Рішення № 29712915, 25.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2013 року Справа № 17/5014/3361/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "Янівське", смт. Княгинівка м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 107 133 грн. 20 коп.

Суддя: Фонова О.С.

Представники:

від позивача - Марченкова Ю.О., довіреність № 27-04/09-768 від 14.08.2012;

від відповідача - Орехова Г.І., довіреність № 03/5-678 від 28.12.2012.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 103615,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 103,61 грн. та 3% річних у сумі 3414,21 грн., за договором №62 на переробку давальницької вугільної сировини від 19.10.2006.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2013 надав заяву про відмову від позову, згідно якої відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 103,61 грн. та 3% річних у сумі 3414,21 грн., на підставі статей 22, 78 ГПК України. З наслідками відмови від позову позивач ознайомлений.

Відповідач відзивом на позовну заяву позов не визнає та вважає, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, зобов'язання між сторонами виникли після підписання акту звіряння взаємних розрахунків, а саме 12.05.2008. Посилання позивача на той факт, що між сторонами вперше підписано акт звіряння розрахунків тільки 24.10.2011, на думку відповідача, не відповідає дійсності. Тому, відповідач просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Закритим акціонерним товариством «Янівське», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Янівське», (позивач у справі), як Виконавцем, та Державним підприємством «Луганськвугілля», як Замовником, в особі директора відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» (відповідач у справі), був укладений договір №62 на переробку давальницької вугільної сировини від 19.10.2006 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по збагаченню рядового вугілля Замовника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Замовник зобов'язується своїми силами і засобами поставити Виконавцеві рядове вугілля.

Як зазначено у пункті 1.3 Договору, Виконавець зобов'язується збагачувати вугілля Замовника на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення з подальшою передачею їх Замовникові.

Згідно пункту 5.2 Договору, звірення розрахунків здійснюється до 5-го числа місяця того, наступного за звітним. Для проведення звірення розрахунків представник Замовника повинен особисто прибути у бухгалтерію Виконавця. Виконавець надає Замовникові пакет документів: баланс переробки рядового вугілля, баланс продуктів збагачення, рахунок на переробку, податкову накладну, і інші форми згідно інструкції по формах УПД-7, УПД-30, УПД-42, УПД-36, а також розрахунок вартості переробки на перше число місяця. Баланс переробки підписується обома сторонами за договором і скріплюється печаткою. У балансі переробки залишки вугілля і продуктів збагачення на початок і кінець місяця відбиваються наростаючим підсумком. Кінцевий розрахунок проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту звірення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він виконав обов'язки за Договором, що підтверджено актами прийому - здачі наданих послуг від 30.11.2006 на суму 37580,80 грн., від 31.12.2006 на суму 66034,58 грн.

Однак, відповідачем в порушення умов договору борг не сплачений, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 103615,38 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у пункті 5.2 Договору, звіряння розрахунків робиться до 5-го числа місяця того, що йде за звітним. Для проведення звіряння розрахунків представник Замовника повинен особисто прибути у бухгалтерію Виконавця. Виконавець надає Замовникові пакет документів: баланс переробки рядового вугілля, баланс продуктів збагачення, рахунок на переробку, податкову накладну, і інші форми згідно інструкції по формах УПД-7, УПД-30, УПД-42, УПД-36, а також розрахунок вартості переробки на перше число місяця. Баланс переробки підписується обома сторонами за договором і скріплюється печаткою. У балансі переробки залишки вугілля і продуктів збагачення на початок і кінець місяця відбиваються наростаючим підсумком.

Кінцевий розрахунок проводиться на протязі 10 днів з моменту підписання акту звірення.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав обов'язки за Договором на загальну суму 103615,38 грн., що підтверджується актами прийому - здачі наданих послуг від 30.11.2006 на суму 37580,80 грн., від 31.12.2006 на суму 66034,58 грн. (а.с.9-10).

Сторонами було підписано акти звірення розрахунків від 12.05.2008, 01.09.2009, 02.09.2010, 24.10.2011 на однакову суму.

Акт звірення розрахунків від 12.05.2008 судом до уваги не береться, оскільки підписаний на загальну суму 341581,70 грн. боргу з боку відповідача, однак без зазначення договору, за яким виник вказаний борг та періоду його виникнення.

З урахуванням викладеного, першим належним актом звірення розрахунків за Договором є акт від 01.09.2009, який містить суму боргу відповідача за Договором - 103615,38 грн. Вказаний акт підписаний бухгалтером відповідача. Водночас, пункт 5.2 Договору не містить вимоги щодо його підписання першим керівником, а тільки представником, тому дата підписання даного акту приймається судом в якості дати, від якої слід обрахувати 10 днів для кінцевого розрахунку.

Таким чином, прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг виникло з 11.09.2009.

Відповідач позов було не визнано та заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Водночас, суд зауважує наступне.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

02.09.2010 між сторонами було підписано акт звірення розрахунків, підписаний з обох боків першими керівниками підприємств - директорами, та крім того, головними бухгалтерами. Згідно вказаного акту вбачається, що борг з боку відповідача за Договором склав 103615,38 грн.

Судом вказаний акт приймається як доказ визнання боргу відповідачем, а тому розцінюється як дія, спрямована на визнання боргу та переривання позовної давності.

Оскільки після переривання перебіг позовної давності починається заново та час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, то позовна давність з урахуванням її трирічного строку, закінчиться 02.09.2013.

З огляду на те, що позовна давність не є пропущеною, доводи відповідача в щодо відмови у позову судом не приймаються як обґрунтовані.

Крім того, в матеріалах справи також міститься відповідь відповідача на претензію позивача від 12.12.2009 за № 03/7-693, якою він визнає борг в сумі 103615,38 грн. за договором № 62 від 19.10.2006.

З огляду на вищевказане, факт наявності боргу в сумі 103615,38 грн. підтверджено матеріалами справи, позовна давність за цими вимогами не пропущена, а тому вони підлягають до стягнення.

Позивачем в порядку статті 78 ГПК України, було надано заяву про відмову від позову в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 103,61 грн. та 3% річних у сумі 3414,21 грн.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 103,61 грн. та 3% річних у сумі 3414,21 грн. слід припинити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 103615,38 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, з віднесенням судового збору на відповідача в цій частині, згідно статті 49 ГПК України. В решті вимог провадження у справі слід припинити.

Судовий збір при припиненні провадження у справі повертається позивачу в частині припинення, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" №3674-УІ від 08.07.2011. Питання про повернення судового збору вирішено в ухвалі суду від 04.03.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1-в, ідентифікаційний код 32473323, на користь Приватного акціонерного товариства "Янівське", смт. Княгинівка, м. Красний Луч, Луганської області, ідентифікаційний код 32895302, заборгованість у сумі 103615,38 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 2072,31 грн., видати наказ.

3. В решті вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 04.03.2013.

Суддя О.С. Фонова