Рішення № 29735162, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/276/13-г

Провадження №26пд/913/276/13-г

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода", м.Луганськ

до Державного підприємства „Первомайськвугілля", м.Первомайськ Луганської області

про розгляд розбіжностей, які виникли при укладенні договору на надання послуг з водопостачання та водовідведення №22-13/1 від 01.01.2013

в присутності представників сторін:

від позивача - заступник начальника юридичного відділу Шепіль Ю.М., довіреність №200 від 01.07.2012;

від відповідача - заступник начальника кошторисно-договірного відділу Іщенко Д.І., довіреність №01/4-10-581 від 27.12.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про викладення п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.2, п.6.6, п.8.1 договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 №22-13/1 в редакції позивача.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2013 оголошувалась перерва.

Відповідач відзивом №01/4д-10-31 від 11.02.2013 вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне: протокол розбіжностей відповідачем був направлений позивачу 28.12.2012, а згідно до наказу Міністерства транспорту та зв"язку України №1149 від 12.12.2007 строк пересилання простої письмової кореспонденції у межах області становить 5 днів (без урахування вихідних днів об"єктів поштового зв"язку), тобто позивач мав отримати договір з протоколом розбіжностей 04.01.2013 і відповідно строк на подання позову до суду сплинув 24.01.2013; що аналогійний спір з приводу тотожних умов договору вже був предметом переддоговірного спору і відповідно до рішення господарського суду Луганської області по справі №4/39пд, суд виклав спірні пункти договору в редакції відповідача; що редакція п.2.3 договору є несправедливою, оскільки гранично допустимі концентрації речовин в стічних водах не можуть бути нижчими ніж вказані показники для питної води.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода" згідно концесійного договору від 21.03.2008 №4 надає послуги з водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам м.Луганська та Луганської області.

Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Як зазначив, позивач на виконання вказаних приписів законодавства він направив відповідачу два екземпляра договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 №22-13/1.

09.01.2013 на адресу позивача надійшов підписаний відповідачем один екземпляр договору від 01.01.2013 №22-13/1 з протоколом розбіжностей.

В даному протоколі розбіжностей відповідач пропонував викласти п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.2, п.6.6, п.8.1 договору у власній редакції.

Позивач не погодився з запропонованою відповідачем редакцією вказаних пунктів договору та звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги".

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст.181 Господарського кодексу України та ст.638 Цивільного кодексу України.

Дотримуючись вказаного порядку позивач направив відповідачу проект договору №22-13/1 від 01.01.2013), який відповідачем був підписаний з протоколом розбіжностей (а.с.18).

Відповідач не погодився з редакцією п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.2, п.6.6, п.8.1, яка запропонована позивачем.

Зазначений протокол розбіжностей був отриманий позивачем 09.01.2013, що підтверджено штампом позивача на супровідному листі відповідача №01/4д-10-184 від 27.12.2012 (а.с.17), а тому доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що позивач мав отримати договір з протоколом розбіжностей 04.01.2013, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позивач 28.01.2013, що підтверджено матеріалами справи, в т.ч. відбитком поштового штемпелю на поштовому конверті (а.с.20), тобто в межах 20-денного строку, передбаченого ч.5 ст.181 Господарського кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджено документально, 19.02.2013 між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств протокол врегулювання розбіжностей до договору на послуги з централізованого водопостачання №22-13/1 від 01.01.2013, в якому сторони узгодили редакцію п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.6, п.8.1 договору та залишили на розгляд суду редакцію п.6.2 договору.

Згідно п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині викладення п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.6, п.8.1 договору на послуги з централізованого водопостачання №22-13/1 від 01.01.2013 в редакції позивача слід припинити з покладенням на сторін пропорційно судового збору в цій частині.

Неврегульованим залишився п.6.2 договору, який суд вважає необхідним прийняти у власній редакції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Статтею 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Таким чином, суд вважає необхідним викласти пункт 6.2 договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 №22-13/1 у наступній редакції: „п.6.2. „Споживач" оплачує за надані послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі наданих „Постачальником" рахунків чи інших платіжних документів".

Частиною 2 ст.187 Господарського кодексу України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно.

У судовому засіданні 28.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода" до Державного підприємства „Первомайськвугілля" задовольнити частково.

2. Пункт 6.2 договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 №22-13/1, викласти в наступній редакції, а саме:

„Споживач" оплачує за надані послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі наданих „Постачальником" рахунків чи інших платіжних документів".

Днем укладання договору у цій справі є день набрання законної сили рішенням суду.

3.Стягнути з Державного підприємства „Первомайськвугілля", вул.Куйбишева, б.18А, м.Первомайськ Луганської області, код 32320594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода", м.Луганськ, кв.Пролетаріату Донбасу, б.166, код 35554719 судовий збір в сумі 573 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

4.Провадження у справі в частині викладення п.1.1, п.2.3, п.3.3, п.3.8, п.3.9, п.5.6, п.5.7, п.6.6, п.8.1 договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 №22-13/1 в редакції позивача припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 05.03.2013.

Суддя С.С. Єжова

Надр. 3 прим.

1-до справи

2- позивачу: кв.Пролетаріату Донбасу, 166, м.Луганськ, 91047 (простою)

3- відповідачу: вул.Куйбишева, б.18А, м.Первомайськ Луганської області, 93200 (простою)

вих.№

2

05.03.2013