Рішення № 29735644, 14.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5023/9423/11 (н.р. 61/185-10)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Мамалуй О.О. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", м.Харків про стягнення 122033181,94 грн. за участю :

позивача - Собков М.А., дов від -9.01.2013 року

відповідача - Сізон О.О., дов від 14.12.12 р.;

третя особа - не з'явилась;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач -Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі -ПАТ "ВТБ Банк") звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (надалі -ТОВ "Ольга", відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 173-Z/1 від 17.04.2008, а саме: нежитлова будівля літ "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м, що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 1 від 17.02.2003 та Акту прийому-передачі об'єкту нерухомості б/н від 28.02.2003. Право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11.03.2003 в книзі № 1, за № 373, реєстраційний № 84159, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витяг № 144402. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.04.2008, витяг №18545247; вартість зазначеного предмету іпотеки становить 19399070,00 грн., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120; а також предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/1 від 17.04.2008, а саме: нежитлова будівля літ. "З-3", загальною площею 2194,3 кв.м, що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 10 від 26.07.2002 та Акту прийому-передачі № 1 від 31.07.2002. Право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07.08.2002, за реєстровим №373, згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.04.2008, витяг №18545069, вартість зазначеного предмету іпотеки становить 33364340,00 грн., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 173-Ю від 17.04.2008 у розмірі 122 033 181,94 грн., яка складається з: 83 000 000,00 грн. -сума основного боргу неповернутого кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. -заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. -пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. -пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів, як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. -інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. -інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2010 у справі № 61/185-10 (суддя Рильова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 (колегія суддів: Бондаренко В.П. -головуючий, судді -Камишева Л.В., Медуниця О.Є.), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів надання згоди загальними зборами відповідача на укладення договору іпотеки; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 61/185-10 до вирішення пов'язаною з нею іншої справи № 42/261-10 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ фірми "Пранк" про стягнення грошових коштів у виконання зобов'язань за кредитним договором №173-Ю від 17.04.2008 в сумі 122033181,94 грн. (вх. № 16753 від 26.08.2010) та до розгляду зустрічного позову ТОВ фірми "Пранк" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору (вх.№18680 від 13.09.2010) у справі №42/261-10, а також до розгляду справи № 57/165-10 за апеляційною скаргою ТОВ "Таміра" на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2010 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" про звернення стягнення на іпотечне майно за договором №173-2/2; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України ; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог. Позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від "11" жовтня 2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2011 у справі № 61/185-10 скасовано. Справу № 61/185-10 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2011 року призначено справу 5023/9423/11 (н.р. 61/185-10) до розгляду у судовому засіданні на "23" листопада 2011 р. о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від "02" грудня 2011 р. передано матеріали справи №5023/9423/11 (н.р. 61/185-10) вх. № 9423/11 (н.р. 6902/4-61) за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" м.Дніпропетровськ, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", м.Харків про стягнення 122033181,94 грн. за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпропетровськ, вул.Куйбишева, 1-а).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, ухвалу господарського суду Харківської області від 02 грудня 2011 року по справі №5023/9423/11 (н.р. 61/185-10) скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Зважаючи на викладене, ухвалою господарського суду Харківської області від 03 січня 2012 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23 січня 2012 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2012 року для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду харківської області від 23 січня 2012 року у справі № 5023/9423/11 (н.р. 61/185-10) призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Шатерніков М.І., Мамалуй О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 року провадження по справі зупинено до розгляду господарським судом Дніпропетровської області спірних грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі № 29/5005/6381/2011 про визнання банкрутом ТОВ "Ольга".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2013 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "14" лютого 2013 р. об 11:00.

У призначеному судовому засіданні 14 лютого 2012 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 5823), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні відповідач проти позову заперечував та просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що наявність вимог позивача до відповідача повинно розглядатись у справі про банкрутство ТОВ «Ольга.» , у зв'язку з тим, що вони стосуються майнових інтересів усього кола кредиторів боржника, що включені до реєстру вимог кредиторів та виявлені в справі про банкрутство. Розгляд та вирішення цього питання, в судовому порядку поза межами справи про банкрутство в окремому провадженні, на думку відповідача, є порушенням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які є спеціальними та пріоритетними.

У призначене судове засідання представник третьої особи - ТОВ фірма «Пранк» не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про поновлення провадження у справі від 07.02.2013 року, яка направлялась на адресу третьої особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що третя особа -ТОВ фірма «Пранк» належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ фірмою „Пранк" був укладений кредитний договір № 173-Ю від 17.04.2008 р., предметом якого є надання позичальнику грошових коштів, максимальний загальний ліміт 83 000 000,00 грн..

Пунктом 1.1.3. кредитного договору визначено кінцевий термін повернення заборгованості - 16.10.2009 р.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язувався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти. п.5.1. Договору).

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

В свою чергу банк (позивач у справі) зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за позичальника будь-якою особою.

Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання позичальником за цим договором та /або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя(гаранта).

Пунктами 8.2, 8.3 кредитного договору встановлено, що забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком по поверненню кредиту, сплати процентів за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави,поруки та гарантії. Договори, угоди та документи, що оформлені з метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, є його невід'ємною частиною.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 17 квітня 2008 року між іпотекодержателем -ВАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) та іпотекодавцем - ВАТ "Ольга" (відповідачем у справі) був укладений іпотечний договір № 173-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1223 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірми "Пранк" (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття кредитної лінії № 173 -Ю від 17.04.2008 року та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов'язання), нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова , будинок 120, яке належить ВАТ "Ольга" на праві власності, а саме: нежитлова будівля літ „Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 1від 17 лютого 2003 р. та Акту прийому - передачі об'єкту нерухомості б/н від 28 лютого 2003р.. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11 березня 2003 р. в книзі № 1, за номером запису 373, реєстраційний номер 84159, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 144402. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17 квітня 2008 року, номер витягу 18545247 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 19 399 070,00 (дев'ятнадцять мільйонів триста дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят гривень) грн.., 00 коп., що розташований за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, буд. 120, предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р.; - нежитлова будівля літ. „З-3" загальною площею 2194,3 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 10 від 26 липня 2002 року та Акту прийому-передачі № 1 від 31 липня 2002 року. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07 серпня 2002 р., за реєстровим номером 373, згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17 квітня 2008 р., номер витягу 18545069 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 33 364 340, 00 грн. (тридцять три мільйони триста шістдесят чотири тисячі триста сорок) грн. 00 коп.,

Пунктами 1.1, 1.2 іпотечного договору встановлено зміст основного зобов'язання: повернення грошових коштів (кредиту), наданого за договором про відкриття кредитної лінії № 1733-Ю від 17.04.08р. на загальну суму 83000000,00 грн. зі строком повернення 16.10.2009 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,0 процентів річних, комісією, з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.6 іпотечного договору іпотекодавець (відповідач у справі) заявляє, що на день підписання цього договору: не існує інших власників; не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки·, не існує інших осіб, які мають рівні права із Іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки; предмет іпотеки не знаходиться в податковій заставі; предмет іпотеки не є предметом судового спору та на нього не накладено арешт; не існує судових рішень про стягнення заборгованості з Іпотекодавця; земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, знаходиться в оренді у Іпотекодавця по Договору оренди землі, зареєстрованого 23 січня 2003 року у Харківській регіональній філіі Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга N4) за N 750704.

Згідно з пунктом 1.7 іпотечного договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці ВАТ "ВТБ Банк" згідно Договору іпотеки N55-Z/7 від 22.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В ., зареєстрованого в реєстрі за N 7187.

Пунктом 4.1, 4.2 іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з предявленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки; у разі виконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором , іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 8.4 іпотечного договору передбачено накладення нотаріусом заборони на відчуження предмета іпотеки.

Договором № 1 від 29.07.08р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008 року, який є невід'ємною частиною іпотечного договору, пункт 1.2 Розділу 1 "Предмет договору" Іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008 року викладено в новій редакції наступного змісту: " 1.2 Згідно з кредитним договором Іпотекодержатель надав Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлюальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 83000000,00 грн. на строк по 16.10.2009р., зі сплатою комісії за встановлення ліміту в розмірі 1,5 % від суми максимального загального ліміту, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі:

- по 30.06.2008р.- 17,5% річних;

- з 01.07.2008р. - 18% річних з поверненням кредиту в терміни, поряку та на умовах, що передбачені кредитним договором".

На виконання вимог пункту 8.4 іпотечного договору приватним нотаріусом Машковою С.Л., у зв'язку з посвідченням іпотечного договору було накладено заборону на відчуження, зазначених в іпотечному договорі нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова , будинок 120,що належать ВАТ "Ольга" до припинення чи розірвання договору іпотеки за реєстраційним № 1224.

Пунктом 8.5 іпотечного договору сторони погодили строк його дії -з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов'язань іпотека зберігаються в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно меморіальних ордерів, які містяться в матеріалах справи, траншами надав позичальнику кредитні кошти за договором шляхом перерахування кредитних коштів всього на загальну суму 83 000 000,00 грн.

Згідно з п. п. 1.1.3, 2.1, 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 кредитного договору, Позичальник взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії в повному обсязі, в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії порушив умови договору кредиту -припинив виконувати зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісій, у зв'язку з чим, відповідачу та позичальнику були направлені вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" (вих. № 1267-1/400-08-2 від 06.04.10 року, № 1868-2/400-08-2 від 02.06.2010 року, № 2186-2/400-08-2 від 02.07.2010 року) з повідомленнями про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що його було особисто повідомлено банком та з вимогами щодо сплати заборгованості за кредитним договором, в разі невиконання, банк, відповідно до законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку, проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, ні позичальник, ні відповідач (майновий поручитель) заборгованість не сплатили.

За розрахунком позивача, станом на 08.07.2010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) станом на 08.07.2010 року складає: 122 033 181,94 (сто двадцять два мільйони тридцять три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 94 коп., з них: 83 000 000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. - три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.

У зв'язку з тим, що відповідач, як майновий поручитель, заборгованість не сплатив, у позивача виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення своїх вимог за кредитним договором просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова , будинок 120, які належить ВАТ "Ольга" на праві власності, а саме: нежитлова будівля літ „Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., та нежитлова будівля літ. „З-3" загальною площею 2194,3 кв.м.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальником (третя особа у справі) та його майновим поручителем (відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитним договором та додатковими угодами до нього N1,N2 встановлено плату за користуванням кредитом у розмірі: 17% річних, з 01.07.2008р. - 18% річних, з 01.10.2008р. - 19,% річних.

Розділом 3 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно з 25 числа по останній робочій день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. Відсотки розраховуються виходячи з 365(366) календарних днів в році.

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються Позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця по останній робочий день кожного місяця (п.3.3 кредитного договору).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник - ТОВ Фірма "Пранк" ( третя особа у справі) в порушення домовленості сторін кредит не повернула, відсотки за користування ними не сплатила, та не надали суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник за кредитним договором - ТОВ Фірма "Пранк" (третя особа у справі) визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позичальник та відповідач не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по неповернутої суми кредиту та відсоткам за користування ним по договору про відкриття кредитної лінії № 173-Ю від 17.04.2008 року та додаткових угод до нього та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу 83 000 000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору кредиту у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. При цьому, якщо термін прострочення заборгованості складає менше 3 банківських днів -пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 та більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував позичальнику та відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі: 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені ( розрахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства перевірено судом).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 807 808, 22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. - три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, є такими, що нараховані вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 08.07.2010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) складає : 122 033 181,94 (сто двадцять два мільйони тридцять три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 94 коп., з них: 83 000 000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. - три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.

Відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірми "Пранк" (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття валютної кредитної лінії № 173 -Ю від 17 квітня 2008 року та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов'язання) нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова , будинок 120, які належить ВАТ "Ольга" на праві власності, а саме: нежитлова будівля літ „Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., та нежитлова будівля літ. „З-3" загальною площею 2194,3 кв.м.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до умов Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином суд вважає, що позивачем на свій розсуд використано право на захист саме шляхом подання позову до майнового поручителя, що узгоджується з приписами вищенаведених статей Цивільного кодексу України. При цьому позивачем в порядку статті 555 Цивільного кодексу України на адресу відповідача направлена вимоги-повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", в зв'язку з порушенням боржником основних зобов'язань, було надіслано на адресу іпотекодавця письмову вимогу № 1264-1/400-08-2 від 06.04.2010 року та № 1868-2/400-08-2 від 02.06.2010 року в яких позивач повідомив про порушення позичальником - ТОВ фірма «Пранк» своїх зобов'язань за кредитним договором та повідомив, про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним та іпотечним договорами, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач повідомив, що у разі незадоволення цих вимог, буде звернуто стягнення на предмети іпотеки за договором 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р. Зазначені вимоги отримані відповідачем 12.04.2010 року та 07.06.2010 року відповідно, про що свідчать підписи на повідомлення про вручення, які надані позивачем до матеріалів справи та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні..

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимоги ч.1 ст. 35 Закону Украйни "Про іпотеку".

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку " та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету Іпотеки Іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.

Відповідно до пунктів 6.1,6.2, 6.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Звернення стягнення на Предмет іпотеки може здійснюватись Іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється у розмірі, встановленому у пункті 1.4 цього договору або за рішенням іпотекодержателя на підставі оцінки майна. Визначені розділом 5 цього договору способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають Іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 122 033 181,94 грн. обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення Відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

Оскільки позивач у позові не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки, суд в порядку частини 2 статті 83 ГПК України вважає за необхідне визначити в порядку ст. 39 Закону України "Про іпотеку" спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно звіту про вартість майна, які є предметом іпотеки, виконаного ТОВ "Центр банківських рішень" 05.04.2011 року, вартість предмету іпотеки складає 2910327,00 грн., з яких: вартість предмета іпотеки склала 33706200,00 грн. з ПДВ.

При цьому, суд враховує, що відомості, відображені у зазначеному звіті не спростовані відповідачем, тому є належними на допустимими доказами для відображенні при вирішені даного спору.

Враховуючи, що відповідач не надав заперечень щодо визначеної позивачем ціни продажу предмету іпотеки у розмірі 33706200,00 грн. та обґрунтовано її не спростував, суд дійшов висновку про встановлення ціни продажу предмету іпотеки у розмірі 33706200,00 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що даний спір не може бути вирішений в порядку позовного провадження, тобто окремо від процедури банкрутства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

В силу названої норми, під грошовими зобов'язаннями слід розуміти -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про заставу", яка кореспондується зі ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст.575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч.1 ст.583 ЦК України).

Приписами ст.1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора відповідно до приписів ч.ч.3,7 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме грошових зобов'язань.

Однак, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не є грошовими вимогами у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому посилання відповідача, що вимоги ПАТ "ВТБ Банк" повинні вирішуватись у справі про банкрутство визнати законними і обґрунтованими не можна, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами та не відповідають вимогам законодавства, що регулює дані правовідносини.

Зокрема, зазначеної позиції дотримається Верховний Суд України у постанові від 18 березня 2008 року у справі №7-5/297-06-7817, а також Вищий господарський суд України у постановах від 02 серпня 2012 року у справі № 5023/068/12(5023/673/11), від 2 лютого 2012 року у справі №42/2Б та 13 грудня 2011 року у справі 27/104Б, 7 листопада 2007 року у справі №7-5/297-06-7817.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 39 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р. : нежитлова будівля літ „Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 1від 17 лютого 2003 р. та Акту прийому -передачі об'єкту нерухомості б/н від 28 лютого 2003р.. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11 березня 2003 р. в книзі № 1, за номером запису 373, реєстраційний номер 84159, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 144402. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17 квітня 2008 року, номер витягу 18545247 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 19 399 070,00 (дев'ятнадцять мільйонів триста дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят гривень) грн.., 00 коп., що розташований за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, буд. 120, предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р.; - нежитлова будівля літ. „З-3" загальною площею 2194,3 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 10 від 26 липня 2002 року та Акту прийому-передачі № 1 від 31 липня 2002 року. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07 серпня 2002 р., за реєстровим номером 373, згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17 квітня 2008 р., номер витягу 18545069 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 33 364 340, 00 грн. (тридцять три мільйони триста шістдесят чотири тисячі триста сорок) грн. 00 коп., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 173-Ю від 17.04.08 р. у розмірі 122 033 181,94 (сто двадцять два мільйони тридцять три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 94 коп., з них: 83 000 000,00 грн. -сума основного боргу -неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. -заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. -пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. -пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. -три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. -три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. -інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. -інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів та визначити в порядку ст. 39 Закону України "Про іпотеку" спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки в сумі 33706200,00 грн..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ольга" (61125, м. Харків, вул. Малом'ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 30236375) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" ( 01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко/ вул. Пушкінська, 8/26, п/р № 351979000900 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Мамалуй О.О. Шатерніков М.І.