю сплачено лише 02 липня 2012 року (а.с. 41-45).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою фінансових санкцій в розмірі 66 752 грн. 51 коп., з посиланням на положення частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність з 01 січня 2011 року, позивачу нараховано пеню за період з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року в розмірі 25 364 грн. 43 коп.

Колегія суддів зазначає, що порядок та умови нарахування пені на суми несвоєчасно сплачених фінансових санкцій до 01 січня 2011 року було врегульовано статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Зокрема, відповідно до частини дев'ятої вказаної статті на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Між тим, частина дев'ята статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратила чинність з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів звертає увагу на положення частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такою особою.

Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Отже, позивач зобов'язаний сплатити суму фінансових санкцій в розмірі 105 524 грн. 32 коп., що застосовані до ТОВ "Лубенське ШБУ №9" на підставі рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593, адже таке рішення набуло статусу обов'язкового до виконання 18 жовтня 2010 року, що пов'язується з набранням законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-47873/09/1670.

Між тим, що стосується обов'язку позивача зі сплати пені за несвоєчасне перерахування вказаних фінансових санкцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту вказаного пункту, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в тому числі, повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має застосовуватися з посиланням на пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Однак, з 01 січня 2011 року органи Пенсійного фонду не вправі, за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, застосовувати нові штрафи та нараховувати нову пеню у порядку, визначеному статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, а відтак, їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить вимогам статті 58 Конституції України.

Вищевикладене прямо відображено у абзаці 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого, як зазначалося судом вище, органи Пенсійного фонду зберегли повноваження щодо стягнення сум фінансових санкцій, які виникли до 01 січня 2011 року. Нові ж фінансові санкції повинні застосовуватися органами Пенсійного фонду на підставі законодавства, чинного на момент їх застосування.

Так, застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем колегії суддів таких доказів не надано. Разом з тим, колегія суддів вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак рішення УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241 підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. по справі № 816/74/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.