Постанова № 29727273, 20.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року 2а-5321/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Топал О.П., Ждимори О.В.,

представника відповідача: Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс»доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 001232300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 636420, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 509136, 00 грн. та за штрафними санкціями - 127284, 00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 44.1 статті 44 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для віднесення у серпні 2011 року до податкового кредиту суми у розмірі 333764, 00 грн. внаслідок ненадання під час оригіналів податкових накладних, оскільки перевіряючим було надано належним чином їх завірені копії, тоді, як оригінали взагалі не вимагались відповідачем.

Крім цього, позивачем зазначено про неправомірність встановлення відповідачем завищення податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 172860, 00 грн., так як позивачем правомірно проведено коригування показників податкової декларації по податку на додану вартість за вересень 2011 року з урахуванням висновків попередньої перевірки контролюючого органу.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України не надано до перевірки оригінали податкових накладних на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у серпні 2011 року. Також, відповідач вважає неправомірним проведення позивачем коригування податкового кредиту у вересні 2011 року, оскільки були відсутні правові підстави для вчинення таких дій.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, валютного ті іншого законодавства за період з 07.07.2011 по 30.06.2012. За результатами перевірки складений акт від 04.10.2012 № 360/22-2/32214510 (надалі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, у ході її проведення встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 44.1 статті 44 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту у періоді, що перевірявся, на суму 509136, 00 грн.

Внаслідок ненадання під час перевірки оригіналів податкових накладних за серпень 2011 року, виписаних за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «БТФ Сучасний дім» та інших підтверджувальних документів, перевіряючи дійшли висновку про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту у періоді, що перевірявся, суми податку на додану вартість у розмірі 333764, 17 грн. та заниження податкового зобов'язання суму 2512,00 грн., загалом заниження зобов'язань на суму 336276,17 грн.

Крім цього, перевіряючі дійшли висновку про неправомірне подання позивачем коригування до податкової звітності та збільшення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 172859, 74 грн. за вересень місяць 2011 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 001232300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 636420, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 509136, 00 грн. та за штрафними санкціями - 127284, 00грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у серпні 2011 року позивачем, зокрема, включено до податкового кредиту суму у розмірі 333764,17 грн., як суму податку на додану вартість, сплаченої позивачем у складі вартості товару за господарськими операціями із ТОВ «БТФ Сучасний дім».

Як зазначено відповідачем, та не заперечувалось позивачем, під час проведення перевірки були надано копії податкових накладних по взаєморозрахунках із ТОВ «БТФ Сучасний дім» (а.с.31-36 Том І), а саме, від 02.08.2011 № 31 на загальну суму 450000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 75000, 00 грн.); від 10.08.2011 № 129 на загальну суму 286300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47716, 67 грн.); від 19.08.2011 № 260 на загальну суму 296300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49383, 33 грн.); від 23.08.2011 № 313 на загальну суму 350200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58366, 67 грн.); від 25.08.2011 № 337 на загальну суму 298700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49783, 33 грн.); від 29.08.2011 № 463 на загальну суму 321085, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 53514, 17 грн.) та податкових накладних від 28.02.2011 № 56, від 25.05.2011 № 69.

За пояснення представника позивача, оригінали вищевказаних податкових накладних у нього були наявні. Проте, оскільки під час перевірки жодних запитів щодо надання саме оригіналів податкових накладних відповідачем не подавалось, позивачем вони надані не були.

Крім цього, як було зазначено представниками позивача під час розгляду справи, останній був позбавлений можливості надати оригінали податкових накладних з огляду на відсутність на підприємстві головного бухгалтера, який у період проведення перевірки перебував на лікарняному.

Таким чином спір між сторонами у цій частині виник внаслідок різного тлумачення сторонами приписів законодавства стосовно обов'язку надання під час перевірки оригіналів первинних документів бухгалтерського обліку на підставі яких формуються данні податкової та бухгалтерської звітності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України.

Підпунктом 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 85.2. статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як встановлено судом, при перевірці отриманих та виданих податкових накладних за період, що перевірявся, встановлено, що оригінали зазначених у Акті перевірки накладних, які вказані позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, не були надані для перевірки.

Суд не приймає до уваги як доказ щодо відсутності у позивача письмового запиту податкового органу щодо представлення оригіналів податкових накладних, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Зокрема, 31.08.2012 за № 5090/10/22-320 у зв'язку з проведеннями документальної планової виїзної перевірки на підставі направлень від 31.08.2012 за №№ 575, 576, 577, 578, 579, які є ідентичними із направленнями, зазначеними у Акті перевірки «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Пропан - сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012» на адресу позивача був направлений запит про надання, зокрема, податкових накладних в електронному вигляді та на паперових носіях (а.с.132 том І).

Вказаний запит був особисто отриманий головним бухгалтером позивача 31.08.2012, про що свідчить його підпис на копії такого запиту (а.с.133 том І).

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що заперечення на Акт перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення позивачем не подавались.

Крім того, пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Судом встановлено, що позивач не скористався визначеними законодавством правами та не надав податкових накладних до податкового органу. Вказана обставина не заперечувалась сторонами.

Крім того, пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України посадовим особам органу державної податкової служби при проведенні перевірок надано право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, податковий орган має право вимагати подання належним чином оформлених копій документів після виявлення порушення законодавства, які встановлені перевіряючими на підставі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що законодавець відрізняє поняття «документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки» (первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій) та «належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів», а отримання останніх є правом, а не обов'язком податкового органу.

Крім того, згідно вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, відсутність оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, внаслідок їх вилучення правоохоронними та іншими органами, є підставою для відкладення перевірки до отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

А відтак, на підставі системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що не подання податковому органу під час проведення перевірки та заперечень на Акт перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Згідно із підпунктом 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу при встановленні безпідставного включення позивачем до податкового кредиту у періоді, що перевірявся, суми податку на додану вартість у розмірі 333764, 17 грн. та заниження податкового зобов'язання на суму 2512,00 грн., загалом заниження зобов'язань на суму 336276,17 грн., оскільки дані операції не були належним чином підтверджені під час перевірки оригіналами первинних документів бухгалтерського обліку, що вимагалися.

Щодо висновку перевіряючих про безпідставне збільшення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 172859, 74 грн., що відображено у декларації за вересень місяць 2011 року шляхом подання до контролюючого органу відповідного коригування показників податкової звітності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, актом документальної планової перевірки позивача від 04.10.2011 № 1080/23-2/32214510 за період з 01.04.2009 по 30.06.2011 встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 172859, 74 грн. сплачена позивачем у складі вартості ціни товару згідно податкової накладної від 30.06.2011 № 111, була двічі помилково включена позивачем до податкового кредиту. Під час проведення зазначеної перевірки, 20.09.2011 позивачем було подано відкоригована податкова декларація по податку на додану вартість за серпень 2011 року із зменшенням суми податкового кредиту на 172859, 74 грн. (том ІІ а.с. 20). Проте, вказане коригування не було взято до уваги контролюючим органом з огляду на положення пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, як неправомірно подана у період, що перевіряється. За результатом вказаної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 24.10.2011 форми «В4», яким, з урахуванням виявленої помилки, позивачеві зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 91725, 00 грн.

Після проведення вказаної перевірки позивачем, 20.10.2011 була подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додаток № 1 до неї «Розрахунок коригування з податку на додану вартість» де вказана сума 172859,74 грн. була повторно включена до податкової звітності платника податків за вересень 2011 року але у бік збільшення суми податкового кредиту шляхом здійснення коригування (а.с.25 том ІІ).

Зважаючи на безпідставне завищення суми податкового кредиту у вересні 2011 року у зв'язку з відсутністю будь-яких документів, що слугували підставою для проведення такого коригування (відсутній розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, листи, звернення, тощо) податковим органом зменшено суму податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 172859,74 грн.

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлені статтею 192 Податкового кодексу України.

Так, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість». Форма розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) є додатком № 1 до податкової декларації і з її змісту убачається, що коригування сум податку на додану вартість здійснюється з підстав, встановлених статтею 192 Податкового кодексу України.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів щодо зміни суми компенсації вартості отриманих товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для здійснення позивачем збільшення шляхом коригування суми податкового кредиту на 172859,74 грн. через подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатку № 1 до неї «Розрахунок коригування з податку на додану вартість».

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим підстави для присудження їх на користь сторін відсутні.

Керуючись статтями статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 лютого 2013 р.