Рішення № 29739651, 26.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/124/2013 26.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»

про стягнення 297054, 90 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Ільїна В. Ю. (дов. б/н від 28.01.2013 року)

Від відповідача Угрин С. В. (дов. б/н від 11.02.2013 року);

Дроздович О. С. (дов. б/н від 20.02.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агелес» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 297054, 90 грн. за договором про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМК від 31.12.2011 року, а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

В судовому засіданні 12.02.13 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, подав відзив на позовну заяву, яким просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що послуги як замовником по договору відповідачем не замовлялись, а акт приймання-передачі містить факсімілє керівника відповідача.

В судовому засіданні 12.02.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 26.02.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі та задоволенням клопотання про витребування доказів та додаткових пояснень від позивача у справі.

26.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість - 297054, 90 грн., суму інфляційних витрат - 891, 16 грн., 3 % річних за користування грошовими коштами - 3247, 26 грн.

В судове засідання 26.02.2013 року представники сторін з'явились та долучили в судовому засіданні додаткові докази та пояснення у справі.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог, таким чином позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представником позивача надано усні та письмові пояснення по справі, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в якому судом було відмовлено.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМК від 31.12.2011 року в частині оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач проти позову заперечує з підстав не надання позивачем доказів фактичного замовлення відповідачем вказаних у позовній заяві послуг, як підстав для їх надання. Замовлення на надання послуг, передбачене договором між сторонами не укладалось, і відповідно у відповідача відсутні підстави виникнення зобов'язання по оплаті. Крім того, за твердженням відповідача, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012 року не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не містить підпису особи, що приймала участь в господарській операції (замість підпису на акті проставлено факсиміле керівника відповідача).

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2011 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується на вимогу замовника надавати інформаційно-консультаційні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP (надалі сукупно - "послуги") для господарських потреб клієнта замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Як встановлено п. 1.3 договору, послуги надаються згідно із замовленням, зразок якого наведено в додатку № 1 до цього договору, та після узгодження строків, трудомісткості та загальної вартості послуг. Пунктом 1.4 договору встановлено, що послуги можуть надаватися в наступних формах згідно із погодженим замовленням: виїзд фахівців на місце надання послуг, віддалено шляхом входу в систему клієнта замовника з використанням закритого каналу, по телефону, передачі по електронній пошті тощо.

Відповідно до п. 3.9. договору для надання послуг замовник не пізніше 5 робочих днів до дати надання послуг направляє виконавцю запит про надання послуг, в якому вказує суть проблеми, її ініціатора, строковість її виконання, іншу додаткову інформацію, яка дозволить консультанту швидше збагнути суть проблеми. Відповідальна особа виконавця підтверджує прийняття запиту замовника і протягом 2 робочих днів направляє замовнику відповідь, в якій вказується готовність надати послуги з описом трудовитрат кожної, термінах початку і завершення надання послуг по кожній роботі. Замовник протягом 5 діб здійснює погодження трудовитрат і строків надання послуг (п.п. 3.12., 3.13 договору).

Згідно п. 4.3. договору замовник зобов'язався прийняти та вчасно оплатити послуги виконавця на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг виконавця розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого консультантами виконавця для надання послуг замовнику та вартості одного людино - дня відповідного консультанта. Згідно п. 5.5. договору оплата вартості послуг замовником здійснюється у строк 35 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг за відповідний період на основі рахунку-фактури, виставленого виконавцем.

Як встановлено судом та не заперечується обома сторонами, замовлення, передбаченого додатком № 1 до договору, між сторонами не було підписано, однак за твердженням позивача, надання послуг, зазначених в акті приймання-передачі послуг, було погоджено з замовником, що підтверджується, зокрема, наданим позивачем в судовому засіданні 26.02.13 року електронним листуванням.

Проте, 29.06.2012 року між сторонами договору було підписано акт № 0094783882 здачі прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого замовник підтверджував, що виконавцем за договором були проведені такі роботи (надані такі послуги): інформаційно-консультаційні послуги з ПЗ SAP, загальною вартістю 396073, 20 грн. Вказаний акт містить підписи керівників обох сторін ( з боку замовника акт підписано директором Романовим В.С.) та печатки обох сторін.

10 вересня 2012 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок - фактурна № 0094783882 від 29.06.2012 року на суму 396 073, 20 грн.

02 жовтня 2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків, яким просив відповідача в термін 7 днів з моменту отримання повідомлення сплатити 396073, 20 грн. заборгованості за надані послуги.

09.11.2012 року та 16.11.2012 року відповідач частково оплатив надані послуги на суму 99018, 30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору, становить 297 054, 90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР від 31.12.2011 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При укладенні договору про надання послуг замовник не може попередньо твердити про те, що він остаточно ознайомлений та згодний з якістю послуги, оскільки це може бути належним чином ним оцінено лише в процесі її споживання. У зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. При послугах продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Послуги відрізняються і від робіт, проте ця різниця вже не є такою чіткою. Корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у нього зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки надання послуг не узгоджувалося з відповідачем. Зазначене твердження відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем актом приймання-передачі послуг, яким відповідач підтверджує прийняття послуг від позивача у справі, а отже не приймається судом як обґрунтоване при вирішенні справи.

Крім того, суд звертає увагу, що розділом 6 договору врегульовано порядок узгодження між сторонами договору розбіжностей щодо обсягу наданих послуг (п. 6.1., п. 6.4, п. 6.6., п. 6.7), однак відповідач в процесі надання йому послуг позивачем за договору, жодним з перелічених способів не скористався (доказів протилежного до матеріалів справи не надано).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5. Наказу Мінфіну від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

В акті № 0094783882 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 року, зазначено посаду особи, яка його підписала/поставила факсимільний підпис та прізвище (директор Романов О. Є). Отже, акт відповідає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в ньому зазначені дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, твердження відповідача щодо проставляння на вказаному акті факсимільного підпису директора Романова О.Є. стосується діяльності виключно самого відповідача та не впливає на невідповідність складеного документу вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності зазначеного вище акту вимогам бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, 1) встановлених законом, 2) іншими актами цивільного законодавства, 3) або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оформлення акту здачі прийняття робіт свідчить про передачу наданих послуг від виконавця замовнику, і в розумінні бухгалтерського обліку є первинним документом, що фіксує господарську операцію, а не створює права та обов'язки для сторін. Отже, акт здачі прийняття наданих послуг не є правочином, і відповідно питання щодо підписання акту здачі приймання послуг шляхом проставляння факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання не підпадають під регулювання ст. 207 ЦК України, і відповідно не потребують обов'язкової наявності погодженої сторонами можливості підписання акту здачі прийняття робіт за допомогою факсиміле, встановлення такої можливості законом, встановлення такої можливості іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Зазначеною статтею закріплюється принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом».

Оскільки діючим законодавством прямо не заборонено підписання акту здачі прийняття робіт за допомогою факсиміле, суд дійшов висновку, що суб'єкти господарювання мають право підписувати, зокрема, акти здачі приймання послуг за допомогою факсиміле.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг на суму 396 073, 20 грн., згідно акту 0094783882 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 року, належним чином засвідчена копія якого, додана позивачем до матеріалів справи, оригінал надано для огляду в судовому засіданні. Частина наданих послуг на суму 99 018, 30 грн., була оплачена відповідачем позивачу, відповідно до умов договору.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 297 054, 90 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 297054, 90 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 297 054, 90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до п. 5.5. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 297 054, 90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 247, 26 грн. трьох відсотків річних та 891, 16 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 16.10.2012 року по 25.02.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (02152, м. Київ, проспект Тичини, буд. 20; код ЄДРПОУ 34646887; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6; код ЄДРПОУ 34426956) 297 054 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. основної заборгованості за договором, 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн. 16 коп. інфляційних нарахувань, 3 247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 26 коп. 3 % річних від простроченої суми боргу та 6 024 (шість тисяч двадцять чотири) грн. 10 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко