Рішення № 29739768, 20.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/88 20.02.13

За позовом Служби безпеки України

До Фірми «Транс-Сервіс ЛТД»

Про стягнення матеріальних збитків у розмірі 13 672,23 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Рященко О.О. - дов. № 22/970-Д від 14.01.13 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (позивач) звернулася до Арбітражного суду м. Києва (Господарського суду м. Києва) із позовом до Фірми «Транс-Сервіс ЛТД» (відповідач) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 13 672,23 грн., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.1995 р. на бульварі Чоколівський у м. Києві за участю транспортних засобів «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, під керуванням Фетісова Н.В., що належить СБУ та «RAF», державний номер 19-19 КИБ, яким керував Тарасенко І.П., що належить Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД».

Ухвалою № 8/88 від 26.03.97 р. було зупинено провадження у даній справі до отримання результатів розгляду кримінальної справи у відношенні до Тарасенко І.П.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.04.12 р. № 4643-VI суддя Катрич В.С. звільнена з посади судді Господарського суду м. Києва.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 10.07.12 р. вх. № 12735, у зв'язку з звільненням судді Катрич В.І. з посади судді Господарського суду м. Києва, а також у зв'язку з тим, що з 01.01.11 р. у Господарському суді м. Києва введено в дію автоматизовану систему документообігу суду, з метою дотримання вимог ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Інструкції з діловодства в господарських судах України, керуючись ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено автоматичний розподіл справи № 8/88.

В результаті вищевказаного автоматичного розподілу справу № 8/88 передано судді Гавриловській І.О.

З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, СБУ було направлено запит суду № 8/88 від 30.07.12 р. з проханням надати інформацію та копії відповідних процесуальних документів щодо результатів розгляду кримінальної справи у відношенні до Тарасенко І.П. та надати письмові пояснення щодо стану заборгованості станом на 30.07.12 р. у справі № 8/88 за позовом Служби безпеки України до Фірми «Транс-Сервіс ЛТД» про стягнення 13 672,23 грн., чи врегулювання спору між сторонами.

04.12.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від СБУ надійшла відповідь на вищевказаний запит, відповідно до якого за інформацією, наданою слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві (лист від 28.09.12 р. № 12/2-14123) кримінальна справа № 05-06092, порушена 29.12.1995 р. Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві відносно Тарасенка І.П., закрита 27.10.1998 р. на підставі п. 4 статті 6 КПК України.

З огляду на вищевикладене, 07.12.12 р. суд звернувся до СБУ з проханням надати належним чином засвідчену копію листа від 28.09.12 р. № 12/2-14123, наданого слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві.

19.12.12 р. через службу діловодства господарського суду від СБУ надійшла копія вищевказаного листа.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у справі № 8/88 відпали, суд вважає за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 25.01.13 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу № 8/88; було поновлено провадження у справі № 8/88; призначено розгляд справи № 8/88 на 20.02.13 р.; зобов'язано учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити. Також зобов'язано: позивача надати суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; відповідача - відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

18.02.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.01.13 р., які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 25.01.13 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - «фірма не зареєстрована і не розшукана».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.1995 р. по бульвару Чоколівський в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, під керуванням Фетісова Н.В., що належить СБУ та «RAF», державний номер 19-19 КИБ, яким керував Тарасенко І.П., що належить Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД».

Тарасенко І.П., керуючи транспортним засобом «RAF», державний номер 19-19 КИБ, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом, рухаючись в темний час доби з включеним ближнім світлом фар по мокрому асфальтному покриттю бульвару Чоколівський від Севастопольської площі, в напрямку вулиці Індустріальна, по крайній лівій смузі руху, з швидкістю приблизно 60 км/год, наближаючись до електроопори № 167, не впорався з керуванням, в порушення п.п. 12.1, 12.2, 10.1, 11.4 ПДР, рухаючись в умовах недостатньої видимості, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху в залежності від видимості, не врахував дорожні обставини (мокре асфальтове покриття), змінив напрямок руху, не переконавшись. Що це буде безпечно та не створить перепони іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на зустрічеу смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить постанова Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві від 20.11.196 року в кримінальній справі № 05-06092, якою встановлено вину Тарасенка І.П. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 215 ч. 1 Кримінального Кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою про припинення кримінальної справи Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві від 20.11.1996 року в кримінальній справі № 05-06092, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, під керуванням Фетісова Н.В., що належить СБУ.

Для визначення розміру завданого матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, Дочірнім автосервісним підприємством «Київавто» Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація України» було проведено експертне дослідження та складено висновок експерта № 179 від 29.11.1996 р., у відповідності до якого вартість матеріального збитку склала 13 672,23 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 19/7-984 від 10.12.1996 р.) з вимогою сплатити матеріальну шкоду в розмірі 13 672,23 грн.

Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин, Служба безпеки України звернулась до Арбітражного суду м. Києва (Господарського суду м. Києва) із позовною заявою до Фірми «Транс-Сервіс ЛТД» (відповідач) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 13 672,23 грн., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.1995 р. на бульварі Чоколівський у м. Києві за участю транспортних засобів «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, під керуванням Фетісова Н.В., що належить СБУ та «RAF», державний номер 19-19 КИБ, яким керував Тарасенко І.П., що належить Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Судом встановлено, що транспортний засіб «RAF», державний номер 19-19 КИБ, яким керував Тарасенко І.П., належав Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД» на момент скоєння ДТП 20.12.1995 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що власник автомобіля «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, зазнав витрат, пов'язаних з пошкодженням його автомобіля працівником відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Тарасенко І.П., будучи в нетверезому стані та не перебуваючи в трудових відносинах з фірмою «Транс-Сервіс ЛТД», викрав автомобіль «RAF», державний номер 19-19 КИБ з гаражу інституту «Укрводпроект», який там знаходився на зберіганні, та здійснив ДТП. У зв'язку з наведеним, Тарасенко І.П. повинен відповідати за заподіяну шкоду СБУ та Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД».

Однак зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач не надав належних доказів щодо відсутності трудових відносин з Тарасенком І.П. станом на 20.12.1995 р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази перебування в стані алкогольного сп'яніння та вини Тарасенка І.П. при скоєнні ДТП.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Служби безпеки України до Фірми «Транс-Сервіс ЛТД» про стягнення матеріальних збитків у розмірі 13 672,23 грн., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.1995 р. на бульварі Чоколівський у м. Києві за участю транспортних засобів «ГАЗ-24», державний номер 44-46 КИБ, під керуванням Фетісова Н.В., що належить СБУ та «RAF», державний номер 19-19 КИБ, яким керував Тарасенко І.П., що належить Фірмі «Транс-Сервіс ЛТД», підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

З наданих Службою безпеки України копій довідки та витягу з ЄДРО та ФОП станом на 07.02.13 р. вбачається, що вірною назвою відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (вул. Освіти. 4, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 16396847).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України; ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (вул. Освіти. 4, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 16396847) на користь Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 00034074) 13 672 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 23 коп. матеріального збитку та 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 61 коп. витрат по сплаті державного мита.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.