Ухвала суду № 29733115, 05.03.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа : № 11/774/368/2013 рік Суддя в 1 інстанції : Лила В.М.

Категорія: ч.3 ст.212 КК України Доповідач : суддя Литвиненко О.О.

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненко О.О.,

суддів: Кислого М.М., Власкина В.М.,

при секретарі: Галюлько Т.О.,

за участю прокурора: Заворотної О.В.,

захисника-адвоката:ОСОБА_1,

засудженого: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

засуджено: - за ч.3 ст.212 КК України до штрафу у розмірі 1 765 603, 24 грн., з позбавленням права займати керівні посади на підприємницьких організаціях та займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.1 ст.366 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємницьких організаціях та займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємницьких організаціях та займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки та на нього покладені певні зобов'язання визначені ст.76 КК України.

До того ж суд вказав, що додаткове покарання позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки підлягають виконанню самостійно.

Оскільки покарання за ч.3 ст.212 КК України в сукупності з покаранням за ч.1 ст.366 КК судом призначено з випробуванням, то конфіскація майна як додаткове покарання не застосовується.

Вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він згідно рішення власника від 13.02.2009 р., являючись директором приватного підприємства «Діоніс Сервіс» (СДРПОУ 36399076) (далі ПП «Діоніс Сервіс»), розташованого за адресою: м.Новомосковськ, вул.

З.Білої буд. № 91, на підставі чинного законодавства України та Статуту Товариства, здійснюючі на даному підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції службової особи, при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, в період часу з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року, діючи умисно, шляхом приховування об'єкта оподаткування, ухилився від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження у встановлений законом строк коштів до бюджету на суму 1 765 603, 24 грн., яка більш ніж в 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто, в особливо великих розмірах, а також вчинив службове підроблення, склавши завідомо неправдивий офіційний документ, яким є уточнююча розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в яку вніс завідомо неправдиві відомості, після чого зазначений документ підписав, завірив печаткою ПП «Діоніс Сервіс» та видав до органу державної податкової служби, що спричинило тяжкі наслідки для державних інтересів.

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок його м'якості, та повернути справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

В доповнені до апеляції прокурор просить вирок скасувати також в зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції кримінально-процесуального закону при призначенні покарання засудженому за ст.70 КПК України, оскільки в порушення вимог ст.337 КПК України 1960 року, суд вказав строк покарання, але не визначив його вид.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію і доповнення до апеляції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, їх виступ в судових дебатах та засудженого з останнім словом, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 в скоєнні злочинів при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю грунтуються на розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказах і в апеляції прокурором не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст.212 КК України як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування і введені в установленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах та за ч.1 ст.366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підроблені документів, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи і протоколу судового засідання, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми і достовірними.

При визначенні виду і розміру покарання суд повинен керуватися вимогами ст.65 КК України відносно загальних засад призначення покарання, оскільки саме таким чином реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості і індивідуалізації покарання.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 23.10.03р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» та п.1 ст.65 КК України, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували збитки.

Судом першої інстанції не враховано, що скоєний ОСОБА_2 злочин відноситься до категорії тяжких, при цьому, при призначенні покарання не взято до уваги, що засуджений не відшкодував державі шкоду, заподіяну внаслідок умисного ухилення від сплати земельного податку в сумі 1765603,24 грн., що є особливо великим розміром.

З урахуванням вище вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив покарання засудженому з застосуванням ст.75 КК України занадто м'яке та недостатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів засудженим, а тому на підставі ст.372 КПК України 1960 року вирок суду підлягає скасуванню в наслідок м'якості призначеного покарання.

Крім цього, судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому за ст.70 КПК України порушені вимоги ст.337 КПК України 1960 року, оскільки суд вказав строк покарання, але не визначив його вид.

При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 відмінити, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до того ж суду, в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

Судді: