Постанова № 29721485, 25.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16784/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Пефтібая О.Г. (довіреність від 07.12.2012 року), Шмалій Л.В. (довіреність від 07.12.2012 року), відповідача - Братченко Т.А. (довіреність від 11.10.2012 року), Курської І.Г. (довіреність від 14.01.2013 року), Шакури Г.В. (довіреність від 21.01.2013 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62 290,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6 422,00 грн., та № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку на суму 10 208,02 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5228,9 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» (далі - ТОВ «КСЕНКО», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року за № № 0000832302, 000063.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача у акті перевірки позивача щодо неправомірності формування валових витрат та отримання додаткового блага працівниками є неправомірними, оскільки службові відрядження за кордон з участі у виставках медичного обладнання безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, позивач вважає правомірним формування валових витрат з отримання імпорту на момент оформлення вантажно-митних декларацій, що узгоджується роз'ясненнями Державної податкової служби України. Таким чином, позивач у судовому порядку просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 року за № 0000832302 та № 000063.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що до складу валових витрат позивачем включено витрати на відрядження за кордон, що є неправомірним, оскільки ці відрядження не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а отже підприємством надано своїм працівникам додаткові блага. Також відповідач зазначив, що позивач повинен був формувати валові витрати на момент придбання валюти за курсом НБУ, а не на дату отримання імпорту згідно вантажно-митних декларацій. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 308073 товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенко» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.11.2002 року за № 1 266 120 0000 008254, ідентифікаційний код - 32183357, місцезнаходження - 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 37.

Згідно Довідки АА № 466845 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Ксенко» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «51.46.0 Оптова торгівля фармацевтичними товарами», «51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами», «52.31.0 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами», «33.10.1 Виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосовань», «33.10.2 Монтаж медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосовань», «33.10.3 Ремонт і технічне обслуговування медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосовань».

Свою господарську діяльність ТОВ «Ксенко» здійснює згідно з статутом (у новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 27.01.2010 року № 1-2010.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 24.10.2012 року по 30.10.2012 року ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ксенко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 23.10.2012 року, про що складено акт від 08.11.2012 року № 2959/22-011-1/32183357 (надалі - акт перевірки від 08.11.2012 року).

З висновку акту перевірки 08.11.2012 року вбачається, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька встановлено порушення ТОВ «Ксенко»:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 62290,00 грн., у тому числі: 4 квартал 2010 року на 25682,00 грн., І квартал 2011 року на 34968,00 грн., 3 квартал 2011 року на 1640,00 грн.;

- пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - робітникам підприємства (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) за період 2010-2011 рр. надано додаткове благо на загальну суму 68053,43 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Донараховано 10208,02 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення:

- від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 68712,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 62290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6422,00 грн.;

- від 28.11.2012 року № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання з платежу «прибутковий податок - акти» на суму 15436,92 грн. (у тому числі: за основним платежем - 10208,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5228,90 грн.).

Як слідує з акту перевірки від 08.11.2012 року позивач сформував валові витрати по взаємовідносинам з нерезидентом InterMed Group LLC, США на суму 6 349 847,04 грн., яка склалась з вартості отриманого товару (імпорту) при перерахунку в гривні за курсом Національного банку України (надалі - НБУ) на дату оформлення вантажно-митних декларацій. Проте, на думку відповідача, позивач повинен був формувати валові витрати на момент придбання валюти за курсом НБУ в оплату вартості раніше отриманих товарів, що становить 6 145 110,25 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 7.3.2, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» завищено валові витрати на загальну суму 204 735,00 грн., у тому числі по періодам: у 4-му кварталі 2010 року на 64 861,00 грн., у 1-му кварталі 2011 року на 139 874,00 грн.

1. Судом у ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Ксенко» (Покупець) укладено з нерезидентом InterMed Group LLC, США (Продавець) наступні Контракти:

- № 2718-059 від 10.11.2009 року на придбання медичного обладнання згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту становить 92 000,00 євроцентів. За умовами Контракту платіж здійснюється в Євро на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% протягом 360 днів з дати підписання Контракту. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з дати підписання Контракту або раніше. Строк дій Контракту (з урахуванням змін, несених додатковою угодою) становить 36 місяців з дня його підписання. Найменування медичного обладнання згідно зі специфікації - Ventilator Leoni 2 апарат штучної вентиляції легенів для новонароджених і дітей Leoni 2.

- № 2718-060 від 20.11.2009 року на придбання медичного обладнання згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту становить 146 800,00 доларів США. За умовами Контракту платіж здійснюється в доларах США на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% протягом 360 днів з дати підписання Контракту. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з дати підписання Контракту або раніше. Строк дій Контракту (з урахуванням змін, несених додатковою угодою) становить 36 місяців з дня його підписання. Найменування медичного обладнання згідно зі специфікації - Пульсоксіметр Radikal-7 та Пульсоксіметр Rad-57.

- № 2718-062 від 12.12.2009 року на придбання медичного обладнання згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту становить 312 000,00 Євро. За умовами Контракту платіж здійснюється в Євро на банківський рахунок Продавця протягом 360 днів з дати підписання Контракту. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з дати підписання Контракту або раніше. Строк дій Контракту становить 36 місяців з дня його підписання. Найменування медичного обладнання згідно зі специфікації - Пульсоксіметр Radikal-7 та Пульсоксіметр Rad-57.

- № 2718-065 від 17.12.2009 року на придбання медичного обладнання згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту становить 189 000,00 доларів США. За умовами Контракту платіж здійснюється в доларах США на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% протягом 180 днів з дати підписання Контракту. Поставка товару здійснюється протягом 60 днів з дати підписання Контракту або раніше. Строк дій Контракту становить 36 місяців з дня його підписання. Найменування медичного обладнання згідно зі специфікації - апарат штучної вентиляції легенів HAMILTON-C2.

Відповідно до умов зазначених Контрактів InterMed Group LLC у листопаді-грудні 2009 року та січні 2010 року було поставлено на адресу ТОВ «Ксенко» медичне обладнання, що підтверджено вантажно-митними деклараціями:

- від 24.11.2009 року № 700000005/9/013806 на суму 22 000,00 Євро або 263 107,50 грн. згідно із офіційним курсом НБУ у розмірі 11,959432 грн., що діяв на дату оформлення вантажно-митної декларації (оприбуткування товару);

- від 16.12.2009 року № 700000005/2009/015044 на суму 146 800,00 доларів США або 1170465,80 грн. згідно із офіційним курсом НБУ у розмірі 7,9732 грн., що діяв на дату оформлення вантажно-митної декларації (оприбуткування товару);

- від 23.12.2009 року № 700000005/2009/015284 на суму 312 000,00 Євро або 3550227,72 грн. згідно із офіційним курсом НБУ у розмірі 11,378935 грн., що діяв на дату оформлення вантажно-митної декларації (оприбуткування товару);

- від 05.01.2010 року № 700000012/2010/000030.на суму 189 000,00 доларів США або 1509165,00 грн. згідно із офіційним курсом НБУ у розмірі 7,985 грн., що діяв на дату оформлення вантажно-митної декларації (оприбуткування товару).

Наведені суми були включені позивачем до складу валових витрат відповідного звітного періоду, а саме: сума у розмірі 4 983 801,00 грн. (263 107,50 грн. + 1170465,80 грн. + 3550227,72 грн.) включена до складу валових витрат за 4-й квартал 2009 року, сума у розмірі 1509165,00 грн. - за 1-й квартал 2010 року.

Як слідує з акту перевірки від 08.11.2012 року, відповідач відзначив період, в якому позивачем здійснювалась оплата за імпорт на користь нерезидента: з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року (т.1 а.с. 39, арк. акту перевірки 7).

Оплата в зазначений період здійснена позивачем в Євро та доларах США (за умовами контрактів), для чого придбавалась відповідна валюта:

- станом на 10.11.2010 року курс НБУ за 1 Євро становив 11,031471 грн. Отже 22000,00 Євро придбані позивачем на суму 242 692,36 грн.

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом НБУ на день придбання валюти склала «- 20 415,14 грн.» (242 692,36 грн. - 263 107,50 грн.);

- станом на 07.10.2010 року курс НБУ за 1 долар США становив 7,90999 грн., станом на 01.11.2010 року курс НБУ за 1 долар США становив 7,911 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 1 019 300,61 грн. (28 850,00 дол. США х 7,9099 грн., 100 000,00 дол. США х 7,911).

Оскільки сума у складі 146 800,00 доларів США згідно ВМД від 16.12.2009 року № 700000005/2009/015044 у розмірі 17 950,00 дол. США не придбавалась позивачем у період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, то вона не досліджувалась відповідачем під час проведення перевірки. Отримане медичне обладнання по курсу НБУ на день оформлення ВМД (оприбуткування товару) 16.12.2009 року в сумі 128 850,00 дол. США склало у розмірі 1 027 346,82 грн. (128 850,00 дол. США х 7,9732 грн.).

Таким чином, в період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, а саме: 07.10.2010 року та 01.11.2010 року позивачем придбано 128 850,00 доларів США (28 850,00 дол. США + 100 000,00 дол. США).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «- 8 046,21 грн.» (1 019 300,61 грн. - 1 027 346,82 грн.);

- станом на 10.11.2010 року курс НБУ за 1 Євро становив 11,031471 грн., станом на 17.01.2011 року - 10,612855 грн., станом на 16.03.2011 року - 11,024868 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 3 382 724,08 грн. (98 000,00 Євро х 11,031471 грн., 140 000,00 Євро х 10,612855 грн., 74 000,00 Євро х 11,024868 грн.).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «- 167 503,64 грн.» (3 382 724,08 грн. - 3 550 227,72 грн.);

- станом на 30.11.2010 року курс НБУ за 1 дол. США становив 7,938 грн., станом на 26.01.2011 року - 7,9388 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 1 500 393,20 грн. (50 000,00 дол. США х 7,938 грн., 139 000,00 дол. США х 7,9388 грн.).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «- 8 771,80 грн.» (1 500 393,20 грн. - 1 509 165,00 грн.).

На думку відповідача позивачем неправомірно формувалися валові витрати в частині придбання імпортних товарів без врахування вимог п. 7.3.2, пп. 7.3 4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: по вартості товару згідно вантажно-митних декларацій в момент одержання товару в перерахунку за курсом НБУ на дату оформлення вантажно-митних декларацій та без урахування балансової вартості іноземної валюти на момент оплати придбаного товару, що призвело до завищення валових витрат на 204 735,00 грн.

Заперечення позивача обґрунтовуються тим, що згідно з пп. 7.3.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

На підставі до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів

Виходячи з викладеного, як зазначає позивач, платник податку при отриманні імпортних товарів на валові втрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів.

Позивач зазначає, що діяв також згідно роз'ясненням Державної податкової адміністрації України у листах від 06.08.2005 року № 7497/6/15-2315, від 10.11.2006 року № 12816/6/16-1515-26, від 31.01.2004 року № 1557/7/15-1117, згідно яким платники податку формують свої валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з вантажно-митними деклараціями. При цьому, відповідно до вимог п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

На період формування позивачем своїх валових витрат вказані податкові консультації не були змінені або скасовані, а тому позивач вважає, що ним правомірно збільшено валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно вантажно-митних декларацій.

З аналізу пояснень представників сторін та наданим обґрунтуванням, суд зазначає наступне.

Як визначено пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Отже при імпорті товарів датою збільшення валових витрат вважається дата оприбуткування такого товару, на підставі первинних облікових документів бухгалтерського обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.3.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Підпунктом 7.3.2 вказаної статті визначено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У відповідності до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Виходячи з наведених норм, валові витрати, які формуються за придбаними імпортними товарами, залежать від розміру балансової вартості валюти, витраченої на їх придбання.

Якщо ж першою подією є оприбуткування товару, то до складу валових витрат відноситься його вартість, розрахована відповідно до курсу НБУ, що діяв на момент оприбуткування товару.

В подальшому при фактичному перерахуванні нерезидентом коштів в оплату за отримані товари, перерахунок валових витрат не здійснюється, оскільки заборгованість в іноземній валюті відповідно до пункту 7.3.3 статті 7 Закону не виникає.

Зазначене також кореспондується з податковими консультаціями, що надані Державною податковою службою України, в тому числі у листі від 31.01.2004 року № 1557/7/15-1117(т. 1 а.с. 102-106).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати у зв'язку з отриманням товарів від нерезидента станом на дату оформлення вантажно-митних декларацій (оприбуткування товарів), а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000832302 в цій частини підлягають задоволенню.

2. Проведеною перевіркою позивача в тому числі встановлено, що в порушення пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «Ксенко» завищено адміністративні витрати у зв'язку з включенням до їх складу витрати на службові відрядження посадових осіб підприємства за кордон, оскільки зв'язок таких витрат з господарською діяльністю підприємства перевіркою не підтверджено, а саме: господарські взаємовідносини з підприємствами-нерезидентами позивачем не здійснювались, угоди не укладались, поставки товару не відбувались. Зазначене порушення призвело до завищення позивачем адміністративних витрат у 2-му кварталі 2011 року на суму 7 131,00 грн. (т.1 а.с. 41).

Крім того, з урахуванням наведеного порушення, відповідач також встановив, що посадові особи ТОВ «Ксенко» - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримано від підприємства додаткові блага, що виходять з оплати вказаним особам вартості проїзду, проживання та харчування у зв'язку з відрядженнями за кордон, а тому ТОВ «Ксенко» мав утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною ст. 167 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач у акті перевірки від 08.11.2012 року дійшов висновку, що ТОВ «Ксенко» надано робітникам додаткове благо протягом 2010-2011 років на загальну суму 68053,43 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, чим порушено пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 , п. 3.4 ст. 3, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 17.2 ст. 17 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України. Позивачу донараховано 10 208,02 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Судом з наявних у справі письмових доказів та пояснень сторін встановлено, що протягом 2010-2011 рр. ТОВ «Ксенко» були відряджені за кордон наступні працівники:

- ОСОБА_7 - в період з 02.10.2010 року по 13.10.2010 року згідно наказу по підприємству від 01.10.2010 року № 29 відряджений до м. Барселона з метою відвідування виставки медичного обладнання на щорічному конгресі інтенсивної терапії, сума витрат 9 594,51 грн.; в період з 17.11.2010 року по 24.11.2010 року згідно наказу по підприємству від 12.11.2010 року № 35 відряджений до м. Дюсельдорф, Німеччина для участі у медичному форумі та медичної виставки «Конгрес Medika 2010» з метою ведення переговорів з представниками виробів медичного обладнання, вивчення нових видів обладнання, сума витрат - 4 412,02 грн.; в період з 29.03.2011 року по 02.04.2011 року згідно наказу по підприємству від 25.03.2011 року № 7 відряджений до м. Афіни для участі в зустрічі партнерів та проведення переговорів з питань співпраці, сума витрат - 3 595,56 грн.

- ОСОБА_8 - в період з 08.10.2010 року по 17.10.2010 року згідно наказу від 01.10.2010 року № 29 відряджена до м. Барселона з метою відвідування виставки медичного обладнання на щорічному конгресі інтенсивної терапії, сума витрат - 9 594,51 грн.

- ОСОБА_6 - в період з 02.10.2010 року по 16.10.2010 року згідно наказу від 01.10.2010 року № 29 відряджений до м. Барселона з метою відвідування виставки медичного обладнання на щорічному конгресі інтенсивної терапії, сума витрат - 5 308,12 грн.; в період з 15.11.2010 року по 22.11.2010 року згідно наказу по підприємству від 12.11.2010 року № 35 відряджений до м. Дюсельдорф, Німеччина для участі у медичному форумі та медичної виставки «Конгрес Medika 2010» з метою ведення переговорів з представниками виробів медичного обладнання, вивчення нових видів обладнання, сума витрат - 4 782,02 грн.; в період з 27.03.2011 року по 03.04.2011 року згідно наказу по підприємству від 25.03.2011 року № 7 відряджений до м. Афіни для участі в зустрічі партнерів та проведення переговорів з питань співпраці, сума витрат - 3 595,56 грн.

- ОСОБА_9 - в період з 17.11.2010 року по 24.11.2010 року згідно наказу по підприємству від 12.11.2010 року № 35 відряджений до м. Дюсельдорф, Німеччина для участі у медичному форумі та медичної виставки «Конгрес Medika 2010» з метою ведення переговорів з представниками виробів медичного обладнання, вивчення нових видів обладнання, сума витрат - 4 178,23 грн.

Зазначені відрядження за кордон з метою участі у виставках та форумах здійснені посадовими особами позивача на підставі отриманих запрошень, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 108, 116, 126, 135, 144, 158, 170).

Також, фактичне здійснення виїзду за кордон та перебування за кордоном ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується наказами по підприємству про направлення зазначених посадових осіб у відрядження за кордон, посвідчення про відрядження з відмітками позивача та сторони, що приймала про вибуття та прибуття, закордонними паспортами з корінцями посадочних талонів, квитанціями, платіжними документами (рахунками) готелів, що підтверджують вартість проживання в готелях на період перебування осіб у відрядженні, звіти про використання коштів, наданих на відрядження тощо.

Наведені документи не викликали сумнів у відповідача, про що, зокрема, свідчить відсутність будь-яких зауважень до них у акті перевірки від 08.11.2012 року та у судовому засіданні.

Разом з тим, відповідач у судових засіданнях зазначав, що відсутній зв'язок між вказаними відрядженнями за кордон та господарською діяльністю позивача, а тому ТОВ «Ксенко» неправомірно включив витрати по відрядженням до адміністративних витрат. А також у зв'язку з цим встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за надане додаткове благо у вигляді покриття вартості проїзду за кордон, проживання та харчування.

Заперечення проти наведеного висновку позивач обґрунтовує тим, що відрядження мали відношення до основної діяльності підприємства, що, зокрема, підтверджується наведеними вище документами. Щодо висновку відповідача, що позивачем не укладались угоди, не поставлялись товари, то позивач зазначає, що поїздки на виставки за кордон не можуть одразу надати такі результати, при цьому, метою відряджень були інші завдання, такі як переймання досвіду, ознайомлення з сучасними дослідженнями в галузі виробництва медичної науки і техніки, пошук партнерів і т.д.

Таким чином, позивач вважає необґрунтованим висновки відповідача щодо завищення ним (позивачем) адміністративних витрат в цієї частини та неправомірного донарахування відповідачем позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Умови віднесення до валових витрат будь-яких витрат платника податку на прибуток визначаються на підставі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Основними, серед таких умов є, зокрема: зв'язок суми, сплачених (нарахованих) витрат з господарською діяльністю платника податку (пп. 5.2.1 ст. 5); наявність документів, підтверджуючих зв'язок таких витрат з господарською діяльністю (абз. 4 пп. 5.3.9 ст. 5).

Так, відповідно, до пп. 5.2.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Що стосується безпосередньо витрат на відрядження працівників підприємства, в тому числі за кордон для участі у виставках чи конференціях, то розмір таких витрат та перелік документів, якими вони підтверджуються, встановлений пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже згідно приписів зазначеної норми - будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

У відповідності до Концепції розвитку виставково-ярмаркової діяльності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1065 виставка - захід, пов'язаний з демонстрацією продукції, товарів та послуг, який сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринок з урахуванням його кон'юнктури, створенню умов для проведення ділових переговорів з метою укладення договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отримання інвестицій.

Галузевими є виставка і ярмарок, на яких представлено продукцію, товари та послуги підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.

Приписами Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658 визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Таким чином, однією з умов, яка дозволяє відносити платнику податку витрати на відрядження згідно з переліченими документами у пп. 5.4.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підтвердження в цих документах зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено поняття терміна «основна діяльність платника податку», крім визначення поняття про основну діяльність для неприбуткових організацій.

Водночас, згідно із п. 1.43 ст. 1 цього Закону встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Так, у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 397/3690 наданий термін «основна діяльність» - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Виходячи із наведених норм та понять, витрати на відрядження, у тому числі за кордон працівників підприємства для участі у виставках та форумах включаються до складу валових витрат за наявності, зокрема: запрошення, в якому зазначено місце проведення та у разі зв'язку тематики таких виставок та конференцій з основною діяльністю підприємства.

Як слідує зі статутних документів ТОВ «Ксенко» основною діяльністю підприємства є оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування та ортопедичних пристосувань і т.д.

Отже, аналіз наведених норм з урахуванням вище зазначених документів (запрошення, накази, паспорти, посвідчення на відрядження, квитанції, інші платіжні документи тощо), що надавались позивачем під час проведення перевірки перевіряючим та надані до матеріалів даної справи, підтверджує наявність прямого зв'язку відвідування посадовими особами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виставок медичних обладнань і медичних форумів з представленням сучасних медичних виробів та веденням переговорів із питань можливої співпраці з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного до 01.01.2011 року) законодавчий термін «додаткові блага» визначено як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Підпунктом «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

На підставі пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658 також визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави (п. 15 Розділу І «Загальні положення» Інструкції).

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням) (п. 16 Розділу І «Загальні положення» Інструкції).

Виходячи з наведених норм вбачається, якщо у наявності оригінали документів, які підтверджують вартість понесених витрат під час відрядження та є зв'язок відрядження працівника з основною діяльністю підприємства, то сума відшкодування витрат на відрядження не вважається додатковим благом працівника.

Відповідно до пп. «б» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Враховуючи наявність у позивача підтвердних документів, що стосуються відрядження за кордон ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 80-173), встановлення зв'язку між відрядженнями працівників та основною діяльністю позивача, а також з аналізу наведених нормативних актів податкового законодавства (чинного в період відряджень - 2010 та 2011 роки), суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат витрати на службові відрядження посадових осіб за кордон, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000832302 в цієї частині та податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 000063 у повному обсязі підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 873,75 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62 290,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6 422,00 грн., та № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку на суму 10 208,02 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5228,9 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62 290,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6 422,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 000063 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» суми грошового зобов'язання по прибутковому податку на суму 10 208,02 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5 228,9 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31217206784005, Державний бюджет Калінінського району, код отримувача - 38034015, МФО 834016, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» (вул. Лобутенка, м. Донецьк, 83023; код за ЄДРПОУ 32183357) судовий збір в розмірі 873,75 грн. (вісімсот сімдесят три грн. 75 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 25 січня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.