Рішення № 29735636, 06.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5023/5323/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 15842,25 грн., розірвання договору, виселення, повернення майна за участю представників сторін :

Представник позивача - Казека Е.В. дов. № 259 від 11.01.2013 року.

Представник відповідача - не з'явилась

Прокурор - Кріцина Н.Г. посв. № 006801 від 28.09.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 15842,25 грн. та пені в сумі 804,50 грн., а також просить суд розірвати договір оренди № 1829 від 21.01.2010 року, виселити відповідача з займаних приміщень 1-го поверху № 3-1-:3-8 загальною площею 71,4 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ "А-1", передати позивачу вищевказані нежитлові приміщення. Окрім того просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано, неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору № 1829 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 21 січня 2010 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 грудня 2012 року об 11:15 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 10.12.2012 р., 19.12.2012 р., 22.01.2013 року, в зв'язку з невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів, неявкою позивача та відповідача, розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 05 лютого 2013 року оголошувалась перерва до 06 лютого 2013 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 06 лютого 2012 року прокурор підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позов прокурора підтримував та наполягав на його задоволенні.

У призначене судове засідання 06 лютого 2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про дату, час та місце засідання суду. У наявних в матеріалах справи письмових поясненнях (вх. № 2366) відповідач зазначає, що не мав можливості сплачувати орендну плату через хворобу, та просить суд не виселяти його із займаних приміщень та надати розстрочку на існуючу заборгованість.

Присутні в судовому засіданні 05 лютого 2013 року прокурор та позивач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 серпня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

21 січня 2010 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач ) та ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено договір № 1829 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 3-1-:3-8, загальною площею 406,3 кв.м, інвентарний № 34782 від 18.03.1997 року (літ А-2»), № 34782 від 18.03.1997 р. (літ. Б-2»), № 34782 від 27.05.1999 р. (літ. Б-2»), № 34782 від 18.03.1997 р. (літ. В-2») яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ «А-1» та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс». Майно передавалось в оренду з метою використання під підсобне.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 21 січня 2010 року.

Розділом 3 договору оренди передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 119750,00 грн. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 03.10.2007 року. Згідно протоколу конкурсної комісії від 15.01.2010 року розрахункова орендна плата складає 550,00 грн. без урахування індексу інфляції.

Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно (пункти 3.3-3.6 договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктами 10.1. та 10.5 договору передбачено, що договір діє з 21 січня 2010 року до 21 грудня 2012 року; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди сторонами внесено зміни щодо мети використання приміщення - під підсобне приміщення - 71,4 кв.м, та змінено розмір орендної плати - за січень 2012 року - 1761,07 грн.

Як вказує прокурор у позовній заяві, під час проведення перевірки щодо дотримання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, станом на 01.10.2012 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 15842,25 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Як свідчать матеріали справи, відповідач, після звернення прокурора з даним позовом до суду, частково сплатив заборгованість з орендної плати перерахувавши суму 2500,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 9210378 від 08.01.2013 року та не спростовується позивачем та прокурором у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач в процесі розгляду справи добровільно задовольнив позовні вимоги в частині 2500,00 грн., тому розмір несплаченої заборгованості з орендної плати станом на 01.10.2012 року складає 13342,25 грн.

В частині сплаченої відповідачем орендної плати у розмірі 2500,00 грн, суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1829, який був укладений між позивачем та відповідачем 21 січня 2010 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 13342,25 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.8 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати прокурор нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача за період склала 804,50 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 804,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимоги прокурора про розірвання договору оренди, виселення відповідача з займаного приміщення та зобов'язання відповідача передати позивачу орендовані приміщення, суд зазначає наступне.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично порушував умови Договору в частині внесення орендної плати, та за період з січня 2012 року по липень 2012 року, тобто протягом трьох місяців підряд, не вносив орендні платежі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про дострокове розірвання договору оренди № 1829 від 21.01.2010 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора щодо виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу його позивачу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо надання клопотання відповідача про надання йому розстрочки на існуючу заборгованість, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки відповідач не зазначив, яким чином він просить розстрочити виконання рішення, зокрема, якими сумами та в який період він може сплачувати стягнену заборгованість. Суд зазначає, що господарським процесуальним кодексом України не встановлено право або обов'язок суду самостійно визначати порядок розстрочення рішення суду.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає позов прокурора задовольнити повністю, оскільки він підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та його не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.. 44-49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 551, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір № 1829 оренди нежитлового приміщення (будівлі) , укладений 21 січня 2010 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код 24134490; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1 «А», ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні). .

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1 «А», ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) з займаних приміщень 1-го поверху № 3-1-:3-8 загальною площею 71,4 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ "А-1".

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1 «А», ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) передати нежитлове приміщення, приміщень 1-го поверху № 3-1-:3-8 загальною площею 71,4 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ "А-1" Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ОКПО: 24134490; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1 «А», ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків, майдан Конституції, 16 код 14095412) - 13342,25 грн. заборгованості з орендної плати та 804,50 грн. пені.

В частині стягнення 2500,00 грн. орендної плати - провадження у справі припинити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1 «А», ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код одержувача 24134490, рахунок 31210206700003 в Управління державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 220300001, символ звітності 101) судовий збір у розмірі 2682,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.