Постанова № 29745149, 28.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/216/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Фірма Швейпром» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2013 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - позивач, Кременчуцька ОДПІ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Фірма Швейпром» (далі - відповідач, ПП «Фірма Швейпром») про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за ПП «Фірма Швейпром» числиться заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 21 612,69 грн, що виник внаслідок несплати самостійно задекларованої суми.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, поштові відправлення надсилались за юридичною адресою, але усі поштові відправлення повернуті на адресу суду з відміткою «за вказаною адресою не проживає».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За викладених обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки та на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.

ПП «Фірма Швейпром» (ідентифікаційний код 23814633) 12.03.1996 зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

За даними Кременчуцької ОДПІ за ПП «Фірма Швейпром» рахується податковий борг у розмірі 21 612,69 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючих документів, а саме: №9055150014 від 12.09.2012 на суму 25 016,00 грн, №9055150052 від 12.09.2012 на суму 12 491,00 грн, №9055150014 від 12.09.2012 на суму штрафних (фінансових) санкцій 750,00 грн, №9055150052 від 12.09.2012 штрафних санкцій на суму 375,00 грн. Заборгованість відповідача зменшилась по уточнюючому документу, а саме: №9055149985 від 12.09.2012 на суму 6 047,00 грн, №9055149937 від 12.09.2012 на суму 4 164,00 грн, №9055150091 від 12.09.2012 на суму 5 097,00 грн, №9055150137 від 12.09.2012 на суму 1 418,00 грн.

Заборгованість відповідача частково погашена відповідачем за рахунок переплати в сумі 730,34 грн та самостійної сплати у розмірі 1 125,00 грн.

Крім того, в порядку статті 129 Податкового кодексу України відповідачеві нараховано пеню у розмірі 1562,03 грн.

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Полтаві направлено відповідачу податкову вимогу від 08.05.2012 року №409/130, яка вручена відповідачу 08.06.2012 року.

14.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ сформовано податкову вимогу №771/486 на суму податкового боргу у розмірі 21 612,69 грн та вручено відповідачу 27.09.2012.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума несплаченого податкового зобов'язання є сумою податкового боргу.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно пунктів 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначалось, пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Правові підстави для накладення арешту передбачені пункту 89.4 статті 89 та статті 94 Податкового кодексу України, які регулюють питання накладення адміністративного арешту.

Згідно із пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно із пунктом 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з наведеною нормою Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із положеннями, закріпленими в пункті 3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Наявність таких обставин позивачем не доведена, а наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог не може бути підставою застосування адміністративного арешту або зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти такого платника податків.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Фірма Швейпром» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко