Рішення № 29735155, 04.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2013 року Справа № 913/65/13-г

Провадження №9/913/65/13-г

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", м. Київ

2. Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 35917 грн. 78 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Макогон А.О., дов. № 01-026-2861 від 28.12.12,

від 1-го відповідача - не прибув,

від 2-го відповідача - Бублєйніков О.Л., дов. № 5 від 01.01.13

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ПАТ "АМК", звернувся з позовом про стягнення з 1-го відповідача збитків в розмірі 17958,89 грн., спричинених внаслідок нестачі дизпалива за договором поставки № 030ПТБ-015/1561 від 19.12.11, та з 2-го відповідача збитків в розмірі 17958,89 грн., спричинених внаслідок нестачі дизпалива.

У судовому засіданні 20.02.13 представник позивача листом за № 026-72 відмовився від позову щодо 2-го відповідача та просить в цій частині провадження у справі припинити та стягнути з 1-го відповідача вартість неотриманого товару в сумі 17958,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між ним та 1-м відповідачем договір поставки № 030ПТБ-015/1561 від 19.12.11, згідно з яким відповідач (постачальник) зобов'язався поставити позивачу (покупець) нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами та у терміни, зазначеними договором та додатками до нього.

28 січня 2012 року за залізничною накладною № 53218855 на адресу позивач надійшла цистерна № 73948622 з дизпаливом, відправником якого є 2-й відповідач.

Під час проведення вхідного контролю кількості при переважуванні цистерни було виявлено нестачу вантажу в кількості 2 тон, для приймання продукції телеграмою були викликані представники постачальника та відправника.

Вартість нестачі складає за розрахунком позивача суму 17958,89 грн., яка є сумою збитків в розмірі вартості сплаченої, але не отриманої продукції.

1-й відповідач, ТОВ "ТНК-ВР Коммерс", з позовом не погодився, оскільки вважає, що не винен у спричиненні збитків, про що виклав у відзиві на позовну заяву.

Доводи 1-го відповідача зводяться до такого.

Відповідно до залізничної накладної № 53218855 відправником нафтопродуктів є ПрАТ "ЛиНІК" (2-й відповідач), а 1-й відповідач не є вантажовідправником чи перевізником у спірних відносинах, виходячи з п. 5 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст. 105 Статуту матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами, несуть залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі.

За таких обставин 1-й відповідач не може нести відповідальність за недостачу вантажу, яка виникла після його передачі перевізнику.

2-й відповідач, ПрАТ "ЛиНІК", відзивом на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Факт укладення договору перевезення між ним та Донецькою залізницею, а також факт належного виконання ним умов договору транспортного експедирування № 044/ПЦ підтверджується залізничною накладною № 53218855.

Факт відповідності маси вантажу у вагоні-цистерні № 73948622, який був переданий Донецькій залізниці, підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 53218855 та відвантажувальною відомістю Н12-2022 від 25.01.12, що була складена у присутності представника ВОХР Донецької залізниці.

Таким чином, залізниця прийняла від 2-го відповідача вантаж тієї кількості, яка зазначена у залізничній накладній - 67100 кг.

2-й відповідач звертає увагу, що приймання нафтопродуктів було здійснено в порушення положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, випуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансу та зв'язку та Держкомтехрегулювання та споживчої політики України № 281/171/578/155 від 20.05.08 (далі - Інструкція 281).

В порушення п. 5.2.6 цієї Інструкції 281 акт за формою 5-НП, встановленого цим нормативним документом, на нафтопродукти, що надійшли від 2-го відповідача на адресу позивача не складався, а наданий до справи акт від 28.01.12 не містить всіх передбачених актом № 5-НП реквізитів, тому під час приймання нафтопродуктів факт наявності недостачі та причини її виникнення не зафіксовано належним чином.

Крім іншого, в порушення п. 5.2.8 Інструкції 281 позивачем своєчасно не було викликано представника відповідача для участі в прийманні нафтопродуктів, а в порушення п. 5.2.4 цієї Інструкції приймання та визначення маси нафтопродукту здійснено позивачем без представника залізниці.

Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між позивачем та 1-м відповідачем був укладений договір поставки № 030ПТБ-015/1561 від 19.12.11 (а.с. 10 - 24), згідно з яким ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" (постачальник) зобов'язався поставити позивачу (покупець) нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами та у терміни, зазначеними договором та додатками до нього.

За умовами договору позивач здійснив попередню оплату дизпалива, що підтверджується наданими представником позивача у судовому засіданні 04.03.12 до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та платіжних доручень.

28 січня 2012 року за залізничною накладною № 53218855 (а.с. 25) на адресу позивача надійшла цистерна № 73948622 з дизпаливом, відправником якого є 2-й відповідач.

Вантаж прибув за вагою відправника у справній цистерні, за справними пломбами відправника, без слідів розкрадання і втрати та був виданий станцією Комунарськ без перевірки ваги у відповідності до ст. 52 Статуту залізниць, про що зроблена відповідна відмітка у залізничній накладній.

Під час проведення вхідного контролю кількості при переважуванні цистерни було виявлено нестачу вантажу в кількості 2 тон, рішенням комісії з приймання продукції згідно з умовами договору приймання дизпалива було призупинено, цистерна була взята під охорону до приїзду експертної організації, про що був складений акт від 28.01.12 (а.с. 27).

Крім цього, для приймання продукції 30.12.12 телеграмою були викликані представники постачальника та відправника (а.с. 28).

За результатами переважування експертна організація, ТОВ "Інспекторат Україна", підтвердила факт невідповідності фактично отриманої кількості товару та його кількості, зазначеної у залізничній накладній та наявність у цистерні нестачі вантажу в кількості 2,052 тони, що зазначено в акті № 01-В/А-ЛУГ 0112 від 30.01.12 (а.с. 29).

Вартість нестачі складає за розрахунком позивача суму 17958,89 грн., яка є сумою збитків в розмірі вартості сплаченої, але не отриманої продукції.

Претензія, направлена 1-му відповідачу (а.с. 30) була залишена останнім без задоволення (а.с. 31).

Вирішуючи цей спір, суд виходить з такого.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша і друга статті 712 ЦК України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 ЦК України).

Позивач вважає, що йому спричинені відповідачами збитки в розмірі вартості нестачі дизпалива за договором поставки.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Щодо 2-го відповідача.

Оскільки позивач відмовився від вимог до ПрАТ "ЛиНІК", провадження у справі в цій частини слід припинити згідно з п. 4 ст. 80 ГПК України.

Щодо 1-го відповідача.

Підставою вимоги до ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" є неналежне виконання ним умов договору поставки № 030ПТБ-015/1561 від 19.12.11.

Суд не погоджується з доводами ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" щодо посилання на залізничну накладну, за якою відправником нафтопродуктів є ПрАТ "ЛиНІК" (2-й відповідач), а 1-й відповідач не є вантажовідправником чи перевізником у спірних відносинах, а тому на підставі ст. 105 Статуту залізниць не може нести відповідальність за недостачу вантажу, яка виникла після його передачі перевізнику.

Спір за цим позовом не стосується відносин перевезення, він стосується стягнення збитків через порушення договірних зобов'язань.

Не заслуговують на увагу доводи про те, що приймання нафтопродуктів має здійснюватися в порядку, передбаченому Інструкцією 281.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 Інструкції вимоги останньої є обов'язковими лише для суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, однак позивач, як вбачається зі статутних положень (а.с. 53 - 56) не належить до кола зазначених суб'єктів господарювання, тому для нього вимоги Інструкції у прийманні продукції не є обов'язковими.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що спірний договір поставки містить вказівку на обов'язковість умов договору, а виконання Інструкції 281 та інших нормативних актів має здійснюватися в частині, що не суперечить договору.

У відповідності до договору позивач доручив приймання вантажу передбаченій цим договором експертній організації - ТОВ "Інспекторат України", висновок якої є належним доказом у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, цистерна, завантажена дизпаливом, надійшла на адресу позивача 28 січня 2012 року, при цьому вантаж прибув у справному вагоні, з непорушеними пломбами, без ознак втрат, тому вантаж був виданий перевізником згідно зі ст. 52 Статуту залізниць, про що є відповідна відмітка на залізничній накладній.

При цьому вантаж надійшов на під'їзні колії позивача та виданий перевізником на його території (ст. Западня), цей вантаж з моменту видачі залізницею до моменту приймання знаходився на території позивача під охороною ТОВ "Інспекторат".

Більш того, згідно з актом № 01-В/а-Луг 0112 від 31.01.12 зняття ЗПУ, відкриття люків здійснено у присутності працівників ТОВ "Інспекторат", що підтверджує відсутність доступу до вантажу до моменту приймання дизпалива та складення висновку експертом.

Щодо виклику представника 1-го відповідача для участі у прийманні, згідно з п. 5.28 Інструкції 281 одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафтопродукту і складання акту приймання за формою № 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Суд звертає увагу, що згідно з умовою п. 6.1 договору приймання вантажу здійснюється за участю експертної організації - ТОВ "Інспекторат України", факт нестачі підтверджується складеним експертом висновком, при цьому складання акту за формою № 5-НП договором не передбачено.

Згідно з положеннями ст.ст. 33-35 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення з боку 1-го відповідача за спірними правовідносинами.

Суд не вирішує питання про повернення судового збору позивачу в частині припинення провадження у справі, оскільки позивач при зверненні до господарського суду Луганської області з позовом в будь-якому випадку повинен сплатити до державного бюджету України судовий збір з позовних заяв майнового характеру згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за мінімальною ставкою (на момент звернення до суду 1609 грн. 50 коп.).

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на 1-го відповідача в сумі 1 609 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 - 35, 43, 49, 80 п. 4, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з 1-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код 33500195, на користь позивача, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код 05441447, збитки в розмірі вартості неотриманого товару в сумі 17958,89 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

3. Провадження у справі стосовно вимог до 2-го відповідача припинити.

Наказ видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 05.03.2013.

Суддя А.Г. Ворожцов