Рішення № 29722460, 28.02.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/1775/13-ц Номер провадження 2/123/1468/2013

28.02.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід банк» звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_1 кредитний договір №36/АА-137.07.2 від 05.11.2007 року, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15 120 доларів США 00 центів, терміном дії по 05 листопада 2014 року включно. Відсоткова ставка за цим кредитним Договором встановлюється в розмірі 12,5 % річних. 12.09.2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, згідно якої процентна ставка змінилася, та становить 14,5% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №36/АА-137.07.2 від 05 листопада 2007 року, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які укладені або можуть бути укладені між Банком та позичальником.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим в неї станом на 06.09.2012р. виникла заборгованість перед банком, яка становить: 255 982 гривні 22 коп. та складається з: кредиту, в тому числі простроченого - 61 653,45 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочені - 1084,17 грн., нарахованої пені - 192254,59 грн. та трьох відсотків річних , згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 990,09 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позов визнав частково, не заперечував проти стягнення суми боргу та відсотків за користування кредитом. Між тим, заперечував проти позову в частині вимог про стягнення пені, оскільки вона обрахована не вірно, з приводу чого надав власний розрахунок, а вимоги про стягнення трьох відсотків річних, згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України взагалі є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не явилася, про дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, за останнім відомим місцем реєстрації.

Сторони не заперечували проти розгляду справи за відсутності останнього.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» найменування Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК».

Між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №36/АА-137.07.2 від 05.11.2007 року, у відповідності до п.п. 1.1. якого ВАТ «РОДОВІД БАНК» відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15 120 доларів США 00 центів, терміном дії по 05 листопада 2014 року включно.

Згідно п. 1.5. Кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 12,5 % річних.

12.09.2008 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, згідно якої процентна ставка за кредитами змінилася, та становить 14,5% річних.

Пунктом 3.9 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі 1,6%, від суми простроченої заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1, був укладений договір застави транспортного засобу №36/АА-137.07.2, який був посвідчений 05 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 2305.

Згідно з п. 1.1. Договору застави заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Заставодержателем за Кредитним договором №36/АА-137.07.2 від 05 листопада 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки КІА, модель CERATO, рік випуску 2007, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, за Кредитним договором, між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 укладений Договір поруки №36/АА-137.07.2 від 05 листопада 2007 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки громадянка України ОСОБА_2 зобов'язалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника - ОСОБА_1 за Кредитним договором №36/АА-137.07.2 від 05.11.2007, а також усіх додаткових угод, які укладені або можуть бути укладені між Банком та позичальником.

Згідно з п. 1.3. Договору поруки Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Банком у тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник.

Поручитель відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на які може бути звернено стягнення у відповідності з чинним законодавством України

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах встановлених договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України кредит вважається поверненим у момент зарахування грошової суми, яка позичалася.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Крім того, у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим в неї станом на 06.09.2012р. виникла заборгованість перед банком, яка становить на думку останнього 255 982 гривні 22 коп. та складається з: кредиту, в тому числі простроченого - 61653,45 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочені - 1084,17 грн., нарахованої пені - 192254,59 грн. та трьох відсотків річних , згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 990,09 грн.

Між тим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в повній мірі лише в частині стягнення суми заборгованості, яка складається з кредиту, в тому числі простроченого - 61 653,45 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочені - 1084,17 грн., яка була визнана представником відповідача - ОСОБА_1.

Щодо вимог про стягнення суми пені, то в цій частині суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволення частково виходячи з наступного. Представник ОСОБА_1 оскаржуючи розрахунок позивача в цій частині вимог, хоча й зауважує на тому, що строк позовної давності з цих вимог становить 1 рік, проте не просить застосувати ці положення Закону, між тим просить застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити суму пені, як таку, що значно перевищує суму збитків та суму самого боргу.

Враховуючі цю заяву представника відповідача, суд дійшов наступного.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до положень ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Правило ч. 5 ст. 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Так як у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його.

Між тим, слід зауважити врахувати положення ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що така заява будь-ким із відповідачів подавалась.

Проте, суд вважає обґрунтованим прохання представника відповідача, про застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, які містять в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, пеня перевищує суму боргу та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом більш ніж в тричі. Тому суд вважає за можливе зменшити суму нарахованої пені розміру суми кредиту, а саме 61653,45 грн., що буде цілком відповідати обставинам справи.

Що стосується вимог позивача про застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку розмір процентів за користування коштами встановлений кредитним договором №36/АА-137.07.2 від 05.11.2007 року, тому підстав для застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України немає.

У відповідності до ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, що забезпечується порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. В договорі поруки між кредитором та поручителем встановлено, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Крім того, ч. 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не буде встановленого договором поруки.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в загальній сумі 124392,07 грн..

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст.ст. 526,527,530,554,612,624,625,1048,1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» суму заборгованості в розмірі 124392 (сто двадцять чотири тисячі триста дев'яносто дві) гривні 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» сплачений судовий збір в розмірі 1243,92 грн. Тобто по 621 (шістсот двадцять одна) гривна 96 копійок з кожного.

В задоволені інший частки позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.