Ухвала суду № 29718624, 04.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" березня 2013 р. Справа № 0670/8441/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.М.

за участю представників апелянта та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Житомирі апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" січня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом. Просив визнати протиправною відмову відповідача щодо зарахування йому до вислуги років на пільгових умовах часу навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі в період з 01 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року та зобов'язати провести йому перерахунок вислуги років на пенсію, зарахувавши на пільгових умовах - один місяць служби за півтора, період проходження ним військової служби на посаді курсанта в Ташкентському вищому танковому командному училищі. Позивач посилався на те, що час навчання у військовому училищі відноситься до строкової служби, а строкова служба у віддалених і високогірних місцевостях зараховується до вислуги років на пільгових умовах, зокрема у місті Чирчик, де дислокувалось військове училище, один місяць служби зараховується за півтора місяці.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Житомирській області щодо зарахування ОСОБА_4 до вислуги років на пільгових умовах часу навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі в період з 01.08. 1988 року по 16.06.1992 року.

Зобов'язано Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Житомирській області провести ОСОБА_4 перерахунок вислуги років на пенсію, зарахувати на пільгових умовах - один місяць служби за півтора, період проходження ним військової служби на посаді курсанта в Ташкентському вищому танковому командному училищі з 01.08.1988 року по 16.06.1992 року.

В апеляційній скарзі УМВС України в Житомирській області просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", навчання у військових навчальних закладах не являється строковою службою, тому підстав для пільгового обчислення вислуги років позивача немає, незалежно від того, де дислокувалось військове училище.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 у період з 01 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року проходив навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі у віддаленій місцевості СРСР - в м. Чирчик Узбецької РСР. Після закінчення училища він був зарахований у розпорядження МО України.

З 1993 року по 2005 рік ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом начальника УМВС України в Житомирській області №29 о/с від 17 лютого 2005 року ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом "ж" ст. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При оформленні позивачу документів на отримання пенсії і підрахунку вислуги років відповідач не зарахував йому до вислуги у співвідношенні один місяць служби за півтора місяця час навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі в період з 01 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року. У листопаді 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виправити допущену при обчисленні вислуги років помилку, оскільки вона впливає на розмір отримуваної ним пенсії. 19 листопада 2012 року позивач отримав відмову у задоволенні його заяви, після чого звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4, апелянт послався на те, що навчання у військовому училищі не відноситься до строкової служби, а м.Чирчик - до місцевості, служба в якій підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах.

Проте з такими доводами апелянта погодитись неможливо.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

На період навчання позивача у військовому училищі діяла постанова Ради Міністрів України СРСР від 10 листопада 1982 року №986 "Про затвердження Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей". Відповідно до пункту 54 вказаного Положення, у вислугу років, що надають право на пенсію у відповідності із даним Положенням, зараховувалась дійсна військова служба в Радянській Армії і Військово-морському флоті, у військах Комітету державної безпеки СРСР і внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

В той же період діяв Закон СРСР "Про загальний військовий обов'язок".

Відповідно до ст.11 Закону, громадяни, прийняті у військово - учбові заклади, перебували на дійсній військовій службі, на них поширювались обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони і їх сім'ї користувались правами, пільгами і перевагами, передбаченими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби і їх сімей.

Отже, в період навчання у Ташкентському вищому танковому командному училищі в період з 01 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року ОСОБА_4 перебував на строковій військовій службі. Лише з введенням в 1992 році в дію Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" статус курсантів військових училищ змінився (їхня служба перестала вважатись строковою), проте до спірних правовідносин положення вказаного Закону не можуть застосовуватись, оскільки ці правовідносини виникли до введення його в дію.

На час обчислення позивачеві вислуги років діяв наказ Міністерства оборони України від 8 серпня 1994 року N 205 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1994 р. за N 212/422) "Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей", а з 19 серпня 2008 року діє наказ N 407 Міністерства оборони України (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2008 р. за N 1079/15770) "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей".

Обидва накази видані на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", і визначають в додатках Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, і порядок їх обчислення.

Ними визначено, зокрема перелік віддалених місцевостей колишнього СРСР, в яких служба осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової та строкової служби зараховується у вислугу років для призначення пенсії на пільгових умовах.

Так, до віддалених місцевостей колишнього СРСР, в яких служба зараховується у вислугу років на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця, віднесено в Узбецькій РСР - у місті Караулбазарі Каганського району Бухарської області, у місті Мубареці Кашкадар'їнської області, у Каттакурганському та Совєтабадському районах Самаркандської області, у містах Зарафшані та Учкудуці, селищі Басапані Зарафшанської міської Ради народних депутатів і Кокпатассі Учкудукської міської Ради народних депутатів (міста Зарафшан та Учкудук раніше належали до складу колишньої Навоїнської області, а далі - до складу Самаркандської області) Бухарської області, в Ангорському, Гагарінському, Джаркурганському, Термезському та Шерабадському районах, місті Термезі Сурхардар'їнської області - з 1 січня 1985 р., а на решті території республіки (за винятком міста Ташкента) - з 1 січня 1988 р.

Місто Чирчик відноситься до "решти території", тому служба позивача в цьому місті, яку він розпочав у серпні 1988 року, повинна зараховуватись у вислугу років на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця.

Не врахувавши викладених обставин та неправильно застосувавши закон, апелянт помилково обчислив вислугу років позивача, а в подальшому протиправно відмовився виправити свою помилку. В результаті цього було порушене право позивача на щомісячне отримання пенсії в тому розмірі, який йому належить по закону.

Є також вірним висновок суду першої інстанції, що строк звернення з позовом до суду позивач не пропустив, адже порушення його прав є триваючим, і питання про припинення цього порушення могло бути ініційоване будь-коли. З позовом до суду ОСОБА_4 звернувся в межах місячного строку з дня отримання відмови перерахувати вислугу років, і вимоги про поновлення своїх прав за період, що минув, не заявляв.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008

4- 4 - третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області