Рішення № 29743661, 26.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/369/13 26.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія

"Простір"

про стягнення 81456,59 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Іващенко О. В. (дов. №91/2012/12/04-1 від 04.12.2012р.)

від відповідача: Булова Ю.С. (дов. № 914 від 07.12.2012 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір"(далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 81456,59 грн. за договором № 330610 від 15.04.2004 року, з яких 76619,93 грн. основного боргу, 2894,91 грн. пені, 1941,75 грн. 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 1720,50 грн. витрат із сплати судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані ст. 193 ГПК України, ст. ст. 526, 611, 614, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/369/13, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

08.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 12.02.2013 року було оголошено перерву до 26.02.2013 року, у зв'язку з необхідністю проведення взаєморозрахунків між сторонами.

В судовому засіданні 26.02.2013 року представниками сторін надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2004 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі по тексту - Позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Простір» (далі по тексту - Відповідач, абонент) було укладено договір № 330610 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно п. 1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі споживчої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

25.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, пп.1.1. якої преамбулу договору викладено у новій редакції.

Керуючись листом № 80 від 22.05.2008 року між сторонами укладено та підписано додаткову угоду до договору, пп. 1.1 якої преамбулу договору викладено у новій редакції:

Згідно з п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову ененргію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 5.1 договору нарахування за теплову енергію здійснюється на підставі звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - постановами Національної комісії регулювання електроенергтики України.

Відповідно до п. 5 додатку 4 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 додатка 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 2.3.2. договору встановлено, що абонент зобов'язується виконувати порядок та умови оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Відповідно до п. 6.1.1 та п. 6.3.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого за період з 01.10.2011 року по 01.12.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на момент подання позову становить 76 619, 93 грн.

За твердженням позивача факт заборгованості відповідача підтверджено відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 894, 91 грн. пені та 1 941, 75 грн. 3% річних.

За твердженням позивача на час подання позовної заяви, загальний борг відповідача перед позивачем складає 81 456, 59 грн.

Відповідач в свою чергу частково сплатив борг у розмірі 35020,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудня 2012 року по січень 2013 року та відомостями розщеплення сплат за грудень 2012 року та за січень 2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню в частині боргу у розмірі 35020,00 грн., а інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 330610 від 15.04.2004 року укладений між сторонами є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 330610 від 15.04.2004 року, довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП «Житло-сервіс» у період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року, облікових карток № 864 за жовтень 2011 року, № 871 за листопад 2011 року, № 873 за грудень 2011 року, № 869 за січень 2012 року, № 873 за лютий 2012 року, № 874 за березень 2012 року, № 875 за квітень 2012 року, № 874 за травень 2012 року, № 878 за червень 2012 року, № 878 за липень 2012 року, № 875 за серпень 2012 року, № 876 за вересень 2012 року, № 882 за жовтень 2012 року, № 890 за листопад 2012 року позивач виконав зобов'язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідач зобов'язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді виконав частково.

Як встановлено судом,відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 35020,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудня 2012 року по січень 2013 року та відомостями розщеплення сплат за грудень 2012 року та за січень 2013 року.

Відповідно до ст. п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження в частині стягнення 35020,00 грн. підлягяє припиненню, у зв'язку зі сплатою відповідачем на користь позивача боргу в розмірі 35020,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудня 2012 року по січень 2013 року та відомостями розщеплення сплат за грудень 2012 року та за січень 2013 року.

Таким чином, судом встановлено, що основний борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи складає 41599,93 грн.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись Пунктом 7 додатку № 4 до договору, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, розрахунок перевірено судом. Контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання. Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню, розрахунок перевірено судом. Контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Отже, станом на момент подання позовної заяви, основний борг відповідача перед позивачем складає 41599,93 грн., доказів сплати якого відповідачем суду не надано. Відповідачем в свою чергу, претензій по виконанню позивачем зобов'язань по договору не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 41599,93 грн. відповідачем або позивачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 330610 від 15.04.2004 року в сумі 41599,93 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 41599,93 грн., пені у розмірі 2894, 91 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1941,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення 35020,00 грн. підлягають припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення заборгованості на суму 35020,00 грн. по справі № 910/369/13 припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Простір» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ - 32253916, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ - 00131305) 41599 (сорок одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 93 (дев'яносто три) коп. основного боргу, 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 91 (дев'яносто одна) коп. пені, 1941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. 3% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко