Постанова № 29745785, 28.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/423/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Піддубного Д.І.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (далі - ТОВ "Ендейвер", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301 від 18.01.2013 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 340 518,75 грн, в тому числі 272 415,00 грн - за основним платежем та 68103,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №25/22.2/37306380 від 08.01.2013, щодо порушення ним вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, зокрема, на суму ПДВ 272 415,00 грн, оскільки митне оформлення імпортованого обладнання здійснювалося ТОВ "Ендейвер" у відповідності до вимог Митних кодексів України та наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації". Вказував, що вантажні митні декларації (далі також ВМД) №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 оформлялися ТОВ "Ендейвер" у звичайному порядку та являються документами, що відповідно до положень Митних та Податкового кодексів України посвідчують право на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході проведеної податковою інспекцією перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 21.09.2010 по 30.09.2012 встановлено порушення ТОВ "Ендейвер" вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до його завищення, зокрема, на суму 272 415,00 грн в зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість у вказаному розмірі, що нарахований на суму вартості орендованого обладнання, яке було визначено у тимчасових вантажних митних деклараціях №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012, та сплачений орендодавцем до митниці. При цьому, в порушення статті 82 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV та статті 260 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, ТОВ "Ендейвер" тимчасові вантажні митні декларації не були переоформлені на митниці і не заповнювалися в звичайному порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Ендейвер" (ідентифікаційний код 37306380) 20.09.2010 зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1 588 102 0000 009386 (номер реєстрації №1 588 107 0040 009386 зі змінами до статуту від 13.01.2012, державна реєстрація №1 588 105 0006 009386 в зв'язку із зміною назви ТОВ "Індейвер" на ТОВ "Ендейвер", зміною юридичної адреси з проспекту Першотравневий, 19, кім. 20А на вул. Пушкіна, 28, офіс 4, та зміною складу засновників). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

В період з 10.12.2012 по 28.12.2012 працівниками ДПІ у м. Полтаві, на підставі направлень від 10.12.2012 №1965, №1971, №1980, наказу від 28.11.2012 №2347, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ендейвер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.09.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.09.2010 по 30.09.2012.

За результатами перевірки податковим органом 08.01.2013 складено акт №25/22.2/37306380, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього на суму ПДВ 272 499,00 грн, в тому числі в розрізі звітних періодів: лютий 2012 року - 6820,00 грн, березень 2012 року - 77204,00 грн, липень 2012 року - 97834,00 грн, серпень 2012 року - 60427,00 грн, вересень 2012 року - 30214,00 грн (том І а.с. 25-65).

На підставі висновків даного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 18.01.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 340 623,75 грн, в тому числі 272 499,00 грн - основний платіж, 68124,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 21).

Позивач, частково не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301 від 18.01.2013 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 340 518,75 грн, в тому числі 272 415,00 грн - за основним платежем та 68103,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000082301 від 18.01.2013 в оскаржуваній частині, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №25/22.2/37306380 від 08.01.2013, висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 272 415,00 грн податкова інспекція обґрунтовує тим, що ввезене на територію України ТОВ "Ендейвер" на підставі вантажних митних декларацій №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 орендоване обладнання не обліковується на балансі підприємства, а лише отримане у тимчасове користування та відсутні вантажні митні декларації, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

На думку податкового органу, при митному оформленні товарів ТОВ "Ендейвер" оформлено тимчасові вантажні митні декларації, які в порушення статті 82 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV та статті 260 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ не були переоформлені останнім на митниці і не заповнювалися в звичайному порядку.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями податкового органу, зазначаючи наступне.

Відповідно до статті 188 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV (чинного на момент оформлення ВМД від 19.01.2012) імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (стаття 74 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в редакції, чинній на момент оформлення ВМД від 11.07.2012 та від 07.08.2012).

Положеннями статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України; з метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Ендейвер" відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених з ТОВ "Ендейвер" Російська Федерація (№RU-001 від 01.12.2011 з урахуванням додатків до нього /том 1 а.с. 70-77/) та Prime Endevour Limited, Кіпр (№PE-EUA-001LA від 18.06.2012 з урахуванням специфікацій до нього /том 1 а.с. 97-105, 115-116/) та на підставі вантажних митних декларацій №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 /том 1 а.с. 85-96, 107-114, 118-120/ ввезено на митну територію України орендоване виробниче обладнання.

Так, згідно Додатку №1 до Договору оренди обладнання №RU-001 від 01.12.2011 позивачем ввезено на митну територію України станцію ГТИ "Геотест-5" (ВМД №806000011/2012/350015 від 19.01.2012). Згідно актів прийому-передачі послуг загальна вартість отриманих послуг оренди становить 1 230 563,40 грн. Сума податку на додану вартість в розмірі 83940,00 грн сплачена митним органам за тимчасово імпортоване обладнання, задекларована в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації з ПДВ за січень 2012 року.

Відповідно до Специфікації №01 від 18.06.2012 за Договором оренди №PE-EUA-001LA від 18.06.2012 ТОВ "Ендейвер" ввезено на територію України гідравлічний яс подвійної дії, тип Super-R R 6 1/2 та гідравлічний яс подвійної дії, тип Hydra-Jar 6 1/2 (ВМД №806020000/2012/006693 від 11.07.2012). Згідно актів підтвердження використання обладнання загальна вартість оренди становить 38366,50 грн. Сума ПДВ, сплачена митним органам в розмірі 97834,00 грн, задекларована в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Згідно Специфікації №02 від 10.07.2012 за Договором оренди №PE-EUA-001LA від 18.06.2012 позивачем ввезено на митну територію України телеметричну систему "ENDV Direct 178" (Комплект) MWD System "ENDV Direct 178" (Set) (ВМД №806020000/2012/007504 від 07.08.2012). Сплата орендної плати по даному орендованому обладнанню не проводилася. Податок на додану вартість сплачений окремими частками митним органам на загальну суму 90641,00 грн та задекларований в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації за серпень 2012 року в розмірі 60427,00 грн та за вересень 2012 року в розмірі 30214,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ендейвер" на момент проведення перевірки орендоване обладнання обліковувалось на позабалансовому рахунку підприємства №1 "Облік орендованих основних засобів".

Податок на додану вартість на загальну суму 272 415,00 грн, нарахований на суму вартості орендованого обладнання, яке було визначено у вантажних митних деклараціях, сплачений до митниці.

Стаття 82 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV (чинного на момент оформлення ВМД від 19.01.2012) передбачала, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

Згідно зі статтею 260 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на момент оформлення ВМД від 11.07.2012 та від 07.08.2012) якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Статтею 103 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до частини 2 статті 106 вказаного Кодексу у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що митне оформлення ввезеного позивачем на територію України орендованого обладнання (станція ГТИ "Геотест-5", гідравлічний яс подвійної дії, телеметричні системи) здійснювалось останнім відповідно до Митних кодексів України від 11.07.2002 №92-IV та від 13.03.2012 №4495-VI, а також у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до положень Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997, правила заповнення граф ВМД, викладені у главі "Заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що ввозяться (ввезені) на митну територію України" застосовуються при декларуванні товарів у митні режими, зокрема, імпорту, тимчасового ввезення.

У першому підрозділі зазначається 2-значний літерний код напрямку переміщення товарів "ІМ" - увезення в Україну. У другому підрозділі зазначається код митного режиму відповідно до Класифікатора митних режимів, що затверджується Держмитслужбою. У третьому підрозділі зазначається літерний код типу декларації згідно з Класифікатором типів декларацій, що затверджується Держмитслужбою.

Згідно положень Класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15.02.2011 №107 "Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за умови ввезення товару в митному режимі "Імпорт" при оформленні тимчасової декларації ВМД має тип - ІМ40ТД, а при ввезенні товару в митному режимі - "Тимчасове ввезення", тип ВМД- ІМ31, ІМ31Г, ІМ31КО.

Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації також встановлено, що Графа D/J "Відмітки митного органу відправлення/призначення" заповнюється посадовою особою митного органу в усіх аркушах ВМД форми МД-2. При декларуванні за періодичною митною (у тому числі товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування), тимчасовою (у тому числі товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування), неповною деклараціями зазначається гранична дата подання ВМД, заповненої у звичайному порядку відповідно до зобов'язання, наданого підприємством (Розділ "Заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що переміщуються митною територією України транзитом" Інструкції).

Дослідивши вантажні митні декларації №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012, суд дійшов до висновку, вони заповнені у звичайному порядку та не являються тимчасовими, оскільки у графі 1 вказаних вантажних митних декларацій відсутня позначка "ТД", а також відсутній запис посадової особи митного органу щодо граничної дати подання ВМД, заповненої у звичайному порядку відповідно до зобов'язання, наданого підприємством. А відтак, вказані ВМД є документами, що відповідно до положень Податкового кодексу України посвідчують право на віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 272 415,00 грн.

Окрім цього, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 Полтавську митницю Державної митної служби України було зобов'язано надати до суду письмові пояснення щодо виду вантажних митних декларацій №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 (вантажна митна декларація, заповнена у звичайному порядку; попередня митна декларація; тимчасова; неповна; періодична).

28.02.2013, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від Полтавської митниці Державної митної служби України надійшов лист "Про надання інформації" вих.№19/21-1083 від 28.02.2013 (том 2 а.с. 18-19). Вказаним листом митний орган повідомив суд, що митні декларації за номерами №806000011/2012/350015 від 19.01.2012, №806020000/2012/006693 від 11.07.2012 та №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 були оформлені ТОВ "Ендейвер" в режимі тимчасового ввезення "ІМ-31", є заповненими у звичайному порядку та не являються тимчасовими, неповними, попередніми чи періодичними. На даний час тимчасово ввезене обладнання знаходиться на митній території України, строк тимчасового ввезення продовжений у встановленому порядку із стягненням митних платежів в розмірі встановленому статтею 106 Митного кодексу України, про що складені відповідні аркуші коригування до митних декларацій.

Судом відхиляються також доводи відповідача щодо неправомірності включення ТОВ "Ендейвер" до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 272 415,00 грн в зв'язку з тим, що ввезене обладнання не є придбаним, а лише отримане у користування на підставі контрактів з оренди.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на положення Митних та Податкового кодексів України ввезення товарів на митну територію України на підставі договорів оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, суд доходить висновку, що в діях ТОВ "Ендейвер" щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 272 415,00 грн відсутні порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, а податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 18.01.2013 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 340 518,75 грн, в тому числі 272 415,00 грн - за основним платежем та 68103,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301 від 18.01.2013 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 340 518,75 грн, в тому числі 272 415,00 грн - за основним платежем та 68103,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2294,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 18.01.2013 №0000082301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 340 518,75 грн, в тому числі 272 415,00 грн - за основним платежем та 68103,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (ідентифікаційний код 37306380) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава