Ухвала суду № 29735988, 04.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Якухно О.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"04" березня 2013 р. Справа № 617/5984/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "19" квітня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19.04.2012 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 39, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як особі яка має статус дитини війни, - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі апелянт - УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до правил встановлених ст.197 КАС України.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проживає у зоні радіоактивного забруднення, має статус громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідність пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС, а також є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та отримує підвищення до пенсії, додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 39,50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" та соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати.

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Згідно зі статтею 50 Закону інвалідам ІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу (ст.53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Всупереч ст. ст. 39, 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу вказані доплати виплачувалися у фіксованому розмірі, відповідно до ПКМУ № 654 від 16.07.2008 року та № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком та мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про соціальний захист дітей війни" мають вищу юридичну силу по відношенню до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 836 від 26.07.1996 року та № 654 від 16.07.2008 року відповідач неправомірно виплачував доплати до пенсії та додаткову пенсію в менших розмірах, ніж це передбачено зазначеними Законами.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Адже чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тому посилання в апеляційній скарзі з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин є безпідставними.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено пенсійні виплати, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - у межах строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "19" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 с.Заськи,Овруцький район, Житомирська область,11100

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100