Рішення № 29716093, 21.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р.Справа № 5017/3565/2012

Господарський суд Одеської області

у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Уніфер" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 301 427,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Уніфер" (далі по тексту - ТОВ „Уніфер") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 306 427,31 грн., яка складається з вартості втраченого та непридбаного товару в сумі 294 692,21 грн. та штрафу в сумі 11 735,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення збережності товару, переданого йому на зберігання за умовами договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р., а також невиконанням зобов'язання щодо придбання цього товару, яке виникло із договору дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р.

Згідно із заявою, поданою 23.01.2013р. в судовому засіданні, позивачем було зменшено суму заявленої до стягнення заборгованості на 5 000 грн. у зв'язку із добровільним її погашенням ОСОБА_2, в результаті чого, ТОВ „Уніфер" просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 301 427,31 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також на іншу (додаткову поштову) адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 5017/3565/2012. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ОСОБА_2, були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ОСОБА_2 згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ОСОБА_2 про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне.

15.02.2012р. між ТОВ „Уніфер" (Продавець) та ОСОБА_2 (Дистрибутор) було укладено договір дистрибуції № 11/12-Д, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, 2.4 якого Продавець за цим договором поставляє у власність Дистрибутора товар, що визначається в накладних на поставку товару або в додатках на певну партію, а Дистрибутор зобов'язаний прийняти такий товар для подальшого його продажу та сплатити його вартість згідно умов цього договору. Під товаром сторони розуміють добрива для позакореневого підживлення „Вуксал" та інші продукти, перелік яких наведений у додатках до цього договору. Конкретний асортимент, кількість та термін поставки кожної партії товару фіксуються в замовленнях Дистрибутора або в накладних на поставку товару, або в додатках на певну партію товару.

Підписанням додатків № 1 та № 1 до договору дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. сторони по справі погодили конкретний асортимент, кількість та вартісні показники товару, який є предметом названої угоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, 15.02.2012р. між ОСОБА_2 (Зберігач) та ТОВ „Уніфер" (Поклажодавець) було укладено договір про відповідальне зберігання № 01/2012, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого предметом цього договору є зберігання та відпуск товару в асортименті, що реалізовується Поклажодавцем. Зберігач приймає на зберігання від Поклажодавця товар в кількості та асортименті, що вказуються в супроводжувальному акті приймання-передачі (специфікаціях та/або накладних, які є окремими по кожній партії товару та невід'ємною частиною договору). Зберігач зобов'язався прийняти товар для відповідального зберігання на свій склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В силу положень ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі товару від 12.03.2012р. та від 30.03.2012р., складених в процесі виконання умов договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р., ТОВ „Уніфер" передало відповідачу на зберігання наступний товар: трубку EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м) у кількості 244 200 м; трубку EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 253 000 м., а ОСОБА_2 вказаний товар було прийнято, що підтверджується його особистими підписами та відбитками печатки на вказаних актах приймання-передачі товару.

В подальшому, 25.06.2012р. комісією, яка складалась із працівників ТОВ „Уніфер" та особисто ОСОБА_2, було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні у відповідача за адресою: АДРЕСА_1. За результатами проведеної інвентаризації, які оформлені відповідним актом, підписаним представниками сторін, було виявлено факт відсутності переданого на зберігання товару - трубки EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м), а також недостачу товару - трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 161 000 м.

Згідно з п.п. 6.7, 6.9 договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. у випадку виявлення відсутності/недостачі, знищення товару по результатам проведення Поклажодавцем інвентаризації на складах Зберігача, останній відшкодовує його вартість та сплачує штраф у розмірі 5% вартості відсутнього/недостатнього, знищеного товару. Сторони домовилися, що вартість товару за обставин, що визначені у пунктах 6.2 - 6.8, визначається виходячи із звичайних цін на товар, які діють на відповідній території, де зберігається товар, а у випадку, якщо між сторонами укладено договір дистрибуції, то ціна товару визначається виходячи із передоплатних цін, що діють для кінцевого споживача.

Крім того, положеннями п. 3.1.11 договору дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. передбачено, що Дистрибутор до 30.09.2012р. включно зобов'язується придбати весь товар у Продавця, який переданий йому за договором відповідального зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. по цінам, що діють в останній день, коли товар має бути придбаний Дистрибутором.

У зв'язку із виявленою нестачею товарно-матеріальних цінностей, які були передані відповідачу на зберігання, ТОВ „Уніфер" звернулось до ОСОБА_2 із вимогою, викладеною у листі від 26.10.2012р. за вих. № 00326, про відшкодування вартості товару, нестача якого була виявлена при проведенні інвентаризації, а також про повернення решти товару, який зберігається - трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 92 000 м, або про відшкодування його вартості в сумі 60 124,44 грн. Вказана вимога була надіслана на дві адреси ОСОБА_2, які зазначені в укладених між сторонами по справі договорах, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами поштових відправлень із календарними штемпелями установ поштового зв'язку.

Проте, як стверджує позивач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. та договором про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. ОСОБА_2 здійснив відшкодування лише частини вартості неповернутого та непридбаного товару в сумі 5 000 грн., в результаті чого, ТОВ „Уніфер" було змушене звернутись до суду із даними позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зокрема правовідносини із зберігання належного позивачу товару: трубки EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м) у кількості 244 200 м та трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 253 000 м., які врегульовані умовами договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р.

Приймаючи до уваги зміст спірних правовідносин, а також враховуючи, що ТОВ „Уніфер" в межах даної справи в тому числі пред'являються позовні вимоги про відшкодування вартості товару, щодо якого відповідач недотримався обов'язку забезпечення його збережності, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів законодавства, якими врегульовано підстави та порядок притягнення зберігача у правовідносинах зберігання до деліктної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 950, 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Суд зазначає, що на управнену сторону, яка вимагає відшкодування збитків, покладається обов'язок доведення факту наявності у діях порушника всіх елементів складу цивільного правопорушення, окрім вини, наявність якої, у випадку доведеності факту порушення, законодавчо презумується.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків, завданих поклажодавцю у випадку втрати зберігачем переданого на зберігання майна, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях ОСОБА_2 складу цивільного правопорушення, яке зумовило завдання позивачу відповідної суми збитків.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи питання про наявність у діях відповідача факту наявності порушення власних зобов'язань, що виникли із договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р., суд виходить із наступного. Так, відповідно до п. 2.1.4 названої угоди, зберігач зобов'язаний забезпечити зберігання товару, прийнятого на зберігання, від знищення, крадіжки, пошкодження, втрати якості та прийняти всі необхідні заходи для запобігання спричинення шкоди товару та/чи Поклажодавцю.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.ст. 938, 942, 949 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як вбачається зі змісту п.п. 2.1.9, 4.2.2 договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. позивач наділений правом безперешкодного доступу до місця зберігання належного йому товару з метою контролю за станом його зберігання, а ОСОБА_2, відповідно, зобов'язаний забезпечити представникам ТОВ „Уніфер" такий доступ.

Як було зазначено вище по тексту рішення, 25.06.2012р. в ході проведення інвентаризації майна, яке зберігається відповідачем за адресою: АДРЕСА_1, як це передбачено умовами договору зберігання, комісією у складі особисто ОСОБА_2 та двох представників ТОВ „Уніфер" було виявлено факт відсутності переданого на зберігання товару - трубки EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м), а також недостачу товару - трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 161 000 м. За переконанням суду, складений за результатами інвентаризації двосторонній акт від 25.06.2012р. підтверджує порушення відповідачем власних обов'язків щодо забезпечення схоронності прийнятого на зберігання майна, та, відповідно, протиправну поведінку ОСОБА_2 як елементу складу цивільного правопорушення.

Досліджуючи питання про розмір збитків, завданих позивачу внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності прийнятого на зберігання майна, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.ст. 950, 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно з п.п. 6.7, 6.9 договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. у випадку виявлення відсутності/недостачі, знищення товару по результатам проведення Поклажодавцем інвентаризації на складах Зберігача, останній відшкодовує його вартість та сплачує штраф у розмірі 5% вартості відсутнього/недостатнього, знищеного товару. Сторони домовилися, що вартість товару за обставин, що визначені у пунктах 6.2 - 6.8, визначається виходячи із звичайних цін на товар, які діють на відповідній території, де зберігається товар, а у випадку, якщо між сторонами укладено договір дистрибуції, то ціна товару визначається виходячи із передоплатних цін, що діють для кінцевого споживача.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір диструбиції № 11/12-Д від 15.02.2012р., предметом якого, серед іншого, є реалізація товару, який і був прийнятий ОСОБА_2 на зберігання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вартість втраченого товару слід визначати відповідно до цін, рекомендованих для кінцевого споживача, які визначені у додатку № 2 до вказаного договору дистрибуції.

Відповідно до додатку № 2 до договору дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. рекомендована ціна для кінцевого споживача трубки EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м) складає 0,04272 євро за 1м. без ПДВ та 0,051264 євро з урахуванням ПДВ, а трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) - 0,05244 євро за 1м без ПДВ та, відповідно, 0,062928 євро з урахуванням ПДВ. З огляду на розмір встановленої недостачі товару, відображений в акті інвентаризації, суд зазначає, що вартість товару, втраченого відповідачем під час зберігання, має становити:

1. Трубки EOLOS компакт 1/20-5mils (3300м):

244 200 м. * 0,051264 * 10,362125 (курс євро до гривні станом на 27.11.2012р. - момент здійснення позивачем розрахунку) = 129 720,01 грн.

2. Трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м):

161 000 м. * 0,062928 * 10,362125 (курс євро до гривні станом на 27.11.2012р. - момент здійснення позивачем розрахунку) = 104 982,92 грн.

З огляду на викладене, сукупна вартість втраченого відповідачем товару, визначено відповідно до умов укладених між сторонами по справі угод, складає 234 702,93 грн., що на 0,79 грн. більше, ніж визначено у позовній заяві ТОВ „Уніфер". Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність факту завдання позивачу збитків, спричинених відповідачем внаслідок незабезпечення збереження прийнятого на зберігання товару, в сумі 234 702,14 грн.

Вирішуючи питання про наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданими позивачу збитками та протиправною поведінкою ОСОБА_2, суд зазначає, що втрачене відповідачем майно належало ТОВ „Уніфер" як поклажодавцю на праві власності. За переконанням суду, викладене підтверджує необхідний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими ТОВ „Уніфер" збитками.

При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 614, 617 ЦК України відповідачем не було спростовано факту наявності його вини у вчиненому порушенні умов договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. Більш того, ОСОБА_2 під час розгляду даної справи було частково компенсовано завдані позивачу збитки на суму 5 000 грн.

З огляду на вищевикладені обставини, які свідчать про наявність у діях відповідача всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, достатніх для притягнення ОСОБА_2 до цивільної відповідальності за порушення умов договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. шляхом покладення на нього обов'язку компенсувати збитки, завдані ТОВ „Уніфер", на суму 229 702,14 грн. (що є різницею між розміром фактично завданих збитків та частковою їх компенсацією в розмірі 5 000 грн).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Уніфер" в частині стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок втрати товару, переданого на зберігання, в сумі 229 702,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як було зазначено вище по тексту рішення, відповідно до п.п. 6.7 договору про відповідальне зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. у випадку виявлення відсутності/недостачі, знищення товару по результатам проведення Поклажодавцем інвентаризації на складах Зберігача, останній відшкодовує його вартість та сплачує штраф у розмірі 5% вартості відсутнього/недостатнього, знищеного товару.

В порядку п. 6.7 названої угоди, позивачем було нараховано ОСОБА_2 до сплати штраф в сумі 11 735,10 грн. за невиконання останнім обов'язку забезпечення схоронності прийнятого на зберігання майна. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині та перевіривши здійснений позивачем розрахунок, приймаючи до уваги доведеність факту незабезпечення ОСОБА_2 збережності частини прийнятого на зберігання товару, виходячи із вартості якого була розрахована неустойка у вигляді штрафу, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 11 735,10 грн., внаслідок чого позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, в межах даної справи позивачем також висуваються вимоги про стягнення з ОСОБА_2 вартості товару в сумі 59 990,07 грн., який не було повернуто та не було викуплено останнім, а саме трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 92 000 м. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами, серед іншого, також виникли правовідносини купівлі-продажу, врегульовані умовами договору дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. Положеннями п. 3.1.11 цього договору передбачено, що Дистрибутор до 30.09.2012р. включно зобов'язується придбати весь товар у Продавця, який переданий йому за договором відповідального зберігання № 01/2012 від 15.02.2012р. по цінам, що діють в останній день, коли товар має бути придбаний Дистрибутором.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що після проведення інвентаризації, результати якої відображені в акті від 25.06.2012р., на зберіганні у відповідача залишився товар - трубки EOLOS 8mils/1.3/20см (2300м) у кількості 92 000 м., вартість якого для кінцевого споживача на момент здійснення позивачем розрахунку суми позову (27.11.2012р.) складала 59 990,07 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в порушення прийнятих на себе зобов'язань не викупив залишок прийнятого на зберігання товару за ціною 59 990,07 грн. в строк до 30.09.2012р. та не повернув цей товар позивачу після пред'явлення ним вимоги із цього приводу, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед ТОВ „Уніфер" за договором дистрибуції № 11/12-Д від 15.02.2012р. в сумі 59 990,07 грн., яка на момент звернення позивача до суду із даним позовом є непогашеною.

З огляду на викладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ „Уніфер" заборгованості за придбаний товар в сумі 59 990,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ „Уніфер" в загальному розмірі 301 427,31 грн., яка складається із компенсації завданих збитків в сумі 229 702,14 грн., заборгованості за придбаний товар в сумі 59 990,07 грн. та штрафу в сумі 11 735,10 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ „Уніфер" компенсації завданих збитків в сумі 229 702,14 грн., заборгованість за придбаний товар в сумі 59 990,07 грн. та штрафу в сумі 11 735,10 грн. відповідно до ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 617, 623, 625, 629, 655, 692, 936, 938, 942, 949, 950, 951 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом, у повному обсязі на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 617, 623, 625, 629, 655, 692, 936, 938, 942, 949, 950, 951 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 /юридична адреса: АДРЕСА_2; фактична адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Уніфер" /74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, 17 „Б", код ЄДРПОУ 31431146, р/р 260003000017355 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", м. Київ, МФО 300614/ компенсацію завданих збитків в сумі 229 702 грн. 14 коп. /двісті двадцять дев'ять тисяч сімсот дві грн. 14 коп./, заборгованість за придбаний товар в сумі 59 990 грн. 07 коп. /п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 07 коп./, штраф в сумі 11 735 грн. 10 коп. /одинадцять тисяч сімсот тридцять п'ять грн. 10 коп./, судовий збір в сумі 6 128 грн. 56 коп. /шість тисяч сто двадцять вісім грн. 56 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2013р.

Суддя С.П. Желєзна