Постанова № 29725680, 01.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2013 р. (12:22) Справа №2а-7665/11/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Потапенко Б.Г., представника відповідача - Мельник І.А., довіреність №5/10-00 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства " Кримхліб"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство " Кримхліб" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000564001 від 15.06.11 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, ТМЦ отримані від контрагента та оплачені, податковий кредит сформований у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, у зв'язку з чим, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки від 04.03.2011р. щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 45826,34грн. є безпідставними та необґрунтованими, та відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит з ПВД у розмірі 45826,34грн., у зв'язку з чим збільшене грошове зобов'язання та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 28.02.11 р. по 04.03.2011 р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Нікстройсервіс» за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 04.03.2011 року №60/40-01/00381580, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

-п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 45826,34грн.

На підставі висновків Акту перевірки №60/40-01/00381580 від 04.03.2011 р. СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року №0000174001.

Вказане рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим, після закінчення процедури оскарження відповідачем 15.06.11 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №00005640001, яке є предметом оскарження в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою - вересень 2010 року.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2010 р. між ВАТ "Кримхліб" (Покупець) та ТОВ "Нікстройсервіс" (Продавець) було укладено договір поставки №914-10/ю на поставку зерна пшениці.

Право власності на продукцію переходить до покупця відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2000 (п.3.7. Договору).

Згідно умов ІНКОТЕРМС термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Оплата продукції здійснюється у грошовій безготівковій формі (п.п.4.2. Договору).

На підставі вищезазначеного договору у вересні 2010 р. зерно пшениці у кількості 161,74т. вартістю 274958,00 грн., у т.ч. 45 826,34 грн. ПДВ було поставлено ТОВ "Нікстройсервіс" на користь ВАТ "Кримхліб", що підтверджується прибутковими та товарно - транспортними накладними.

У вересні 2010 р. ВАТ «Кримхліб» перерахувало ТОВ «Нікстройсервіс» грошові кошти за отримані товари у розмірі 275958,00 грн. у т.ч. 45826,34 грн. ПДВ, що підтверджується належними платіжними дорученнями з відмітками банку.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 45 826,34 грн. продавець (ТОВ "Нікстройсервіс") відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону №168 склав та надав позивачу податкові накладні, а саме: №416 від 13.09.10 р. на суму ПДВ 15832,67 грн., №447 від 14.09.10 р. на суму ПДВ 14331,00 грн., №448 від 16.09.10 р. на суму ПДВ 15662,67 грн., разом на суму ПДВ 45 826,34 грн. по операціях поставки зерна пшениці вартістю 274 958,00 грн. з ПДВ, разом з тим в матеріалах справи є належним чином завірені копії Товарно-транспортних накладних.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Оглянувши у судовому засіданні податкові накладні (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи) суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого на той час законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача на час виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168 та не спростовано представником відповідача під час розгляду справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність контрагента за місцезнаходженням суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ТОВ «Нікстройсервіс» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ «Нікстройсервіс» свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що товар (зерно пшениці) не тільки отриманий позивачем, але й сплачена його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно приписів вищевикладених норм законодавства дотримання вимог законодавства до змісту податкових накладних є обов'язком особи, яка видає податкову накладну тобто, контрагента та позивач, як отримувач податкових накладних не порушував вищенаведених норм тому, що не заповнював податкових накладних.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону № 168, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту в ціні товару згідно зазначених вище податкових накладних.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну на суму 45826,34 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Крім того, по справі було проведено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №178/11 від 19.12.2012 р. по адміністративній справі №2а-7665/11/0170/21 первинними документами ВАТ «Кримхліб» у повному обсязі підтверджується здійснення господарських операцій по виконанню зобов'язань по договору №914-10/ю від 13.09.2010 р. з ТОВ «Нікстройсервіс»; первинними документами бухгалтерського обліку ВАТ "Кримхліб" у повному обсязі підтверджується використання у господарській діяльності ВАТ "Кримхліб" зерна пшениці у кількості 161,74 т. вартістю 274 958,00 грн., у т.ч. 45 826,34 грн. ПДВ, придбаного у ТОВ "Нікстройсервіс" за договором №914-10/ю від 13.09.2010 р., а саме переробка вказаного зерна, реалізація зерновідходів, використання продуктів переробки зерна для виробництва готової продукції - хлібобулочних виробів; оплата ВАТ «Кримхліб» по договору 914-10/ю від 13.09.2010 р. за отримані товари була здійсненна на користь ТОВ «Нікстройсервіс» у вересні 2010 р. в безготівковій грошовій формі у сумі 274958,00 грн. з ПДВ, що підтверджується даними платіжних доручень позивача.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 45826,34 грн...

Отже, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11456,59 грн., які застосовані відповідачем на підставі ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. № 0000564001.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011р. № 0000564001 не можуть бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача судовий збір в розмірі 3.40 грн. та 5000 грн. витрат на проведення експертизи.

В судовому засіданні 01.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 06.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98 ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.06.2011 року №0000564001.

3.Стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" (ідентифікаційний код юридичної особи 00381580) судові витрати у загальній сумі 5003,40грн а саме: по сплаті судового збору у сумі 3,40 та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи, в сумі 5000,00грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.