Рішення № 29735220, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/99/13-г

Провадження №26/913/99/13-г

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас”, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інбіко”, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №4/031-10 від 23.02.2010 в сумі 974 грн. 16 коп., пені в сумі 861 грн. 16 коп., штрафу в сумі 68 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 70 грн. 78 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 98 грн. 39 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №4/031-10 від 23.02.2010 в сумі 974 грн. 16 коп., пені в сумі 861 грн. 16 коп., штрафу в сумі 68 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 70 грн. 78 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 98 грн. 39 коп.

Відповідач відзивом №6/5 від 21.01.2013 повідомив, що за платіжним дорученням №9 від 21.01.2013 він перерахував позивачу суму заборгованості 974 грн. 16 коп. та просив суд припинити провадження у справі, вимоги позивача про стягнення штрафів і пені позивач вважає необґрунтованими, оскільки підстави для їх нарахування відсутні і розрахунок проведений з порушенням норм договору №3/031-10 від 23.02.2010.

Поясненням №10/5 від 01.02.2013 відповідач зазначив, що позивач відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України звернувся до нього з вимогою про перерахування суми в претензії №15-4570 від 15.10.2012, яка отримана відповідачем 18.10.2012, а тому датою порушення зобов'язання є 26.10.2012, яку позивач не врахував при нарахування пені, штрафу, інфляційних нарахувань.

Позивач поясненням №15-768 від 18.02.2013 зазначив, що 21.01.2013 на його рахунок поступили грошові кошти в сумі 974 грн. 16 коп.; що відповідач повинен був після закінчення строку дії договору прийняти заходи до погашення заборгованості; що відповідач мав змогу виконати договір в повному обсязі та завантажити весь пісок в 14 залізничних вагони. Також позивач просив суд розглянути справу за його відсутності.

Суд вважає можливим задовольнити вказане клопотання та розглянути справу за відсутності представник позивача.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15657912 місцезнаходженням відповідача є: пров.Московський, б.14А, м.Алчевськ Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Відкритим акціонерним товариством „Шахтоуправління „Донбас”, яке в подальшому було перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас”, (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інбіко” (постачальник, відповідач) 23.02.2010 був укладений договір №4/031-10 з протоколом розбіжностей, які в подальшому були узгоджені сторонами (а.с.11) (далі – договір), за умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець оплатити і прийняти пісок будівельний природний (товар) в кількості 930, 0 тон (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA ст.Кондрашевська Нова Донецької залізниці.

Відповідно до п.3.1 договору ціна на товар встановлюється постачальником і приймається на умовах FCA ст.Кондрашевська Нова Донецької залізниці згідно правилам ІНКОТЕРМС-2000, без урахування вартості залізничного тарифу.

Ціна на товар на момент укладення договору складає – 31,1 грн./тн без урахування ПДВ (п.3.2 договору).

Загальна сума цього договору 34707 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 5784 грн. 60 коп., (без урахування залізничного тарифу з доставки товару на станцію призначення) (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1 договору покупець зобов'язується здійснювати 100% попередню оплату вартості партії товару і залізничного тарифу на підставі рахунків постачальника. Постачальник в рахунках обов'язково вказує номер і дату цього договору.

Згідно п.4.4 договору сума заборгованості постачальника з поставки товару погашається за вибором покупця: або наступними поставками товару, або поверненням суми заборгованості на поточний рахунок покупця.

За порушення строків поставки, поставку неякісного товару постачальник несе відповідальність згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України (п.6.1 договору).

В п.9.8 сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначив позивач, відповідач виставив йому рахунки №5 від 25.02.2010, №14 від 02.04.2010, №29 від 19.05.2010, №33 від 26.05.2010 на загальну суму 55974 грн. 96 коп. за 952 тони піску.

Позивач в свою чергу перерахував відповідачу зазначену суму у повному обсязі.

За накладними №527 від 17.03.2010, №532 від 23.03.2010, №543 від 15.04.2010, №588 від 04.06.2010, №589 від 04.06.2010, №608 від 18.06.2010 та №610 від 18.06.2010 відповідач поставив позивачу пісок в кількості 930 тон і різниця між сумою, яка була сплачена позивачем, і вартістю поставленого відповідачем товару склала 974 грн. 16 коп.

По закінченню строку дії договору, в зв'язку з втратою інтересу до виконання відповідачем зобов'язань з поставки піску, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інбіко” з претензією №15-4570 від 15.10.2012.

Відповіддю №111 від 07.11.2012 на вказану претензію відповідач визнав, що ним було поставлено 930 тон піску з оплачених 952 тон, недопоставка склала в грошовому виразі 974 грн. 16 коп.

Оскільки відповідач не повернув позивачу зазначену суму, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п.4.1 договору здійснив передплату партії товару на загальну суму 55974 грн. 96 коп., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с.16-20), та відповідачем не оспорюється.

Відповідач, в свою чергу, поставив позивачу пісок на загальну суму 55000 грн. 80 коп., що підтверджується матеріалами справи (21-27).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вказана сума 974 грн. 16 коп. є передплатою за договором №4/031-10 від 23.02.2010 і, враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, позивач вимагав її повернення у відповідача в претензії №15-4570 від 15.10.2012 (а.с.28), надавши відповідачу місячний строк для сплати зазначеної суми.

Як було встановлено судом при розгляді справи, відповідач платіжним дорученням №9 від 21.01.2013, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду (28.12.2012), сплатив позивачу заборгованість в сумі 974 грн. 16 коп.

Згідно п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 974 грн. 16 коп. слід припинити на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на відповідача судового збору в цій частині.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач з посиланням на приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.07.2010 по 04.12.2012 в сумі 861 грн. 16 коп. та штраф в сумі 68 грн. 19 коп.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи викладені приписи законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність посилання позивача в обґрунтування вимоги про стягнення пені і штрафу на приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки вказана стаття передбачає виключні випадки її застосування, тобто у випадку якщо хоча б одна сторона зобов'язання є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Позивачем не надано доказів, враховуючи приписи ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, того, що він або відповідач є державним підприємством, або договір поставки №4/031-10 від 23.02.2010 фінансується за рахунок державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за період з 05.07.2010 по 04.12.2012 в сумі 861 грн. 16 коп. та штрафу в сумі 68 грн. 19 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% за період з 05.07.2010 по 04.12.2012 в сумі 70 грн. 78 коп. та інфляційних нарахувань за період з липня 2010 року по жовтень 2012 року в сумі 98 грн. 39 коп. є обґрунтованими частково, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, сума 974 грн. 16 коп. є передплатою за договором №4/031-10 від 23.02.2010 і до правовідносин сторін слід застосовувати приписи ст.530 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передплати 974 грн. 16 коп. в претензії №15-4570 від 15.10.2012, яка отримана відповідачем 29.10.2012, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.29), тому відповідач повинен був оплатити її, враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, до 05.11.2012, а тому саме з 06.11.2012 у позивача виникло право нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є наступний розрахунок 3% річних за період з 06.11.2012 по 04.12.2012 (з урахуванням заявленого періоду позивачем) – 974 грн. 16 коп. (сума боргу) Х3% (річні)Х29 (кількість днів прострочення)/366 (кількість днів у 2012 році/100=02 грн. 31 коп.

Інфляційні нарахування за період з липня 2010 року по жовтень 2012 року в сумі 98 грн. 39 коп. до задоволення не підлягають, оскільки право на їх стягнення виникло у позивача тільки з 06.11.2012, а період заявлений позивачем є з липня 2010 року по жовтень 2012 і суд не може вийти за його межі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інбіко” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інбіко”, пр.Московський, б.14а, м.Алчевськ Луганської області, код 20177445, на користь Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас”, м.Донецьк, код 00174668 3% річних у сумі 02 грн. 31 коп., судовий збір у сумі 758 грн. 25 коп., видати наказ позивачу.

3.Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 974 грн. 16 коп. припинити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 05.03.2013.

Суддя С.С. Єжова

Надр. 3 прим.

1-до справи

2- позивачу: м.Донецьк, 83059 (рекомендованою)

3- відповідачу: пр.Московський, 14а, м.Алчевськ Луганської області, 94217 (рекомендованою)

вих.№

2

05.03.2013