Рішення № 29721685, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1526/13 25.02.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»доПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд»провизнання недійсним кредитного договору

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - не з'явився;від відповідача - Штокалов Є.А. (представник за довіреністю).від третьої особи -не з'явився.СУТЬ СПОРУ:

У січні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд» (далі - позивач або Корпорація) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач або Банк) про визнання недійсними на підставі частини 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):

- генерального договору про здійснення кредитування № 18/107-К від 05.10.2007 (далі - Генеральний договір), договору від 05.11.2007 про внесення змін до Генерального договору, договору від 21.03.2008 року про внесення змін до Генерального договору, договору від 24.04.2008 року про внесення змін до Генерального договору, договору від 27.06.2008 року про внесення змін до Генерального договору, укладених між Корпорацією, Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд.»;

- додаткової угоди № 1-1 від 09.10.2007 року до Генерального договору, угоди № 1-1/1 від 27.06.2008 про внесення змін до додаткової угоди № 1-1 від 09.10.2007 до Генерального договору, договору від 23.04.2010 про внесення змін до додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007 до Генерального договору, додаткової угоди № 1-2 від 05.11.2007 до Генерального договору, угоди № 1-2/1 від 27.06.2008 про внесення змін до додаткової угоди № 1-2 від 27.06.2008 до Генерального договору, договору про внесення змін до додаткової угоди № 1-2 від 23.04.2010, додаткової угоди № 1-3 від 17.01.2008 до Генерального договору, угоди № 1-3/1 від 27.06.2008 про внесення змін до додаткової угоди № 1-3 від 27.06.2008 до Генерального договору, договору про внесення змін до додаткової угоди № 1-3 від 23.04.2010, укладених між Корпорацією та Банком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані правочини з боку позивача були підписані головою правління Гришанковим Романом Михайловичем та головою правління Гладушиним Юрієм Семеновичем. Однак, за твердженням позивача, підписи на цих оспорюваних правочинах не є підписами вказаних фізичних осіб. Тому, позивач вважає, що у Корпорації було відсутнє волевиявлення щодо укладення оспорюваних правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 25.02.2013, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд».

У судове засідання, призначене на 25.02.2013, представники позивача та третьої особи не з'явились.

Позивач та третя особа належним чином і завчасно були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Так, представником позивача за його клопотанням було отримано вищевказану ухвалу суду нарочно 04.02.2013, що підтверджується підписом представника позивача Андрійця Г.О. на звороті клопотання про видачу ухвали суду (т.1, а.с.81). Третя особа отримала ухвалу суду 07.02.2013, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення представнику третьої особи поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників позивача та третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та третьої особи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення мотивував тим, що між Корпорацією та Банком склалися господарські відносини, які беруть свій початок з 05.10.2007 та супроводжуються вчиненням чисельних юридично значимих дій, що свідчать про схвалення оспорюваних правочинів з боку позивача. Зокрема, позивачем виконувались оспорювані правочини (отримувались кредитні кошти, сплачувались відсотки, велося листування тощо).

Крім того, відповідач просив відмовити в позові також на підставі пропуску позивачем строку позовної давності, про що ним було заявлене відповідне клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи перейменовано на ПАТ Укрсоцбанк») та Закритим акціонерним товариством «Корпорація Укржилбуд» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи перейменовано на ПрАТ «Корпорація Укржилбуд»; Позичальник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд.» (Позичальник-2) було укладено Генеральний договір.

Відповідно до умов вказаного Генерального договору, Банк зобов'язався надавати Позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США, в межах загального ліміту, що дорівнює 464 000 000 грн., або 92 000 000 доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повертати Кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими умовами до нього, сплачувати проценти у розмірі 13% річних у гривні та 11,5% річних у доларах США.

У подальшому в Генеральний договір були внесені зміни та доповнення та укладено додаткові угоди, а саме згідно з договором про внесення змін від 05.11.2007, договором про внесення змін від 21.03.2008, договором про внесення змін від 24.04.2008, договором про внесення змін від 27.06.2008.

09 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1-1 до Генерального договору, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до Основних положень Генерального договору, до якої внесені зміни згідно угоди № 1-1/1 від 27.06.2008.

23 квітня 2010 року було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007, укладеної в рамках Генерального договору, за умовами якого сторони домовились про те, що несплачені позивачем проценти, які були нараховані за користування кредитом за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 6557530,21 грн., а також проценти, які були нараховані Позичальнику за користування Кредитом за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 1007580,21 грн., підлягають сплаті не пізніше 04.06.2010.

05 листопада 2007 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду №1-2 до Генерального договору, якою збільшено розмір коштів, що надаються позивачу до суми 131300000 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ станом на дату укладення угоди становило 26000000 доларів США 00 центів, зі сплатою 13 процентів річних, до якої внесені зміни згідно угоди № 1-2/1 від 27.06.2008.

23 квітня 2010 року було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-2 від 05.11.2007, укладеної в рамках Генерального договору, за умовами якого сторони домовились про те, що несплачені позивачем проценти, які були нараховані за користування кредитом за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 21719208,31 грн., а також проценти, які були нараховані Позичальнику за користування Кредитом за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 3337208,34 грн. підлягають сплаті не пізніше 04.06.2010. Також сторонами було перенесено строк поновлення траншів в розмірі 19900000 грн., сплата яких придає з січня 2010 року по травень 2010 року не пізніше ніж на 04.06.2010.

17 січня 2008 року було укладено додаткову угоду № 1-3 на підставі якої було встановлено надання позивачу кредиту в межах максимального ліміту заборгованості, що дорівнює 704090 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ станом на дату укладання угоди, становило 3555654,5 грн., зі сплатою 13 процентів річних в гривні та 11,5 процентів річних в доларах США, до якої внесені зміни згідно угоди № 1-3/1 від 27.06.2008.

23 квітня 2010 року було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008, укладеної в рамках Генерального договору, за умовами якого сторони домовились, що несплачені позивачем проценти, які були нараховані за користування кредитом за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 588164,51 грн., а також проценти, які були нараховані позивачу за користування кредитом за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 90372,88 грн. підлягають сплаті не пізніше 04.06.2010. Також сторонами було перенесено строк поновлення траншів в розмірі 538734 грн., сплата яких придає з січня 2010 року по травень 2010 року, не пізніше ніж на 04.06.2010.

Вищевказані оспорювані правочини з боку позивача були підписані головою правління Гришанковим Романом Михайловичем та головою правління Гладушиним Юрієм Семеновичем, а також були скріплені відбитками печатки позивача.

Позивач стверджує, що підписи на вищезазначених оспорюваних правочинах не є підписами вказаних фізичних осіб, а тому у позивача було відсутнє волевиявлення щодо укладення даних оспорюваних правочинів.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем усупереч даної норми не доведено суду, що вищевказані оспорювані правочини не були підписані тими особами, які діяли від імені позивача. Позивачем не надано суду жодного доказу, який би ставив під сумнів факт підписання оспорюваних правочинів тими особами, які зазначені у них.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду того, що Банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що оспорювані правочини підписувались не тими особами, які зазначені в них як голова правління позивача Гришанков Роман Михайлович та голова правління позивача Гладушин Юрій Семенович, а також те, що вказані особи діяли з перевищенням повноважень.

Крім того, судом враховано, що згідно зі статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У пункті 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювані правочини були схвалені позивачем, про що, зокрема, свідчать:

- акти про цільове використання кредитних коштів позичальником Корпорацією від 31.03.2008 (т. 1, а.с. 94-97);

- лист позивача № 02/04.46/49 від 13.04.2012 (т. 1, а.с. 98-101), у якому йдеться мова про часткове виконання оспорюваних правочинів сторонами.

Факти виконання оспорюваних правочинів були також встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 10.09.2012 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5011-61/8461-2012 (за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПАТ «Корпорація Укржилбуд», третя особа - ТОВ «ЮАйПі Лтд» про визнання права власності на предмет іпотеки).

Виходячи із викладеного суд дійшов висновку про те, що оспорювані правочини були прийняті до виконання обома сторонами.

Таким чином, за встановлених обставин справи, позовні вимоги позивача не можуть вважатися за законні та обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013

СуддяСташків Р.Б.