Постанова № 29732982, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 лютого 2013 року 10:56 № 2а-4904/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 №0000472260, від 28.03.2012 №0000462260,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 №0000472260, від 28.03.2012 №0000462260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.03.2012 №34/23-404/30677120 державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0000472260, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 392 489,00 грн., та від 28.03.2012 №0000462260, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 185 493,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.03.2012 №34/23-404/30677120 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень 28.03.2012 №0000472260, від 28.03.2012 №0000462260. Так, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності факту реальності господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 в адміністративній справі №2а-4904/12/2670 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-5127/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 04.02.2013 провадження у справі №2а-4904/12/2670 було поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 13.03.2012 №34/23-404/30677120, яким зафіксовано факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 392 488,00 грн.

На підставі акту перевірки від 13.03.2012 №34/23-404/30677120 державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення:

від 28.03.2012 №0000472260, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 392 489,00 грн. у тому числі: 392 488,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 28.03.2012 №0000462260, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 185 493,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 29.03.2011 №04/11-ПГ, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» зобов'язувалось передати товариству з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» у квітні 2011 року природний газ в обсязі 2 000 000,000 куб.м.

Відповідно до додаткової угоди від 30.03.2011 №1 до договору від 29.03.2011 №04/11-ПГ товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» зобов'язувалось передати на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» в квітні 2011 року природний газ в обсязі 2 000 000,000 куб.м. вартістю 6 090 888,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

На підтвердження реальності господарської операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» позивачем надано договір купівлі-продажу природного газу від 29.03.2011 №04/11-ПГ та додаткову угоду до нього від 30.03.2011 №1, акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011, копії податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» від 05.04.2011 №11, від 08.04.2011 №18, від 13.04.2011 №33, від 18.04.2011 №36, від 19.04.2011 №38, від 20.04.2011 №42, лист ОДУ ДК «Укртрансгаз» від 17.02.2012 №64-157/7, виписки з банку по особовому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено на основі протоколу допита свідка ГВПМ державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25.07.2011.

Так, директором товариства з обмеженою відповідальністю «БКС Імпекс», що є безпосереднім постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД», ОСОБА_1 було надано пояснення щодо не здійснення ним фактичної діяльності на підприємстві.

Разом з тим, сама по собі фіктивність реєстрації постачальника контрагента позивача не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор постачальника контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС не наведено.

Крім того, відповідач посилається на постанову господарського суду Запорізької області від 11.01.2012 №5009/18/12, якою товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» визнано банкрутом.

Разом з тим, операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» здійснювалися у квітні 2011 року, тобто до визнання останнього банкрутом.

Доводи відповідача щодо протиправності складання позивачем лише одного акту приймання-передачі природного газу в той час, коли його контрагентом було виписано 6 податкових накладних, спростовуються приписами до пункту 5.1 Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженого Наказом НАК «Нафтогаз України» від 27.01.2004 №45.

Так, відповідно до пункту 5.1 названого Порядку та позиції Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалі суду від 13.02.2013 №К/9991/61174/12 з аналогічних правовідносин, протягом місяця поставки акти приймання-передачі природного газу не підписуються.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД», вказано на висновки акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» від 01.09.2011 №1952/23-07/33443792, яким встановлено нікчемність податкових зобов'язань та податкового кредиту товариства.

Разом з тим, жодного обґрунтування зазначених висновків акту від 01.09.2011 №1952/2307/33443792 в акті перевірки позивача від 13.03.2012 №34/23-404/30677120 не відображено, відповідними доказами не обґрунтовано.

Окрім того, під час перевірки товариства з обмеженою «Укрнафтагазенерго» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Натомість, із акту перевірки від 13.03.2012 №34/23-404/30677120 вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» декларувались податкові зобов'язання за взаємовідносинами із позивачем.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою «Укрнафтагазенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 №0000472260, від 28.03.2012 №0000462260 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС від 28.03.2012 №0000472260, від 28.03.2012 №0000462260.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 27.02.2013