Рішення № 29720668, 26.02.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 1805/10626/2012

Провадження № 2/591/191/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Клімашевської І. В.,

з участю секретаря Гребенькової О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи Тютюнник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та свої вимоги мотивував тим, що з вересня 2006 року він перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8. В січні 2010 року, коли їх стосунки з відповідачкою погіршились, вона разом із сином поїхала жити до своїх батьків. Потім позивачка переїхала до м.Київ, а сина залишила із своїми батьками. На той час він займався будівництвом будинку, а створивши належні умови для проживання, в грудні 2011 року, він забрав сина до себе та з того часу син проживає з ним. Відповідачка вихованням та утриманням сина не займається, влаштовує своє життя в м.Києві. В той же час, вона по телефону дає вказівки своїм батькам забирати ОСОБА_8 коли вони того забажають з дитячого садочка, без погодження з ним відвозять в село. Після таких відвідувань батьків відповідачки син становиться не слухняним, важко звикає до того розкладу дня, яким він живе зазвичай. На неодноразові його прохання так не робити, батьки відповідачки не реагують. Вважає, що в даному випадку та за вказаних обставин необхідно визнати місце проживання дитини з ним. Зазначав, що ним створені всі необхідні умови для виховання , навчання та відпочину сина.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Окрім обставин зазначених в позові, суду повідомили про те, що відповідач не бажає виховувати дитину, оскільки до подачі позову до суду вона взагалі дитиною не цікавилась, жодного свята та жодної відпустки з дитиною не провела, а переїхавши до м.Київ - фактично влаштовує своє життя, делегувавши повноваження по вихованню дитини своїм батькам. Демонстрація материнської турботи про дитину відбувається, на їх думку, лише тому, що в суді розглядається дана справа. Натомість, позивач створив всі умови для того, щоб дитина проживала в комфортних умовах. Жодних доказів, які б підтверджували, що батько неналежним чином виконує батьківські обов»язки або шкодить здоров»ю дитини, суду не надано. До висновку органів опіки та піклування просили віднестись критично, наполягаючи на тому, що з»ясування думки дитини про прихильність до одного з батьків відбувалось в присутності матері та бабусі, що є невірним з точки зору психології, оскільки присутність при спілкуванні вказаних осіб вплинуло на дитину, а тому є сумніви щодо такого волевиявлення дитини. Вважали, що дитину потрібно залишити проживати в звичних для нього умовах та в місті, де мешкають всі друзі та рідні дитини. При цьому, запевняли, що жодних перешкод у спілкуванні матері з сином, позивач чинити не збирається.

Відповідач та її представники в судовому засіданні та в письмових запереченнях просили суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач суду пояснила, що, дійсно, після того, як вони з позивачем перестали спільно проживати, вона із сином переїхала до своїх батьків. Після її переїзду до батьків, позивач спочатку взагалі не надавав матеріальної допомоги сину, а потім став надавати її в незначному розмірі та не постійно, бачився з дитиною приблизно раз на два місяці, при цьому забирав дитину до себе на декілька днів, а іноді не з»являвся кілька місяців підряд, не телефонував та дитиною не цікавився. Через скрутне матеріальне становище та з метою належного забезпечення дитини вона вимушена була шукати роботу. На даний час так склались обставини, що вона працює та проживає в місті Києві, проте дуже часто (як тільки у неї буває можливість) вона приїздить до м.Суми, зустрічається з сином. Коли ще дитина проживала з її батьками, то вони часто приїздили до м.Києва та залишались з нею на 7-10 днів, тому дитина часто перебувала разом з нею. Коли позивач добудував будинок, з її згоди забрав сина проживати до себе. Вона вважала, що в період , поки вона працевлаштується та влаштує свій побут в м.Києві, сину буде краще пожити у батька. Тобто, дитина тимчасово з її згоди проживає у батька. Але на даний час, оскільки вона має стабільний заробіток, винаймає квартиру, то має можливість та велике бажання забрати сина до себе та виховувати його. Крім того, повідомила суду, що на даний час позивач перешкоджає їй у вільному спілкуванні з дитиною, дозволяє забирати сина тільки тоді, коли йому заманеться, чітко встановлює їй час коли вона має повернути сина та строки скільки вона може провести з сином. Вона дійсно дуже багато працює, але це зумовлено в основному тим, що, залишившись без сина, вона просто віддається роботі. Вона безмежно любить сина, прагне проживати з ним та виховувати його.

Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_4

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, звертала увагу суду в судовому засіданні на те, що матеріальне становище, на якому так наголошує сторона позивача, не є вирішальною в питанні визначення місця проживання дитини. Висновок, до якого позивачі просили суд поставитись критично, на її думку, відповідає вимогам закону, складений компетентним та незалежним органом, інформація, зазначена в ньому відповідає дійсності, а тому просила суд врахувати його під час винесення рішення. Крім того, на її думку, позивачем не надано суду доказів того, що існують обставини, які б давали право розлучати дитину з матір»ю, в той час як Декларація прав дитини та судова практика чітко визначає, що дитину з матір»ю можна розлучити лише у виняткових обставинах.

Представник служби у справах дітей Сумської міської ради в судовому засіданні зазначала про те, що працівниками служби було проведено обстеження житлово-побутових умов кожного з батьків дитини, проведено бесіди з батьками та дитиною та підготовлено висновок, який просила взяти до уваги при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити здоров'ю дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що вони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу в період з 2006 по 2010 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_8 та батькам цієї дитини є : ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.4). Після розірвання відносин з позивачем, відповідач проживала з сином у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1, де у дитини зареєстроване місце проживання (а.с.35), а потім виїхала за місцем роботи: до м.Києва. На час влаштування ОСОБА_3 у м.Києві, дитина деякий час залишалась проживати у батьків відповідача та відвідувати Дитячий розвиваючий центр «Сонечко» (а.с. 38). Коли ОСОБА_1 завершив будівництво свого будинку, на початку 2012 року, - дитина стала проживати разом з ним. По можливості ОСОБА_3 відвідує сина.

Згідно довідки наданої Сумським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №33 «Маринка» ОСОБА_1 ОСОБА_8 відвідує цей дошкільний навчальний заклад з 1 березня 2012 року по теперішній час. Приводе та забирає дитину батько ОСОБА_1 та періодично - бабуся ОСОБА_4 (а.с.5).

ОСОБА_1 є приватним підприємцем та здійснює свою підприємницьку діяльність в м.Суми (а.с. 9-13).

Також судом встановлено, що позивач згідно договорів купівлі-продажу придбав будинок за адресою: АДРЕСА_3. Під час обстеження житлово-побутових умов вказаного будинку, працівниками служби у справах дітей встановлено, що для малолітньої дитини в будинку створені всі необхідні умови проживання. Будинок новий, 2-поверховий, складається із 2 кімнат, кухні-вітальні, є усі зручності. На час обстеження в будинку чисто та тепло. У хлопчика є місце для відпочинку, має значну кількість іграшок (а.с.59).

За місцем мешкання ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с.42).

ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою з сином, у своїх батьків в квартирі АДРЕСА_1, але, як зазначалось вище, фактично проживає в м.Києві в квартирі, яку винаймає на підставі договору оренди (а.с.36).

Під час обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 працівниками служби у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації встановлено, що вона винаймає згідно договору оренди одну кімнату в 3-кімнатно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В квартирі зроблений ремонт, квартира облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, є всі комунальні зручності (а.с.70).

З 20.10.2010 року та по теперішній час ОСОБА_3 працює на посаді регіонального менеджеру з продажу виробів медичної техніки ТОВ «Волес-Фарм» та за місцем роботи має виключно позитивну характеристику (а.с.37).

Крім того, суду надано довідку Київської парк-школи «Діксі» про можливість вказаного учбового закладу прийняти дитину ОСОБА_3 у цей навчальний заклад (а.с. 39).

Психологом дошкільного закладу «Маринка», який на даний час відвідує дитина, проведене дослідження психологічного стану вихованця ОСОБА_1 ОСОБА_8 (спостереження та бесіда з вихователями). За результатами проведеного дослідження встановлено, що хлопчик відчуває себе комфортно і вдома і в садочку. Батько належним чином піклується про сина, приділяє йому достатньо уваги, виховує згідно до соціально прийнятих норм та принципів. Мама також переймається вихованням дитини, але у зв»язку з тим, що хлопчик більшість часу проводить з батьком та рідко бачить маму, йому не вистачає материнського тепла та турботи. За спостереженнями хлопчик протягом дня намагається задовольнити цю потребу під час спілкування з вихователями, підходить до них, прихиляється, обіймає (а.с.57-58).

Згідно висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради в інтересах дитини вважається за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір»ю - ОСОБА_3 (а.с.68-69).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що батьки дитини з урахуванням життєвих обставин, які склались у кожного з них, виконують свої батьківські обов'язки.

Але, суд вважає, що не є достатніми підставами для визначення місця проживання малолітнього сина з батьком доводи позивача про кращі матеріально-побутові умови життя, які ним створені для дитини та те, що він мешкає в належному йому будинку, а позивачка проживає в найманій квартирі, оскільки відповідно до вимог ст. 161 СК України перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Позивачем не наведено доказів на підтвердження неправомірної поведінки позивачки, яка б перешкоджала виховання нею сина, відсутні характеризуючі ОСОБА_3 негативні дані, які відповідно давали б підстави для залишення дитини з батьком, будь-яких виняткових обставин, які б зумовили необхідність розлучення малолітнього ОСОБА_8 з його матірю судом не встановлено.

Суд також приймає до уваги, що малолітньому ОСОБА_8 з урахуванням його віку більше потрібна материнська турбота, якої йому на даний час не вистачає, що видно з досліджень психолога дитячого закладу,який відвідує дитина.

Тому, виходячи з принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, суд вважає, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матірю.

За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть оскаржити його протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І. В. Клімашевська