Рішення № 29718960, 04.03.2013, Придніпровський районний суд м. Черкас

номер справи 711/733/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки недійсними, -

в с т а н о в л е н о :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в подальшому з уточненнями) до ПАТ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ПАТ «Західінкомбанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки. Свої уточнені позовні вимоги від 05.07.2011р., які є остаточними, мотивує тим, що 22.08.07р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір від 22.08.07р. №171-ФО в порушення вимог ст. 11 п.2 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1, 2.2, 2.4 Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (постанова НБУ №168 від 10.05.2007р.). Також вважає, що у порушення вимог п.3.1 Правил, банк в кредитному договорі або в додатку до нього не надав позивачеві детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача; в порушення вимог п.3.2 не надав позивачеві графік платежів; в порушення вимог п.3.3 Правил банк не надав позивачеві інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов»язань споживача, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. За вказаних обставин, на думку позивача, кредитний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки порушено вимоги ст. 203ЦК, а тому слід застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК. Крім того, зазначив, що в порушення вимог ст. 230ЦК, банк навмисно ввів позивача в оману щодо розміру сум отримання та погашення кредиту: позичальник не підозрював і не міг запідозрити справжню причину підвищеного розміру погашення кредиту. Так, банк зобов»язувався надати кредит в розмірі 184000грн. зі сплатою 19% річних за користування кредитними коштами, але фактично відповідач за заявою позивача на видачу готівки №156 від 23.08.2007р. видав кредит на суму 150000грн., тобто лише частину з наявним залишком в розмірі 34000грн. Банк обгрунтовував, що станом на 23.08.07р. в якості забезпечення виконання зобов»язання було проведено оцінку лише одного з двох будинків, що пропонувались в якості іпотеки (АДРЕСА_1). Решту кредитних коштів банк зобов»язувався видати після оцінки всієї заявленої в договорі нерухомості. Однак в подальшому, відповідач в односторонньому порядку відмовився від запропонованої позивачем нерухомості в якості предмету іпотеки, а саме: від житлового будинку - АДРЕСА_2, відмовив у наданні решти кредитних коштів у розмірі 34000грн. Позивач, не будучи власником даного будинку, не повинен був проводити експертну оцінку будівлі і не вважає себе порушником п. 6.4 кредитного договору. Вважає, що пункт 6.4 кредитного договору №171-ФО є недоречним, т.я. умовами даного договору черговість надання коштів не передбачена. За умовами п.3.2.2 договору щомісячна плата на погашення кредиту складає 1/60 від отриманої суми на рахунок НОМЕР_2, але відповідач, приймаючи від позивача гроші на виконання умов даного кредитного договору всупереч умовам договору проводив зарахування коштів на інший рахунок, чим обманював позивача. Заперечує факт підписання ним заяви на отримання коштів в сумі 31920грн. та факт отримання від банку вимоги від 09.12.08р. №678. Для укладання кредитного договору з метою набрання ним чинності, є передача кредитором позичальнику суми коштів 184000грн., але видав лише частину - 150000грн., чим банком порушено вимоги п.1.1 договору. Просить суд визнати недійсними: кредитний договір від 22.08.2007р. №171-ФО та застосувати наслідки щодо недійсних правочинів; договір іпотеки №171-ФО/ІР від 28.08.2007р.; договір поруки №171-ПФО/1 від 22.08.2007р.; договір поруки №171-ПФО/2 від 22.08.2007р.; договір поруки №171-ПФО/3 від 22.08.2007р.; договір поруки №171-ПФО/4 від 22.08.2007р.; зняти обтяження на предмет іпотеки в реєстрі обтяжень заставного майна; судові витрати покласти на відповідача; повернути сплачену суму судового збору в розмірі 1700грн.

Під час розгляду справи 27.02.2013р. замінено відповідача ПАТ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ПАТ «Західінкомбанк» на належного відповідача ПАТ «Західінкомбанк».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_4, вона ж третя особа - повністю підтримала уточнені позовні вимоги від 05.07.2011р. і просила їх задовольнити. Додатково додала, що позивач не заперечує проти отримання коштів в розмірі 150000грн., але заперечує проти отримання ним 34000грн. Вважає, що позивач отримав 150000грн. як вклад з поточного рахунку, а не кредит, оскільки відсутні відомості про те, що ці кошти є кредитними та те, що він отримав їх через касу банківської установи. Зазначила, що був укладений лише один договір іпотеки №171-ФО/ІР від 22.08.2007р. щодо будинку в м. Городище. Інший договір щодо будинку в с.Вітове укладений не був, що свідчить про те, що позивач не отримував кошти в сумі 34000грн. і банк ці кошти йому не надавав. Вважає, що відповідач ввів позивача в оману, т.ч. кошти видавались невідомим особам, про що свідчить висновок експертизи щодо заяви №52. Просить визнати кредитний договір недійсним в цілому. Що стосується договору іпотеки та договорів поруки, то їх також просить визнати недійсними в цілому, оскільки вони є похідними від кредитного договору. Крім того, ОСОБА_1 є стороною договору іпотеки та договорів поруки, які забезпечують виконання умов кредитного договору. Також пояснила, що позивач з письмовими заявами не звертався до банку щодо отримання інформації за незрозумілими будь-якими положеннями кредитного договору. Зазначила, що п.7 прохальної частини позовних вимог не підтримує. Судові витрати: позивачем зайво сплачено судовий збір в сумі 1700грн., які просить повернути, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені за оплату судово-почеркознавчої експертизи, незважаючи, що ці кошти сплатив не ОСОБА_1, а ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача ПАТ «Західінкомбанк» за дорученням Кравченко І.М. в судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.08.2007р., укладеним між ним та банком, отримав кредит зі сплатою 19% річних. Кошти були перераховані на поточний рахунок, який позивач був зобов»язаний відкрити відповідно до п.1.3 кредитного договору. Йому на рахунок були перераховані кошти в розмірі 184000грн., які він отримав згідно меморіальних ордерів та заяв. Всього, фактично ОСОБА_1 отримав 150000грн. + 31920грн. Різниця - це списані банком комісія та кошти за проведення розрахунково-касових операцій. На той час керівником філії працював ОСОБА_7, який від імені банку мав право підписувати договори. Кошти в розмірі 184000грн. знаходились на рахунку ОСОБА_1 і він їх брав частинами, що підтверджується відповідними документами. Процентна ставка в розмірі 19% річних визначена договором і до цього часу не змінювалась. На даний час за ОСОБА_1 рахується заборгованість, але штрафні санкції банком не нараховувались. Крім того, зазначила, що договір іпотеки щодо нерухомого майна в с. Вітове не укладався, т.я. позивач не надав необхідні документи на це майно. Банк - головний офіс надав дозвіл на видачу кредиту позивачеві в розмірі 184000грн. без укладання договору іпотеки на нерухоме майно, що в с. Вітове, тому такий кредит було видано. Просила відмовити у позові.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 повністю підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити.

В судове засідання не з»явились треті особи: ОСОБА_3, який надав заяву про розгляд справи за його відсутності та ОСОБА_5, який будучи належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь по справі, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що за кредитним договором №171-ФО від 22.08.2007р., укладеним між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» (в подальшому ПАТ «Західінкомбанк») в особі в.о. керуючого Черкаської філії ТзОВ ОСОБА_7 та ОСОБА_1, останній отримав кредит в розмірі 184000грн. на споживчі цілі зі сплатою 19% річних та комісійну винагороду в розмірі 0,95% від суми кредиту (п.1.1 договору). Строк користування коштами встановлено до 22.08.2012р. Відповідно до п.1.3 кредитного договору сума кредитних коштів перераховується повністю або частинами на поточний рахунок позичальника, або інший вказаний ним у листі-заявці, за погодженням з кредитором, чи видається готівкою з каси кредитора.

Виконання позичальником зобов»язань за договором забезпечується іпотекою та порукою чотирьох фізичних осіб, а також всім належним позичальнику та поручителю майном, коштами та активами, що належать їм на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п.2.1 договору).

Кредитор зобов»язаний відкрити позичковий рахунок НОМЕР_2 для видачі позичальнику кредитних коштів (п.п.3.1, 3.1.1 договору). Надати позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених даним договором, і видати готівкою з каси кредитора, чи перерахувати суму кредитних коштів повністю або частинами на вказаний позичальником рахунок, при умові виконання даного договору, поданні кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора (п.3.1.2 договору) та надавати позичальникові консультативні послуги з питань виконання кредитного договору (п.3.1.3 договору).

Позичальник зобов»язаний забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов даного договору; щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, проводити часткове погашення кредиту в розмірі 1/60 його суми на рахунок НОМЕР_2 в ЧФ, повне погашення кредиту здійснити не пізніше ніж 22.08.2012р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора (п.п.3.2.1, 3.2.2 договору).

Даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п.1.1 даного кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору (п. 5.1 договору).

Сторони дійшли згоди, що черговість погашення заборгованості, згідно з кредитним договором, визначається кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від позичальника коштів на погашення заборгованості згідно даного кредитного договору у першу чергу погашається прострочена заборгованість по процентам (п. 6.3 договору).

Відповідно до договору іпотеки №171-ФО/ІР від 28.08.2007р., укладеного між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» (в подальшому ПАТ «Західінкомбанк») та ОСОБА_8, ОСОБА_9, від імені яких діяла ОСОБА_2, останні є майновими поручителями за виконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором №171-ФО від 22.08.2007р. Предметом договору іпотеки є житловий будинок в АДРЕСА_1.

Крім того, 22.08.2007р. були укладені договори поруки: №171-ПФО/1 - поручитель ОСОБА_2; №171-ПФО/2 - поручитель ОСОБА_3; №171-ПФО/3 - поручитель ОСОБА_5; №171-ПФО/4 - поручитель ОСОБА_10 Дані договори підписані кредитором - ТзОВ «захід інкомбанк» в особі: ЧФ ТзОВ «Західінкомбанк» - ОСОБА_7, боржником - ОСОБА_1 та відповідними поручителями. За умовами договорів поруки поручителі зобов»язувалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов»язань позичальника, що випливають з кредитного договору №171-ФО від 22.08.2007р. і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором та позичальником. Поручитель і позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.п. 1.1, 1.2 договорів). Також передбачено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов»язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами кредитор має право стягнути з поручителя суму в розмірі повного об»єму усіх зобов»язань позичальника (п.п.2.1, 2.2 даних договорів).

За наданими матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні, вбачається, що відповідно до заяви від 21.08.07р. про відкриття поточного рахунку ОСОБА_1 на своє ім»я відкриває рахунок у гривнях (НОМЕР_3) в ЧФ КБ «Західінкомбанк». Також 21.08.07р. між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку ФО в нацвалюті №180, за яким банк відкрив ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_3. Крім того, 21.08.07р. ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою про те, щоб в міру надходження коштів на його поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий на його ім.»я в ЧФ, слід перераховувати кошти на погашення відсотків за кредитом та суми кредиту згідно з кредитним договором №171-ФО від 22.08.07р.

Відповідно до розпорядження в бухгалтерію №ВАПО-298 від 23.08.07р. була проведена проводка на суму 184000грн., тобто за призначенням платежу - надання кредиту ФО ОСОБА_1 за кредитним договором №171-ФО від 22.08.07р. в сумі 184000грн. нараховано та утримано комісію в розмірі 0,95% від суми кредиту - 1748грн. та комісію за відкриття та розрахункове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,05% від суми кредиту - 92грн. Також були тримані зразки підписів ОСОБА_1, що вбачається з відповідної картки.

ОСОБА_1 23.08.2007р. ЧФ ТзОВ КБ «Західінкомбанк» на поточний рахунок НОМЕР_2 перераховано 184000грн. 00коп., що підтверджується меморіальним ордером №13 від 23.08.07р. Крім того, в даному меморіальному ордері зазначено, що призначення платежу - надання кредиту ФО ОСОБА_1 за кредитним договором №171-ФО від 22.08.07р. Відповідно до даних заяви на видачу готівки №156 від 23.08.07р. банк видав, а ОСОБА_1 отримав 150000грн. 00коп. Також за даними заяви на видачу готівки №52 від 29.08.07р. ОСОБА_1 отримав в банку кошти в розмірі 31920грн. 00коп.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особі, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ч.1 ЦПК).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60ЦПК).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59ЦПК).

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені:

1)зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6)правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як передбачено ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону передбачені параграфом 2 глави 16 розділу ІУ ЦК України. Загальні положення про договір визначені розділом 2 Цивільного Кодексу України, а правова природа кредитних правовідносин урегульована параграфом 2 глави 71 ЦК, Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інш.

Так, за положеннями ст. 1054ЦК (в ред., що діяла на час укладання договору) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимоги законодавства, що стосуються чинності кредитних договорів, встановлені ст.ст. 1048-1052,1054ЦК, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, суд вважає, що кредитний договір укладено з волі обох сторін, сторони визначили всі необхідні умови договору та будь-яких умов, які б суперечили чинному, на час укладення договору, законодавству договір не містить.

Згідно зі ст. 628ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено під час розгляду справи, сторони кредитного договору визначили у договорі всі істотні умови, як щодо суми кредиту, плати за користування кредитними коштами, строку та порядку повернення цих коштів, відповідальність сторін у випадку порушень зобов`язань по договору та інш.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, в ред., що діяла на час укладання договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Як на час укладення кредитного договору №171-ФО від 22.08.07р., так і протягом дії цього договору позивач був згоден з умовами договору. Він був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту, так і у виборі форми кредитування.

Досліджуючи та оцінюючи докази по справі, суд не може погодитись з доводами позивача та його представника про те, що банком до укладення кредитного договору не була надана позивачеві інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в т.ч. розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, про вартість всіх супутніх послуг, в т.ч. про платежі, на підставі яких робиться розрахунок, зокрема,сума кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума, про графік погашення кредиту, тощо, оскільки у самому кредитному договорі №171-ФО від 22.08.07р. детально викладено як суму кредиту, так і усі платежі, які необхідно сплатити за користування кредитними коштами у визначені строки, а також зобов»язання сторін, їх відповідальність, строки договору, черговість погашення заборгованості та інші умови.

Отже, спростовуючи доводи позивача, суд вважає, що сама по собі відсутність письмової інформації за встановлених обставин не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, як зазначалось вище, п.3.1.3 кредитного договору передбачено, що кредитор зобов»язаний надавати позичальнику консультативні послуги з питань виконання кредитного договору.

Між тим, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 письмово не звертався до банку щодо отримання певної інформації щодо будь-яких умов укладеного кредитного договору. Відповідно, позивачем не доведено порушення відповідачем вимог даного договору, зокрема п. 3.1.3 щодо надання консультацій та інформації позичальнику.

Незважаючи на положення п.3.2.9 кредитного договору, про те, що в разі неповернення кредиту в термін, передбачений в п.1.2 даного договору, процента ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні +(плюс) 10% річних, відповідач процентну ставку не підвищив, про що зазначив представник відповідача в судовому засіданні. Крім того, право кредитора змінювати процентну ставку при певних умовах, передбачено п. 6.5 кредитного договору, але за письмовим повідомленням позичальника про це.

Аналізуючи докази по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, недоведеними та безпідставними. Так, розглядаючи справу лише в межах заявлених позивачем вимог, шляхом з»ясування тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що підписанням кредитного договору від 22.08.2007р. №171-ФО позивач ОСОБА_1 погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов»язання щодо його виконання. Отримавши примірник договору, він мав можливість детально вивчити його умови та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги, що передбачено п.6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак позивач цього не зробив, використавши кредитні кошти на свій розсуд і не скористався правом дострокового погашення кредиту, що передбачено п.4.2.2 кредитного договору.

Доводи позивача та його представника в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 150000грн. не як кредитні кошти, а грошові кошти в розмірі 31920грн. він взагалі не отримав, - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Помилковим є твердження позивача про те, що висновком судово-почеркознавчої експертизи від 14.08.2012р. №1/0667 підтверджено той факт, що за відсутності підпису ОСОБА_1 у заяві №52 від 29.08.07р. про отримання коштів в розмірі 31920грн. - він такі кошти не отримував. Дані доводи суперечать положенням ст.ст.11,60 ЦПК України.

Як зазначалось вище, під час розгляду справи суд з»ясовує ті обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, тобто в межах заявлених позовних вимог. У суду не виникає сумнівів щодо достовірності кредитного договору №171-ФО від 22.08.2007р., наданого до позову позивачем та відповідачем під час розгляду даної справи, і який ізначально позивач просить визнати недійсним. Крім того, ні позивач, ні представник позивача в судовому засіданні не змогли обґрунтувати справжність, так званого «переробленого» кредитного договору від 22.08.2007р., що наданий позивачем до суду 21.02.2013р. Так, під час огляду в судовому засіданні примірника «переробленого» кредитного договору, що надала представник позивача, даний примірник є ксерокопією, а не оригіналом. Надати оригінал такого «переробленого» договору до суду надано не було, а тому до даних обставин суд застосовує положення ст.ст. 57-60, 27 ч.2, 131 ЦПК України.

Отже, викладене не позбавляє суд можливості розглянути справу за наявності тих матеріалів та доказів, які маються у даній справі і, які досліджуються судом та особами, які беруть участь у справі.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача та його представника про те, що кредитний договір №171-ФО від 22.08.07р. повинен бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, оскільки ні в позові, ні в судовому засіданні позивач, як сторона, яка вважає, що діяла під впливом обману, не довів наявність умислу з боку відповідача - банку, не довів істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача ОСОБА_1 та його представника за дорученням ОСОБА_4 про те, що при укладенні спірного кредитного договору від 22.08.07р. були порушені права позивача як споживача, а також, що умови укладеного між сторонами правочину порушують права позивача.

Позивач не довів, що спірний кредитний договір №171-ФО від 22.08.2007р. та інші договори, зокрема, - договір іпотеки №171-ФО/ІР від 28.08.2007р., договори поруки №171-ФО/1, №171-ФО/2, №171-ФО/3, №171-ФО/4 від 22.08.2007р. суперечать наведеним вимогам дійсності правочину, іншим актам цивільного законодавства, в зв»язку з чим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання зазначених договорів недійсними і у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, безпідставними є позовні вимоги, які не підтримані й в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_4, про зняття обмеження на предмет іпотеки в реєстрі обтяжень заставного майна, а тому у їх задоволенні також необхідно відмовити.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позову сплачено судові витрати - державне мито в розмірі 1700грн. 00коп. (квитанція №4 від 25.08.2010р.). Оскільки позовні вимоги стосуються захисту прав споживачів відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» і позивач при звернення до суду з таким позовом звільнений від сплати зазначених судових витрат, то суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 держмито в розмірі 1700грн. як зайво сплачене.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 203, 215, 627, гл.16 розд. ІУ, розд.2, гл.71, 1054, 1048-1052, 628, 638 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 3, 10, 11, 57 - 61, 88, 27, 131, 209 - 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки недійсними, - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачені судові витрати - державне мито в розмірі 1700грн. 00коп. (квитанція №4 від 25.08.2010р. в ПАТ «Індустріально-експортному банку» код 14361575, платник 1930010572, банк платника «Черкаси ПАТ «Індекс-банк», отримувач УДК м. Черкаси, код отримувача 22809222, банк отримувача ГУДКУ у Черкаській області, код банку отримувача 854018, призначення платежу держмито за позов).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. М. Позарецька