Рішення № 29728686, 25.02.2013, Хотинський районний суд Чернівецької області

Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/20/13- ц Провадження № 2/724/115/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі

головуючого судді Єфтеньєва О.Г.

при секретарі Шинкарюк О.В.

за участю сторін у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі міністерства внутрішніх справ України , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хотинського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України.

Посилаючись на те, що відповідно до наказу Прикарпатського юридичного інституту

Львівського державного університету внутрішніх справ від 27.07.2007 за № 174 відповідача було зараховано курсантом 1 - го курсу факультету громадської безпеки та кримінальної міліції.

Зазначив, що між Прикарпатським юридичного інститутом УМВС України в Чернівецькій області та відповідачем було укладено письмовий договір № 10/292 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Вказав, що відповідно до п. 3 цього Договору відповідач був зобов'язаний після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років. Натомість, відповідача було звільнено з ОВС, за власним бажанням, наказом УМВС України в Чернівецькій області від 12.01.2012 № 4 о/с за п. 64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Зазначив що, згідно з проведеним розрахунком відповідно до довідки-розрахунок від 17.08.2012 № 82 сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2007 по 29.06.2011 становить 10 745,53 (десять тисяч сімсот сорок п'ять грн. 53 коп.).

Посилаючись на викладене просив стягнути з відповідача на користь Львівського державного університету внутрішніх справ, кошти в сумі 10 745,53 (десять тисяч сімсот

сорок п'ять грн. 53 коп.) та суму судового збору на розрахунковий рахунок

ЛьвДУВС 31252272210083 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, СДРПОУ 08571995.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак із заяви поданої до суду вбачається, що він просить розглянути справу без його участі, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав . Зазначив, що він навчався в Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ на державному замовленні, за кошти з державного бюджету. Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ не виконував належним чином договір за № 10/202, а саме пункти 2.1.6 Щороку інформувати Особу про розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням та п. 2.1.8. Після відрахування особи ( закінчення навчання) затвердити розрахунок фактичних витрат на її підготовку за весь термін навчання. Не інформував про розмір фактичних витрат пов'язаних з утриманням.

ОСОБА_1 визнав, що Львівський державний університет внутрішніх справ не є належним позивачем, оскільки він навчався не на державному замовленні та не за кошти навчального закладу.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, враховуючи представлені виписки з наказів, що відповідач ОСОБА_1 з 27.07.2007 року був зарахований на 1 курс Львівського державного університету внутрішніх справ, після закінчення навчання був зобов'язаний відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років, однак відповідача було звільнено за власним бажанням, наказом УМВС України в Чернівецькій області від 12.01.2012 року за № 4 о/с за п. 64 "ж" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ"

Також судом встановлено, що 01.09.2007 року між Прикарпатським юридичним інститутом Львівського державного університету внутрішніх справ та гр.України ОСОБА_1 було укладено письмовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (надалі Договір від 27.07.2007року за № 10/292) за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр спеціальність «Правознавство».

За умовами укладеного Договору було визначено обов'язки сторін, згідно яких Виконавець зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку, видати документ про освіту тощо, Замовник зобов'язувався забезпечити проходження практики та стажування, призначити випускника на посаду, інформувати Львівський ДУВС про звільнення особи протягом трьох років після закінчення навчання тощо, а Особа зобов'язувалася виконувати в повному обсязі навчальну програму, сумлінно ставитися до навчання, після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов'язків, відпрацювати не менше три роки тощо.

Також згідно п.2.3.6 Договору гр.ОСОБА_1 зобов'язувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Згідно наказу №4 о/с від 12.01.2012 року У МВС України у Чернівецькій області відповідача ОСОБА_1, було звільнено зі служби органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ №114 від 29.07.1991 року з наступними змінами.

З представленої довідки-розрахунку Львівського ДУВС №82 від 17.08.2012 року вбачається, що сума витрат, пов'язаних з навчанням відповідача яка підлягає до утримання становить 10745 грн 53коп.

При цьому суд враховує, що Львівський ДУВС в порушення п.2.2 Порядку №863 та п.2.1.6 Договору від 01.09.2007 року не дотримався встановленого порядку визначення загальної суми витрат, пов'язаних з утриманням курсанта в університеті. З представлених витягів з наказів про переведення відповідача ОСОБА_1 на наступний курс навчання не проставлена загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків, визначених п.2.1 Порядку №863.

Також суд визнає, що надана довідка-розрахунок з долученими документами на підтвердження витрат, які підлягають стягненню з відповідача, не відповідає вимогам п.2.1 Порядку №863 щодо методики розрахунку витрат. Оскільки відповідач ОСОБА_1 до вступу у вищий навчальний заклад строкової військової служби не проходив, то відповідно до Порядку №313 та Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою КМУ №964 від 12.07.2006 року з наступними змінами (надалі Порядок №964) витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Належних доказів щодо суми таких витрат стороною позивача не представлено.

Згідно ч. 7 ст. 18 ЗУ «Про міліцію»курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Аналогічна норма передбачена в п.2 Порядку №964, де визначено, що витрати відшкодовуються МВС. Також в п.1.1 Порядку №863 вказується, що даний порядок розроблено з метою впорядкування діяльності щодо відшкодування курсантами Міністерству внутрішніх справ України витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах. А відповідно до п.7 Порядку №313 та п.8 Порядку №964 сума відшкодованих витрат зараховуються до державного бюджету (до спеціального фонду державного бюджету) і використовується в порядку, визначеному законодавством (відповідно до кошторису МВС).

Судом встановлено, що Львівський ДУВС не має права на стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, оскільки навчальний заклад являється тільки розпорядником коштів, які перераховуються МВС України. Так як Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС, затверджений постановою КМУ №313 від 01.03.2007 року (надалі Порядок №313), набрав чинності з 12.03.2007 року, то позивач може стягувати такі витрати лише після вказаної дати. Також відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міноборони, Мінфіном, МВСУ, Мінтранспорту та зв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління Держохорони України, СБУ та зареєстрованого Міністерством юстиції України №863/14130 від 30.07.2007 року (надалі Порядок №863), в наказі про переведення курсанта на наступний рік навчання навпроти прізвища проставляється загальна сума його утримання на рік, виписки з яких долучаються до матеріалів особистої справи. Однак позивач в обґрунтування позову не надав таких даних про щорічне інформування відповідача про розмір понесених фактичних витрат на його утримання.

Так, у відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до чинного законодавства державними замовниками на підготовку фахівців з вищою освітою і відповідно розпорядниками бюджетних коштів є міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, на які покладено контроль за виконанням державного замовлення.

Позивач по даній справі Львівський державний університет внутрішніх справ як виконавець державного замовлення, не уповноважений здійснювати контроль за виконанням державного замовлення та звертатися з позовом до суду про стягнення в користь державного бюджету витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, оскільки не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів і не має відповідних повноважень в силу доручення.

Посилання представника позивача на п.3 Порядку №863 як на право Львівського ДУВС на звернення з даним позовом судом не приймається до уваги, оскільки даним пунктом регламентовано порядок використання відшкодованих коштів, а не делеговане право на пред'явлення позову.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що Львівський державний університет внутрішніх справ по даних спірних правовідносинах не є належним позивачем, стороною позивача не доведено факту порушення його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, заявлений розмір позовних вимог належними та допустимими доказами не обґрунтовано, відповідно відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, а тому в заявленому позові слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказаний позов Львівського державного університету внутрішніх справ не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В позові Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Чернівецької області може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Хотинський районний суд Чернівецької області.

Суддя: О. Г. Єфтеньєв З оригіналом згідно.

СУДДЯ: