Постанова № 29739265, 05.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа №804/1946/13-а 15 год. 45 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представника позивача Костиря Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 4 лютого 2013 року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року №0000242250, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 306393 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 76 598 грн.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки №146/22/5-33253299 від 26.10.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (ЄДРПОУ 32897053) за жовтень 2011 року та при подальшому використанні отриманих товарів;

- з огляду на статтю 204 Цивільного кодексу України позивач вважає правочини укладені з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» правомірними, реальними, відповідаючими загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочинну, зазначив, що правочини не визнані судом недійсними;

- відсутність фактів, які б свідчили, що зміст укладеного договору та інших правочинів на його виконання не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмово заперечив проти позову, зазначивши наступне:

- аналізом номенклатури та кількості перевезеного товару, вказаного в товарно-транспортних накладних з даними, вказаними у видаткових накладних, встановлено невідповідність даних, а саме перевезено бетон марки М200 в ТТН зазначено 280 куб.м., у видатковій накладній 285 т; арматура 10 в ТТН значиться 11,4 т., тоді як за видатковими накладними арматура 10 - 6,4 т., арматура 80 - 5 т.;

- деякі транспорті засоби в день здійснювали по 14 рейсі, що, із врахуванням у часі, загальної ваги отриманого товару та віддаленості контрагентів, свідчить про неможливість здійснення таких перевезень;

- реальність факту транспортування не підтверджується, оскільки встановлено невідповідність вказаних даних в ТТН відомостям, отриманим від УДАЇ ГУ МВС України в Дніпропетровської області;

- таким чином, перевіркою встановлено, що при виконання договору підряду від 24.12.2010 року №24/12-10 було використано будівельні матеріали невідомого походження, на які оформлено первинні документи, виписані ТОВ «ДЗПО».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу від 19.10.2012 року №789, згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України провела перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (ЄДРПОУ 32897053) за жовтень 2011року та при подальшому використанні отриманих товарів.

За результатами перевірки 26.10.2012 року складений акт перевірки №146/22/5-33253299, яким у зв'язку із не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ «Спецбуд-Сервіс» та ТОВ «ДЗПО» за жовтень 2012 року, встановлено завищення платником податків розміру податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 306392,66 грн.

14 листопада 2012 року на підставі акту перевірки від 26.10.2012 року №146/22/5-33253299 винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242250, яким позивачу за порушення пункту 198.1., 189.2., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 306393 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 76 598 грн.

Податкові зобов'язання нараховані внаслідок аналізу правовідносин, які виникли між ТОВ «Спецбуд-сервіс» та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (далі - ТОВ «ДЗПО) на підставі договору №ДГ-19 від 01.04.2011 року, згідно якого ТОВ «ДЗПО» (постачальник) зобов'язується здійснити поставку будівельних матеріалів, а ТОВ «Спецбуд-сервіс» (замовник) прийняти та сплатити за товар. Номенклатура, кількість, ціна товару та його загальна вартість визначається згідно рахунків-фактур. Згідно із пунктами 6.1, 7.1 договору перелік товаросупровідних документів має включати технічний паспорт, видаткова накладна, сертифікат якості, товар поставляється власним автотранспортом постачальника на будівельні об'єкти замовника.

ТОВ «ДЗПО» виписано видаткові та податкові накладні на виконання умов вищевказаного договору:

- видаткова накладна №РН-711 від 12.10.2011 року на товар - бордюр дорожній 1м. у кількості 996 шт., брусчатка кирпи, у кількості 1200 кв.м., сходи ЛС-11, у кількості 177 шт., балки фундаментні ФБР, у кількості 55шт., водосток ЛЛ 500, у кількості 620 шт., гран відсів, у кількості 310 тон, загальною вартістю 467603,64 грн. з ПДВ, податкова накладна №121004 від 12.10.2011року;

- видаткова накладна № РН-712 від 14.10.2011 року на товар - резервуар 75, у кількості 5шт., арматуру 10, у кількості 6,4 тон, арматуру 16, у кількості 2 т., загальною вартістю 464832 грн. 00 коп. з ПДВ, податкова накладна №141006 від 14.10.2011року;

- видаткова накладна №РН-713 від 18.10.2011 року на товар - двотавра 30, у кількості 35,4 тон, конструкцій з тепл.алюмінію, у кількості 82 кв.м., арматура 80, у кількості 5 тон, загальною вартістю 467598,72 грн. з ПДВ, податкова накладна №181005 від 18.10.2011року;

- видаткова накладна № РН-714 від 20.10.2011 року на товар бетон М-200, у кількості 285 куб м., арматура 20, у кількості 15 тон, арматура 12, у кількості 8,190 тон, на загальну 438321,60 грн. з ПДВ, податкова накладна №201005 від 20.10.2011року;

Перевезення будівельного матеріалу згідно наданих документів здійснювалась частково з м. Дніпропетровськ до м. Павлоград, Дніпропетровської області, за місцезнаходженням позивача, згідно товарно-транспортних накладних (ф.1-ТН):

- автомобілем МАЗ державний номер АЕ 7556 АТ, причеп АЕ 1834 АА: ТТН №34 від 12.10.2011 року на бордюр дорожній у кількості 996 шт.; ТТН №45 від 14.10.2011 року на арматуру 10 у кількості: 6,4 т. арматуру 16 у кількості 2т, резервуар 75 у кількості 1 шт.; ТТН №64 від 18.10.2011 року на арматуру 10 у кількості: 5т., конструкцію з тепл. алюм. у кількості 82 кв.м., двотавра 30 у кількості 5,4т.;

- автомобілем МАЗ державний номер АЕ 2659 СР, причеп 01455 АЕ: ТТН №42 від 14.10.2011 року на резервуар 75 у кількості 2 шт.; ТТН №43 від 14.10.2011 року на резервуар 75 у кількості 2 шт.; ТТН №68 від 18.10.2011 року двотавра 30 у кількості 30 т.; ТТН №78 від 20.10.2011року на арматуру 20 у кількості 15т., арматуру 12 у кількості 8,2 т.;

Інша частина будівельного матеріалу перевезена в межах міста Дніпропетровська місце вивантаження м. Дніпропетровськ, Аеропорт, на виконання умов договору підряду №24/12-10 від 24.12.2010 року, згідно товарно-транспортних накладних (ф.1-ТН):

- автомобілем МАЗ державний номер АЕ 2659 СР, причеп 01455 АЕ: ТТН №28 від 12.10.2011 року на брусчатку «кирпич», у кількості 1200 кв.м.;

- автомобілем МАЗ державний номер АЕ 7556 АТ, причеп АЕ 1834 АА: ТТН №32 від 12.10.2011 року на водосток ЛЛ 500, у кількості 620 шт.; балка фунд. ФБР у кількості 55 шт.; сходи ЛС-11 у кількості 177 шт.;

- автомобілем DAF державний номер АЕ 6392 СА: ТТН №79 від 12.10.2011 року на гранвідсів, у кількості 32 т.; ТТН №78 від 12.10.2011року на гранвідсів у кількості 32 т.; ТТН №77 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 32 т.; №76 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 32 т.; ТТН №75 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 32 т.;

- автомобілем DAF державний номер АЕ 4007 ЕЕ: ТТН №60 від 12.10.2011 року на гранвідсів, у кількості 30 т.; ТТН №59 від 12.10.2011року на гранвідсів у кількості 30 т.; ТТН №58 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 30 т.; ТТН №57 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 30 т.; ТТН №56 від 12.10.2011 року на гранвідсів у кількості 30 т.;

- автомобілем РЕНО державний номер БЕ 1019 АН: ТТН №32 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №33 від 20.10.2011 року бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №34 від 20.10.2011 року бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №35 від 20.10.2011року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №36 від 20.10.2011року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №37 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №38 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №39 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №40 від 20.10.2011року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №41 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №42 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №43 від 20.10.2011року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №44 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №45 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №46 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.;

- автомобілем РЕНО державний номер ВН 7586 ЕА: ТТН №44 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №45 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №46 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №47 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №48 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №49 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №50 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №51 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №52 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №53 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №54 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №55 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №56 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб.; ТТН №57 від 20.10.2011 року на бетон М200, у кількості 10 м.куб..

Суд вважає недостатньо обґрунтованими доводи відповідача, викладені в акті перевірки, щодо не підтвердження реальності операцій, у зв'язку із тим, що окремі транспортні засоби в день здійснювали по 14 рейсів, що із врахуванням у часі, загальної ваги отриманого товару та віддаленості контрагентів один від одного, свідчить про неможливість здійснення таких перевезень.

Доводи відповідача про віддаленість контрагентів спростовуються наданими до матеріалів справи ТТН, згідно яких автомобілі РЕНО державний номер ВН 7586 ЕА та РЕНО державний номер БЕ 1019 АН, здійснювали перевезення бетону марки М200, в межах однієї адміністративно - територіальної одиниці (м. Дніпропетровськ).

Стосовно доводів, відповідача про отримані ним з центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області інформації щодо транспортних засобів, які брали участь у перевезеннях суд не вважає їх обґрунтованими (аркуш 17 перевірки), оскільки податковим органом здійснено співставлення відомостей ТТН, в яких зазначено автопідприємство та інформації про власника транспортного засобу, яка містить в базах даних ДАІ.

Проте, податковим органом не проведено зустрічні звірки або перевірки, які б надали змогу стверджувати про недостовірну інформацію, також не взято до уваги право використання майна на підставі договорів оренди, найму, безоплатної передачі.

Крім того, суд звертає увагу на порядок отримання такої інформації, яка зокрема суду надана у вигляді роздруківок таблиць, без засвідчення, оформлення.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» виключно володільцю персональних даних надано право на обробку цих даних. Пунктами 5, 6 статті 6 вказаного Закону визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Порядок доступу до персональних даних визначений статтею 16 цього ж Закону.

Відповідачем не надано доказів наявності у нього правової підстави використання бази персональних даних, володільцем якої є УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що свідчить про недодержання відповідачем процедури отримання персональних даних, отже, зазначені докази отримані з порушенням закону, наслідки чого визначає стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розрахунки за отриману продукцію між позивачем та ТОВ «ДЗПО» підтверджено платіжними дорученнями: №777 від 05.10.2011 року на суму 22825 грн.; № 778 від 06.10.2011 року на суму 28045,30 грн.; №779 від 07.10.2011 року на суму 30655,30 грн.; №786 від 12.10.2011 року на суму 28731 грн.; №801 від 20.10.2011 року на суму 43 654,30 грн.; №803 від 21.10.2011 року на суму 36591,70 грн.; №805 від 24.10.2011 року на суму 29530 грн.; №799 від 25.10.2011 року на суму 53275,50 грн.; №825 від 26.10.2011 року на суму 54728 грн.; №854 від 01.11.2011 року на суму 48312 грн.; №858 від 02.11.2011року на суму 50173 грн.; №872 від 04.11.2011року на суму 53094 грн.; №885 від 07.11.2011 року на суму 52297 грн.; №948 від 29.11.2011року на суму 34575 грн.; №941 від 29.11.2011року на суму 84918 грн.; №958 від 30.11.2011року на суму 54 359 грн.; №969 від 01.12.2011року на суму 48 205 грн.; №983 від 06.12.2011 року на суму 49284 грн.; №1004 від 08.12.2011 року на суму 46327 грн.; №1028 від 15.12.2011 року на суму 28105,93 грн.; №1052 від 23.12.2011року на суму 54 321 грн.; №1058 від 27.12.2011 року на суму 208010 грн.; №1062 від 28.12.2011 року на суму 191990 грн.

Актом перевірки підтвердженні розрахунки між суб'єктами господарювання, які проводились у безготівковій формі, відповідачем цей факт не заперечується.

До матеріалів справи позивачем надано докази наявності у нього матеріально технічної бази, власних виробничих потужностей та промислового майданчику для зберігання будівельних матеріалів у періоді, що перевірявся, а саме: згідно договору №26/01/2006-2 на оренду приміщення від 26.01.2006 року, послуги по оренді надає ТОВ «Альтера» на приміщення загальної площею 505,4 м2 (офісне приміщення - 59 м2, виробниче приміщення - 166,4 м2, складські приміщення - 280 м2) за адресою м. Павлоград, вул.К.Маркса,1а.

Позивач мав у спірному періоді будівельний майданчик за договором підряду №24/12-10 від 24.12.2010 року, укладеним між позивачем (підрядник) та ТОВ «Спецбудконструкція» (генпідрядник), за адресою: м. Дніпропетровськ, Аеропорт.

Актом перевірки наданого до матеріалів справи встановлено, що згідно штатного розкладу, затвердженого директором підприємства станом на 01.10.2011 року, на підприємстві працювало 60 осіб, а саме: адмінперсоналу - 5 осіб, кошторисно-договірного відділу - 3 особи, виробничо-технічного відділу - 3 особи, будівельної ділянки - 6 осіб, відділу постачання - 5 осіб, проектно-конструкторського відділу 6 осіб, робочих (електрогазоварювальників, монтажників, бетонників, слюсарів, камінчиків, мулярів, монтажників, електромонтерів) - 32 особи.

В подальшому, отриманою від ТОВ «ДЗПО» продукцією, позивач розпорядився наступним чином.

Між позивачем (підрядник) та ТОВ «Спецбудконструкція» (генпідрядник) був укладений договір №24/12-10 від 24.12.2010 року, відповідно до пункту 1.1 якого генпідрядник доручив позивачу виконати роботи на власний ризик, з власних матеріалів та власними силами з будівництва об'єкту: «Ангар для базового технічного обслуговування літаків В-737, Е-145 ВАТ «АК Дніпроавіа» м. Дніпропетровськ, Аеропорт. За змістом п. 2.1 договору, загальна вартість робіт складала 3565937,71 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору підряду №24/12-10 від 24.12.2010 року позивач здійснив роботи власними силами та з власних матеріалів, про що свідчать: акт виконаних будівельних робіт за формою КБ2 за жовтень 2011 року та відповідна довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2011року на суму 3323673,82 грн.; акт виконаних будівельних робіт за формою КБ2 за жовтень 2011 року та відповідна довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2011 року на суму 849845,83 грн.

Наведені акти виконаних будівельних робіт за формою КБ2 містять відомості про використання позивачем будівельних матеріалів (витрат на будівництво), які за номенклатурою та родовими ознаками відповідають будівельним матеріалам отриманим від ТОВ «ДЗПО».

За вказаною господарською операцією, позивачем були виписані податкові накладні: №4 від 05.10.2011 року на загальну суму 321531,21 грн., в тому числі ПДВ 53588,53 грн.; № 5 від 06.10.2011 року на загальну суму 182664,64 грн. в тому числі ПДВ 30444,11 грн.; №6 від 07.10.2011 року на загальну суму 321681,02 грн. в тому числі ПДВ 53613,50 грн.; №13 від 24.10.2011 року на загальну суму 123984,55 грн. в тому числі ПДВ 20664,09 грн.; №14 від 24.10.2011 року на загальну суму 122679,30 грн. в тому числі ПДВ 20446,55 грн.; №15 від 24.10.2011 року на загальну суму 126111,81 грн. в тому числі ПДВ 21018,64 грн.; №16 від 24.10.2011 року на загальну суму 156423,43 грн. в тому числі ПДВ 26070,57 грн.; №17 від 26.10.2011 року на загальну суму 515176,39 грн. в тому числі ПДВ 85862,73 грн.; №18 від 27.10.2011 року на загальну суму 515176,39 грн. в тому числі ПДВ 85862,73 грн.; №19 від 31.10.2011 року на загальну суму 92334,13 грн. в тому числі ПДВ 15389,03 грн.; №20 від 31.10.2011 року на загальну суму 83017,20 грн. в тому числі ПДВ 13836,20 грн. та прийняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 426796 грн. 68 коп.

Розрахунки за виконані будівельні роботи між ТОВ «Спецбудконструкція» та позивачем підтверджено платіжними документами, що містяться в матеріалах справи, та в загальному розмірі складають суму у 1435567,32 грн. з ПДВ.

Таким чином, судом встановлено факт передачі, отримання, використання та взаємних розрахунків за продукцію, роботи за договорами, укладеними між позивачем, ТОВ «ДЗПО», а також між позивачем та ТОВ «Спецбудконструкція» на ту ж саму продукцію, що підтверджено наведеними вище первинними документами.

Досліджені судом докази підтверджують доводи позивача про наявність у нього матеріально-технічної бази для виконання зобов'язань у взаємовідносинах з ТОВ «ДЗПО» та подальшої можливості розпорядження отриманої від цього контрагента продукції.

Наведене свідчить, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами.

Згідно статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до частини 2 статті 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, далі - Положення №88, згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Суд зазначає, що належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статті 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів відкриття кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року №0000242250, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» судові витрати в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 4 березня 2013 року.

Суддя І.О. Верба