Ухвала суду № 29741991, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10727/12/0170/30

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В.) від 05.11.12 по справі № 2а-10727/12/0170/30

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 21.09.2012р. №0018071702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21493,50 грн., у тому числі 14329,00 грн. - податку на додану вартість та 7164,50 грн. - штрафних санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 215,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального. На думку відповідача позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018071702 від 21.09.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21493,50 грн., визнання протиправним та скасування наказу відповідача №1683 від 16.08.2012 року «Про проведення позапланової перевірки» позивача за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення з 16.08.2012 року по 22.08.2012 року документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №5247/17-2/НОМЕР_1 від 03.09.2012 року.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивач є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 20.09.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 24.09.2005р. за № 33611.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, яка є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від №100203160 (а.с.14).

Посадовими особами відповідача на підставі ст.20 Розділу I п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу «Про проведення документальної позапланової перевірки від 16.08.2012 року №1683 (а.с.18), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Пан Буд», ПП «Команд» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 5247/17-2/НОМЕР_1 від 03.09.2012 року (а.с.20-27), відповідно до якого, встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 14239 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012р. - 2895 грн., лютий 2012р. - 6691 грн., березень 2012р. - 4653 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС стосовно ФОП ОСОБА_2 прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012р. №0018071702 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21493,50 грн., у тому числі 14329 грн. - податок на додану вартість та 7164,50 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з висновків акту перевірки на думку відповідача позивачем порушено правила оподаткування, а саме: виявлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_2 із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, які визнано судом недійсними які мають ознаки фіктивності, а саме з: ПП «Команд», ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

В апеляційній скарзі також звертається увага на те, що підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., зокрема, ПП «Команд» від 06.04.2012р. № 32/22/37081766, ПП «Пан Буд» від 06.04.2012р. № 21/22/37081614. (а.с.195)

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Згідно до акту перевірки, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України - завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 14239,00 грн., а саме по податковому кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у т.ч. за січень 2012 року - у сумі 2895,00 грн., за лютий 2012 року - у сумі 6691,00 грн., за березень 2012 року - у сумі 4653,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні помилково вказана сума 14329,00 грн. замість 14239,00 грн.

Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0018071702 від 21.09.2012 року звернувся з позовом до суду. (а.с.19)

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Листом від 13 червня 2012 року відповідач повідомив позивача про необхідність надати наступні документи: копії реєстрів отриманих та виданих податкових декларацій, фінансово-господарські документи які підтверджують факт сплати - платіжні документи: виписки банківських установ, приходно-розрахункові касові ордера, чеки РРО та інш.; податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виповнених робіт, акти прийму-передачі виповнених робіт, наявність виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договорів оренди складських приміщень; договорів між платником ПДВ та контрагентам (и). (а.с.15)

Відповідно до супровідного листа позивачем надано витребувані документи 18 червня 2012 року згідно відбитку штампу відповідача. (а.с.16)

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП «Пан Буд», ПП «Команд» (Продавці) укладено договори купівлі-продажу товару: договір №3 від 04.01.2012 року, ПП «Команд» - Продавець, позивач - Покупець (а.с.50); договір №3 від 04.01.2012 року - ПП «Пан Буд» - Покупець, позивач - Продавець (а.с.51), предметом яких є плівка пакувальна, спецодяг.

На виконання вказаних угод ПП «Команд» та ПП «Пан Буд» продали позивачу товар в асортименті та кількості вказаних у податкових накладних та видаткових накладних.

Відповідач у апеляційній скарзі наполягає на не спрямованості правочинів, вчинених позивачем із контрагентами, на настання реальних наслідків та не підтвердження господарських операцій податковими накладними, але зазначене спростовується наступним.

Згідно до податкової накладної №1 від 03.01.2012 року (а.с.53), податкової накладної №16 від 17.01.2012 року (а.с.63), податкова накладна №209 від 23.01.2012 року (а.с.77), ПП «Пан Буд» та ПП «Команд» продано позивачу товар на загальну суму 17 372,30 грн., ПДВ - 2895,38 грн.

Згідно до податкових накладних за лютий 2012 року (податкова накладна №6 від 01.02.2012 року (а.с.85), податкова накладна №108 від 07.02.2013 року (а.с.98), податкова накладна №307 від 15.02.2012 року (а.с.112)) позивачем отримано товарів на загальну суму 40 147,26 грн., ПДВ - 6691,22 грн.

Податковими накладними за березень 2012 року - податковою накладною №11 від 01.03.2012 року (а.с.123), податковою накладною №30 від 23.03.2012 року (а.с.138) підтверджується факт продажу ПП «Команд» ФОП ОСОБА_2 товарів на загальну суму 27923,32 грн., ПДВ - 4654,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 здійснила оплату товару готівкою в повному обсязі відповідно до фіскальних чеків (зв. бік а.с. 52, 62, 76, 84, 97, 111, 122, 137).

На підтвердження господарської діяльності позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні.

Таким чином, ПП «Команд» та ПП «Пан Буд» продали, а ФОП ОСОБА_2 придбала товар, який в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, згідно видаткових накладних на отримання товару, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, фіскальних чеків.

Результати вказаних господарських операцій відображені позивачем у податковому обліку, згідно декларацій з ПДВ з додатком 5 та декларацій з доходів фізичних осіб за відповідні періоди: декларація з ПДВ за січень 2012 року (а.с.31), декларація з ПДВ за лютий 2012 року (а.с.36), декларація з ПДВ за березень 2012 року (а.с.46), які прийняті ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС без заперечень.

Наведеним спростовуються висновки відповідача про безтоварність та фіктивність правочинів, укладених позивачем із контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.95р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Вказані вище договори, видаткові накладні та податкові накладні є первинними документами та свідчать про реальне виконання господарських операцій між позивачем і ПП «Команд», ПП «Пан Буд».

Таким чином, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не застосовується до правовідносин позивача з контрагентами, оскільки господарські операції підтверджуються первинними документами.

Крім того, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України позивач має податкові накладні надані йому контрагентами - ПП «Пан Буд», ПП «Команд».

Надані до матеріалів справи податкові накладні оформлені у чіткій відповідності з нормою ст. 201 ПК України, що надає право позивачу відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені у січні-березні 2012 року, у зв'язку з придбанням товарів.

Матеріалами справи підтверджено передавання товару від продавця до покупця податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на ТМЦ.

Транспортування товару здійснювалося транспортним засобом позивача, на підтвердження чого надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ПКС 041144.

Щодо визнання відповідачем правочинів позивача з контрагентами фіктивними, судова колегія зазначає наступне.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, відповідач помилково прийшов до висновку про нікчемність правочинів, вчинених ФОП ОСОБА_2 з ПП «Пан Буд» та ПП «Команд».

Здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням валових витрат і податкового кредиту, при виконанні позивачем договорів, укладених з ПП «Команд» та ПП «Пан Буд», які на момент їх укладення були зареєстровані юридичною особою та володіли право - та дієздатністю, мали право укладати договори і нести по них обов'язки, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності, зокрема, видатковими накладними на отримання товару, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними, фіскальними чеками про сплату вартості ТМЦ з ПДВ, довіреностями на отримання ТМЦ.

В акті перевірки не вказано на недоліки цих первинних бухгалтерських документів.

Також слід звернути увагу, що перевіркою не досліджені факти використання товару, позивачем в подальшій господарській діяльності або відсутності таких обставин.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту.

Податковий кодекс України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. (п. 14.1.181 ПКУ)

Згідно до положень статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 ПКУ)

Підпунктом 201.4 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрах податкових накладних.

Згідно до положень п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог ст..201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

Викладене свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи наведене та з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість ПП «Команд» та ПП «Пан Буд», позивачем правомірно сформовано податковий кредит за січень, лютий, березень 2012 року.

Чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника ПДВ на податковий кредит від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність завищення ФОП ОСОБА_2 суми податкового кредиту в розмірі 14239,00 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 по справі № 2а-10727/12/0170/30 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко