Постанова № 29730574, 14.02.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Справа № 803/45/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (далі - КЕВ м. Володимир-Волинський) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський незаконно відмовляється прийняти особову справу та прийняти його на квартирний облік з включенням в списки на отримання житла, оскільки 04 грудня 2004 року його звільнено у зв'язку із закінченням строку контракту за пунктом 63 "а" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого Указом Президента від 07.11.2001 року №1053/2001. Акцентує увагу суду на тому, що рішення щодо зняття його з черги військовою частиною не приймалось, а тому законних підстав для відмови у прийнятті на квартирний облік, на думку позивача, у відповідача відсутні. Крім того, зазначає, що оскільки рішенням житлової комісії військової частини А2331 від 12 жовтня 2012 року його було поновлено на квартирному обліку разом з членами сім'ї, тому дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський щодо відмови у прийнятті його особової справи та подальшого обліку є неправомірними.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України (у редакції наказу Міністерства оборони України №20 від 03.02.1995 року, чинній на час проходження позивачем військової служби), Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, позивач вважає, що у КЕВ м. Володимир-Волинський були відсутні підстави для відмови у прийнятті його особової справи з подальшим поновленням на квартирному обліку для отримання житла.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмове клопотання від 13.02.2013 року про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Від відповідача надійшло письмове клопотання від 04.02.2013 року про розгляд справи без участі представника відповідача. В поданих до суду письмових запереченнях, вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський відмовляється приймати особову справу та зараховувати ОСОБА_1 на чергу, у зв'язку з тим, що він звільнений в запас за пунктом 63, підпунктом "а" (після закінчення строку контракту), а в наказі Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року цей пункт не передбачає залишення на черзі. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України, а саме: в Харківському Військовому Університеті під час навчання з 1992 року по 1996 рік та військовій частині А2331 з 1996 року по 2004 рік.

З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2557, яка в подальшому реорганізована в військову частину А2331, №10 від 31.07.1996 року вбачається, що під час проходження військової служби у військовій частині А2331 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік осіб, які потребують забезпечення житлом за рахунок держави. (а.с.25)

Наказом командира військової частини А2331 №290 від 04.12.2004 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пунктом 63 підпункту "а" - після закінчення строку контракту.

Як встановлено судом, 17 вересня 2012 року позивач звернувся із заявою до командування військової частини А2331 з метою поновлення на квартирному обліку, оскільки дізнався про те, що його після звільнення з військової служби незаконно було знято з квартирного обліку, за результатами розгляду якої 12 жовтня 2012 року на засіданні житлової комісії військової частини прийнято рішення про поновлення на квартирному обліку у військовій частині А2331 ОСОБА_1 та членів його сім'ї з 31 липня 1996 року в загальну чергу, а саме: доньку - ОСОБА_2 2009 року народження, що підтверджується витягом з протоколу №43 засідання житлової комісії військової частини А2331.(а.с.49)

26 жовтня 2012 року особова справа ОСОБА_1 була направлена для подальшого вивчення та прийняття на облік до КЕВ м. Володимир-Волинський, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа №1493 від 26.10.2012 року. (а.с.51)

Листом від 20.11.2012 року №1620, військова частина А2331 повідомила ОСОБА_1 про те, що його облікову справу КЕВ м. Володимир-Волинський повернув житловій комісії військової частини А2331, вказавши про неможливість перебування позивача та членів його сім'ї на квартирному обліку та у списках отримання житла, у зв'язку з відсутністю окремих документів, якими необхідно доповнити особову справу згідно додатку №1.

10.12.2012 року позивач повторно звернувся в КЕВ м. Володимир-Волинський із заявою про поновлення його на квартирному обліку та включення в списки на отримання житла, додавши всі необхідні документи згідно додатку №1. Проте, листом від 20.12.2012 року №1855 КЕВ м. Володимир-Волинський повідомив позивача про те, що останній не може перебувати на квартирному обліку, оскільки звільнений за пунктом 63 "а" (після закінчення строку контракту) та маючи вислугу на військовій службі лише 12 років не може перебувати на квартирному обліку при військовій частині після звільнення.

Однак, суд вважає дії КЕВ м. Володимир-Волинський щодо відмови ОСОБА_1 у прийнятті його особової справи та подальшого її обліку протиправними з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України (у редакції наказу Міністерства оборони України №20 від 03.02.1995 року, чинній на час проходження позивачем військової служби, далі - Положення).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент проходження позивачем військової служби), військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 12 вказаного Закону передбачає, що прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. З метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.11.1992 року №193 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністра оборони України від 27.05.1993 року №114, утворюються житлові комісії. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень.

Пунктом 11, 12 даного Положення передбачено, що військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням житлової комісії військової частини А2331 від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 та членів його сім'ї, а саме доньку - ОСОБА_2 2009 року народження, поновлено на квартирному обліку у військовій частині А2331 з 31 липня 1996 року.

З дослідженого судом витягу з наказу командира військової частини А2331 №290 від 04.12.2004 року вбачається, що майора ОСОБА_1 начальника штабу-першого заступника командира зенітного ракетного-артилерійського дивізіону, звільненого наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.09.2004 року №255 з військової служби в запас за пунктом 63 підпункту "а" (після закінчення строку контракту) Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, з 05 грудня 2004 року виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Володимир-Волинського ОРВК Волинської області.

Пунктом 37 розділу 3 Положення передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла.

Поряд з тим, п.13 Положення встановлено вичерпний перелік підстав які передбачають зняття з квартирного обліку або неможливість перебування на ньому, а саме:

- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення;

- при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт;

- при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження;

- при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Таким чином, проаналізувавши вищезгадане Положення, суд приходить до висновку про те, що твердження відповідача про відмову прийняти особову справу та зарахувати ОСОБА_1 та членів його сім'ї на чергу, у зв'язку з тим, що він звільнений в запас за пунктом 63 "а" (після закінчення строку контракту) є безпідставним, оскільки п.37 Положення передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині, а п.13 даного Положення встановлено вичерпний перелік підстав які передбачають зняття з квартирного обліку або неможливість перебування на ньому.

Також, суд зазначає, що, оскільки питання про поновлення на квартирному обліку позивача 12 жовтня 2012 року розглянулося житловою комісією військової частини А2331, то посилання відповідача на наказ №20 від 03.02.1995 року, як на підставу неприйняття ОСОБА_1 на квартирний облік, є неприпустимим, оскільки суперечить п.37 Положення.

Крім того, жодного рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, житловою комісією не приймалось, що також не було спростовано представником відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів про правомірність своїх дій щодо відмови позивачу в прийнятті особової справи та поновленні на квартирному обліку чи доказів того, що в наказ № 290 від 04 грудня 2004 року в частині залишення позивача на квартирному обліку було внесено зміни або скасовано останній.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в прийнятті особової справи та поновленні на квартирному обліку ОСОБА_1 та членів його сім'ї, а саме доньки - ОСОБА_2 2009 року народження слід визнати протиправними, а позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача прийняти особову справу та поновити позивача та членів його сім'ї на квартирному обліку у військовій частині А2331 з 31 липня 1996 року.

Згідно із частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням частини 1 статті 94 КАС України, суд присуджує з Державного бюджету України в користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 гривні 41 копійка, що підтверджуються квитанцією від 14 січня 2013 року.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський щодо відмови в прийнятті особової справи та поновленні на квартирному обліку ОСОБА_1 та членів його сім'ї, а саме: доньки - ОСОБА_2.

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський прийняти особову справу та поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї, а саме: доньку ОСОБА_2 на квартирному обліку у військовій частині А2331 з 31 липня 1996 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь позивача ОСОБА_1 34 гривні 41 копійку сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока