Рішення № 29745769, 26.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/476/13 26.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового

фонду "Житло-сервіс"

про стягнення 52216,53 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Іващенко О. В. (дов. №91/2012/12/04-1 від 04.12.2012р.)

від відповідача: Макусь Н.П. (діє за дов. № 110/005-1704/2 від 06.11.2012 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"(далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 52 216, 53 грн. за договором № 2690083 від 01.03.2009 року, з яких 45978,56 грн. основного боргу, 3338,69 грн. інфляційних втрат, 2899,28 грн. 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 1720,50 грн. судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/476/13, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

В судовому засіданні 12.02.2013 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Оголошено перерву до 26.02.2013 року, у зв'язку необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

26.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 26.02.2013 року представником позивача надано додаткові матеріали по справі, усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримано.

Представником відповідача надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2009 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі по тексту - Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі по тексту - Відповідач, Споживач) уклали договір № 2690083 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно п. 2.2.2. договору позивач зобов'язався щомісячно оформляти для відповідача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість особовим рахунком відповідача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податків) за кожною отриманою на свій рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку.

Пункт 2.3.2. договору встановлює, що споживач зобов'язується дотримуватись кількості спожитої енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Згідно п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 додатка 2 до договору відповідач забезпечує не підніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно п. 2.4. договору позивач має право на часткове або повне припинення постачання теплової енергії відповідачу у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію, а також за інших обставин передбачених нормативно-правовими актами.

Згідно п. 2.5. договору відповідач за договором має право вимагати від позивача надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими тепло споживання тощо.

Керуючись 2.4.3. та 2.5.3. договору сторони можуть звернутися до суду у разі порушення іншою стороною предмету договору та свої зобов'язань.

В п. 4.1 та п. 4.3. договору встановлено, що договір діє до 01.06.2007 року та договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого за період з 01.08.2010 року по 01.12.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на момент подання позову становить 45 978, 56 грн.

За твердженням позивача факт заборгованості відповідача підтверджено відостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 338, 69 грн. інфляційної складової боргу та 2 899, 28 грн. три відсотки річних відповідно ст.. 625 ЦК України.

За твердженням позивача на час подання позовної заяви, загальний борг відповідача перед позивачем складає 52 216, 53 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти позовних вимог та ґрунтує свою позицію тим, що позивач порушив п. 2.2.1. Договору, згідно якого позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1 Договору та у нього відсутній обов'язок оплати за спожиту теплову енергію, оскільки відповідач повинен забезпечити надходження від мешканців за спожиту ними теплову енергію через транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА відповідно до п. 2.3.1 договору та п. 10 додатку №2 договору та самостійно сплачувати позивачу теплову енергію, спожиту мешканцями будинку не повинен.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 2690083 від 01.03.2009 року. між сторонами щодо постачання теплової енергії у гарячій воді. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 2690083 від 01.03.2009 року, відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП «Житло-сервіс» у період з серпня 2010 року по листопад 2012 року, облікових карток №2465 за серпень 2010 року, № 2465 за вересень 2010 року, № 2485 за жовтень 2010 року, № 2506 за листопад 2010 року, № 2527 за грудень 2010 року, № 2543 за січень 2011 року, № 2520 за лютий 2011 року, № 2516 за березень 2011 року, № 2519 за квітень 2011 року, № 2504 за травень 2011 року, № 2503 за червень 2011 року, № 2503 за липень 2011 року, № 2512 за серпень 2011 року, № 2514 за вересень 2011 року, № 2532 за жовтень 2011 року, № 2564 за листопад 2011 року, № 2565 за грудень 2011 року, № 2556 за січень 2012 року, № 2569 за лютий 2012 року, № 2570 за березень 2012 року, № 2577 за квітень 2012 року, № 2571 за травень 2012 року, № 2578 за червень 2012 року, № 2581 за серпень 2012 року, № 2591 за вересень 2012 року, № 2628 за жовтень 2012 року, № 2649 за листопад 2012 року позивач виконав зобов'язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку із чим, у нього виникла основна заборгованість в розмірі 45 978, 56 грн.

Відповідно до умов договору № 2690083 від 01.03.2009 року відповідач не сплатив за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді. Доказів сплати заборгованості за несплату відповідачем та позивачем не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву обґрунтовує свою позицію тим, що він не сплатив кошти за постачання теплової енергії згідно договору № 2690083 від 01.03.2009 року, оскільки не отримав якісного товару від позивача та самостійно сплачувати позивачу теплову енергію, спожиту мешканцями будинку не повинен. Також вказує, що позивачем було порушено п. 2.2.1 договору, а тому він має право не сплачувати кошти за неякісне постачання теплової енергії, яке гарантував позивач.

Відповідно до п.3.2 договору позивач не несе відповідальності за відносини відповідача з третьою стороною. Таким чином, підписання договору з КП "ГІОЦ" КМДА на розщеплення грошових коштів, які надходять від населення, не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за поставлений позивачем товар.

Відповідач свою позицію не довів, документів, що підтверджують неякісне постачання теплової енергії позивачем за цей період, суду не надав.

Судом встановлено, що основний борг відповідача перед позивачем становить 45 978, 56 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року підлягають повному задоволенню на суму 3338,69 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України. Розрахунок яких перевірено судом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 % річних за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року підлягають повному задоволенню на суму 2899,28 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України. Розрахунок яких перевірено судом.

Отже, станом на момент розгляду справи (26.02.2013р.), загальний борг відповідача перед позивачем складає 52 216, 53 грн. доказів сплати якого відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 2690083 від 01.03.2009 року виконані в повному обсязі. Відповідач в свою чергу заперчує проти позовних вимог з огляду на те, що позивач неналежно виконує свої зобов'язання за договором, а тому відповідач отримує послуги неналежної якості, але не надав жодного доказу неякісності поставленого товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 45 978, 56 грн. основного боргу відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 2690083 від 01.03.2009 року. в сумі 52 216, 53 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 45 978, 56 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3 338, 69 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 899, 28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25б, код ЄДРПОУ - 31025659, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ - 00131305) 45 978 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. основного боргу, 3 338 (три тисячі тридцять вісім) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп. інфляційних втрат, 2 899 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 28 (двадцять вісім) коп. три відсотка річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко