Рішення № 29734977, 04.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р. Справа № 911/381/13-г

За позовом Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація -

Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ;

до Національного університету державної податкової служби України, м. Ірпінь

про стягнення 68642,52 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Кравченко І.В. (довіреність б/н від 09.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Національного університету державної податкової служби України (надалі - відповідач) про стягнення 68642,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 00-0915-11/ЦБ на виконання експертизи проекту будівництва від 02.08.2011 р., не розрахувався за надані послуги по проведенню експертизи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 66099,94 грн., за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 2542,58 грн.

Ухвалою від 04.02.2013 р. суд порушив провадження у справі № 911/381/13г та призначив її розгляд на 18.02.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 18.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 04.02.2013 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 18.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 04.03.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 04.03.2013 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 04.02.2013 р. та ухвали від 18.02.2013 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 04.02.2013 р. та від 18.02.2013 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011 р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 00-0915-11/ЦБ на виконання експертизи проекту будівництва, згідно з умовами якого замовник доручає виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення (в залежності від особливості проекту додати: санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження та енергоефективності, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпек, кошторисної частини) (далі - експертиза). Назва проекту будівництва: будівництво 2-х гуртожитків по 500 місць кожний з блоком обслуговування для НУДПС України в м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 102-б. Результати робіт надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи. Вартість проведення експертизи виконавцем за договором складає: 66099,94 грн. Проведення експертизи здійснюється виконавцем у строк 90 календарних днів. Відлік строку проведення експертизи починається з дати отримання виконавцем примірника договору, підписаного замовником, і при умові надання виконавцю у необхідній кількості матеріалів. (п.п. 1.1., 1.2., 2.2., 4.1., 4.2. договору).

Пунктами 5.1., 5.2., 5.5. договору передбачено, що приймання замовником виконаних робіт за договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати та передати виконавцю один примірник акта на момент отримання звіту. Оформлений звіт є документом, яки підтверджує виконання робіт виконавцем за договором.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та склав Експертний звіт № 00-0915-11/ЦБ щодо розгляду проектної документації, який 30.09.2011 р. був затверджений ДП «Укрекспертиза».

03.10.2011 р. сторон підписали акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 00-0915-11/ЦБ від 02.08.2011 р. про виконання експертизи проекту будівництва.

Відповідно до п. 2.4. договору, замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується у відповідності з актом здійснити на користь виконавця оплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт за договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг на загальну суму 66099,94 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та надані послуги у визначений строк не оплатив. Отже, на день вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем становить 66099,94 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 66099,94 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 2542,58 грн., нарахованих за період з 09.10.2011 р. по 18.01.2013 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 2542,58 грн. за період з 09.10.2011 р. по 18.01.2013 р., згідно розрахунку позивача, наданим суду 12.02.2013 р., який є арифметично вірним.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного університету державної податкової служби України (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31, код ЄДРПОУ 02973089) на користь Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26; код ЄДРПОУ 35691621) 66099 (шістдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. - боргу, 2542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 58 коп. - річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.03.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.