Рішення № 29712418, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/230 25.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

треті особи 1. Бауер Анастасія Олександрівна

2. Київська міська державна адміністрація

3. Київська міська рада

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 36 814, 91 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Гермаш С.М., довіреність №3645/18 від 11.12.2012.

від відповідача - Яговенко І.О., довіреність №93/2012/10/15-8 від 25.10.2012.

Святюк С.П., довіреність №91/2013/01/17-1 від 17.01.2013.

від третіх осіб-1, 2, 3 - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 36 814,91 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.10.2010 року на перехресті вул. А. Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через прорив металевої труби тепломережі, яка знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго" було пошкоджено автомобіль марки Мітсубісі Лансер Х, д.н. АА 1993 ТС, який належить Бауер Анастасії Олександрівні, а позивач виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу № 3002616/05АВ від 20.11.2009, укладеним з Бауер Анастасією Олександрівною, виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 36814, 91 грн., у зв'язку з чим звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати в порядку регресу сплачену суму.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що відповідальність за завдану позивачу шкоду через порив металевої труби тепломережі повинна відшкодовуватися власником пошкодженої тепломережі - Київською міською державною адміністрацією.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2012 у справі № 27/230 (суддя Дідиченко М.А.) призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Судовому експертно-консультаційному Центру "Будівельник" при Київському національному університеті будівництва і архітектури.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2012 (суддя Дідиченко М.А.) зупинено провадження у даній справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Розпорядженням №04-1/719 від 17.07.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 27/230 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

26.12.2012 Київським національним університетом будівництва і архітектури при Київському національному університеті будівництва і архітектури супровідним листом № 220/15 від 26.12.2012 за підписом директора центру, професора Ярмоленка М.Г. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи № 27/230 разом з висновком судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 27/230 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

14.01.2013 третя особа-2 через відділ діловодства суду подала заяву, в якій просила суд здійснити розгляд справи за відсутності її представника за наявними у справі матеріалами на розсуд суду.

21.01.2013 позивач подав пояснення по суті позовних вимог з урахуванням висновку судової експертизи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що висновком судової експертизи чітко встановлено, що єдиною технічною причиною пориву трубопроводу теплової мережі є перевищення строку її експлуатації на 13 років, що в свою чергу і призвело до аварії, а відсутність фінансування з боку КМДА не звільняє відповідача від відповідальності за відшкодування завданих збитків.

21.01.2013 відповідач подав письмові пояснення з урахуванням висновку судової експертизи, в яких проти позовних вимог заперечив посилаючись на відсутність вини відповідача у заподіяні шкоди, що виключає покладення обов'язку відшкодування шкоди на відповідача та зауважив, що відповідальність за завдану позивачу шкоду повинна відшкодовуватися власником пошкодженої тепломережі - Київською міською державною адміністрацією, яка згідно ч. 2 п. 2.1.4 Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 взяла на себе відповідальність за наслідки погіршення власного майна, що сталось внаслідок його природного зношення.

25.02.2013 третя особа-3 через відділ діловодства суду подала пояснення, в яких повідомила, що на виконання рішень Київської міської ради №№ 128/1105, 129/1106, 131/1108 від 21.12.2000 між КМДА та АЕК «Київенерго», як енергопостачальником укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, відповідно до якої КМДА згідно з переліком передала у володіння та користування майно (в тому числі і спірну теплову мережу), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та обліковується на балансі АЕК «Київенерго», яка за умовами Угоди зобов'язана здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення і збереження майна та нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію і ремонт майна. В пояснення третя особа-3 просила суд здійснити розгляд справи за відсутності її представника за наявними у справі матеріалами на розсуд суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача проти заявлених позовних заперечили.

Третя особа-1 в судові засідання своїх представників не направляла, про причини їх неявки суду не повідомляла, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа-1 в судове засідання не з'являлася, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 25.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2009 року між АТ «Страхова компанія «АХА Україна», правонаступником якого є позивач, як страховиком та Бауер Анастасією Олександрівною, як страхувальником було укладено договір № 3002616/05АВ добровільного страхування транспортного засобу (надалі - договір), у відповідності до умов якого страхування страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

За умовами п. 7 договору до страхових ризиків відноситься, зокрема, збитки внаслідок інших подій та вигодонабувачем є АТ «УкрСиббанк».

Строк дії договору з 21.11.2009 по 20.11.2010.

29 жовтня 2010 року близько 13 год. 10 хв. на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через порив металевої труби тепломережі було пошкоджено автомобіль марки "Mitsubishi Lancer X", державний реєстраційний номер АА 1993 ТС, який належить Бауер Анастасії Олександрівні.

Внаслідок пориву труби тепломережі застрахованому транспортному засобу "Mitsubishi Lancer X", державний реєстраційний номер АА 1993 ТС було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та протоколом огляду транспортного засобу від 09.11.2010.

Згідно Звіту № 1380 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, розмір матеріальних збитків спричинених Страхувальнику склав 39384,27 грн.

01.11.2010 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Mitsubishi Lancer X", державний реєстраційний номер АА 1993 ТС звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 22.12.2010 був складений та підписаний страховий акт № 14926/10/05/11, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi Lancer X", державний реєстраційний номер АА 1993 ТС, внаслідок пошкодження транспортного засобу через аварію тепломережі визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 36 814,91 грн.

На виконання зобов'язань за договором та відповідно до поданої страхувальником заяви, позивач виплатив вигодонабувачу за договором страхове відшкодування у розмірі 36814,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26949 від 23.12.2010.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до винної особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки, пошкоджена труба перебуває на балансі ПАТ «Київенерго» позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка отримана ним 12.07.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач заподіяну майнову шкоду не відшкодував, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, пошкодження транспортного засобу, який належить Бауер Анастасії Олександрівні та застрахований позивачем, сталося через порив металевої труби на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, внаслідок чого на асфальті виникла яма, з якої вилітала вода, каміння та частки асфальту, які падали на автомобілі та інше майно, що знаходилось в епіцентрі аварії (постанова Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2010).

Вказана труба теплопостачання знаходиться у володінні та користуванні відповідача, що ним не заперечується, на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Так, на підставі рішень Київради від 21.12.2000 №№128/1105, 129/1106 та 131/1108, Київська міська державна адміністрація (Адміністрація) та Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (Енергопостачальник), правонаступником якої є відповідач, уклали Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (далі - Угода). В подальшому, сторонами були укладені Додаток № 1 до Угоди від 27.09.2001 щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 25.11.2002, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 28.09.2006, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 29.11.2006 та додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007.

Додатковою угодою про внесення змін і доповнень від 30.04.2007, сторони узгодили, що Угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року.

Доказів на підтвердження припинення Угоди сторонами та третіми особами суду не надано, а отже на час виникнення спірних правовідносин, вона є чинною та обов'язковою для Адміністрації (третя особа) та Енергопостачальника (відповідача).

Згідно п. 1.1 Угоди (в редакції додаткової угоди про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007) Адміністрація передає Енергопостачальнику, а Енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі Енергопостачальника.

Пунктом 2.1.4 Угоди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з Адміністрацією. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 Угоди, Енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитків, якщо майну заподіяна шкода з вини Енергопостачальника.

Відповідно до п. 2.1.13 Угоди, Енергопостачальник також зобов'язався застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним, у встановленому чинним законодавством порядку, на термін дії цієї Угоди на користь Адміністрації.

Таким чином, з огляду на умови Угоди, приймаючи майно, відповідач взяв на себе обов'язок ефективно його експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна і застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним.

На виконання умов Угоди Київська міська державна адміністрація передала, а відповідач прийняв майно згідно додатків 1, 2, 3, про що підписано без заперечень відповідні акти.

До складу майна, що передана відповідачу за Угодою також увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, обсяг та межі права господарського відання визначаються нормами Цивільного кодексу України (глави 23 - 29), Господарського кодексу України та іншими законами.

Так, статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Як було встановлено вище, приймаючи майно за Угодою, відповідач зобов'язався його ефективно експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, тобто взяв на себе тягар з його утримання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду, технічною причиною пориву подавального водопроводу тепла магістралі ТМ-3 від ТЕЦ-5 між тепловими камерами ТК-330 та ТК-330а на перехресті вулиць А.Барбюса та С.Ковпака є корозійне потоншення стін труби за рахунок локального зовнішнього корозійного зносу стін трубопроводу діаметром 720х10,0 мм, яке привело до зменшення товщини стінки труби на 50-80% і, як наслідок, втрати її механічної міцності. При цьому, корозійний знос теплопроводу в місці аварії стався внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації (38 років замість 25 років).

Також у висновку експерт на основі розгляду та аналізу документів, наявних в матеріалах справи, припустив, що відсутність фінансування з боку КМДА не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції ділянки теплової магістралі ТМ-3 між тепловими камерами ТК-328 та ТК-337, до якої входить аварійна ділянка, що і призвело до аварійної ситуації.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як зазначено вище, аварія трубопроводу сталась внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації, тобто, відповідач експлуатує майно, передане йому за Угодою, в умовах потенційної небезпеки його знищення в порушення умов п.п. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 Угоди, що свідчить про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.

При цьому, судом відхиляються як доводи відповідача що невиконання Київською міською державною адміністрацією зобов'язань за Угодою і стало причиною неналежного утримання відповідачем ввіреного йому майна, так і припущення експерта, викладеного у висновку експертизи, що відсутність фінансування з боку КМДА не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції, оскільки за умовами Угоди Енергопостачальник, зокрема, має право здійснювати амортизаційні відрахування та використовувати їх на ремонт та відновлення майна відповідно до вимог чинного законодавства та цієї Угоди (п. 2.2.5 в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) і таке право відповідача не залежить від розміру амортизаційної складової, передбаченої у тарифах на теплопостачання, на що він помилково посилається у відзиві на позов на підставі п. 2.2.5 Угоди в редакції додаткової угоди від 29.12.2006, враховуючи, що умови вказаного пункту були змінені сторонами додатковою угодою від 30.04.2007.

Тобто, при здійсненні господарської діяльності з виготовлення та постачання теплової енергії з використанням майна, та як наслідок отримання прибутку, відповідач має право здійснювати його амортизацію, що полягає у систематичному розподілі вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), а кошти, що вивільняться за наслідками амортизації, зобов'язаний направляти на утримання майна, з метою виконання зобов'язань за Угодою.

Разом з тим, до обов'язків Київської міської державної адміністрації, зокрема, віднесено сприяти створенню необхідних умов щодо реалізації цієї Угоди шляхом встановлення для Енергопостачальника обґрунтованих тарифів на теплову енергію, які враховуватимуть інвестиційну складову в розмірах цих тарифів, яка буде використовуватись Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна комунальної власності територіальної громади м. Києва (п. 3.1.4.5 Угоди, в редакції додаткової угоди від 29.12.2006).

У період дії Угоди (в редакції додаткової угоди від 29.12.2006) з 2007 року та до дати виникнення спірних правовідносин, Київською міською державною адміністрацією встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, яка мала бути використана Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна, оскільки були розраховані на підставі Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955.

При цьому, на думку суду, зобов'язання, які взяв на себе відповідач, ніяким чином не залежать від виконання КМДА своїх зобов'язань за Угодою, зокрема, невиконання Київською міською державною адміністрацією своїх зобов'язань за Угодою в частині встановлення обґрунтованих тарифів, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, якими врегульовано наслідки прострочення виконання зобов'язання боржником та кредитором.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що порив металевої труби тепломережі стався внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та не вчинення ефективних дій з експлуатації, належного відповідачу на праві повного господарського відання майна, тобто з його вини.

Достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження вини іншої особи у заподіянні майнової шкоди, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 2.1.4 Угоди Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Втім, з аналізу вказаного пункту Угоди вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі Київської міської державної адміністрації, а не перед третіми особами.

У зв'язку з чим, суд вважає помилковими посилання відповідача як на підставу звільнення його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду на п. 2.1.4 Угоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду в порядку регресу, оскільки, пошкодження застрахованого транспортного засобу сталось внаслідок пориву металевої труби на перехресті вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, яка перебуває у повному господарському віданні відповідача за його вини, через неналежне виконання останнім умов Угоди в частині належної експлуатації, відновлення та збереження ввіреного йому майна.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях з урахуванням висновку судової експертизи спростовуються встановленими у даній справі фактичними обставинами.

За таких обставин, враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування особі, майно якої було пошкоджено внаслідок аварії трубопроводу, яка сталась з вини відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати та витрати по оплаті проведеної судової експертизи покладаються на відповідача в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 36814 (тридцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 91 коп. та 604 (шістсот чотири) грн. 15 коп. судових витрат, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013.

Суддя Т.В.Васильченко