номер провадження справи 8/64/12-11/5/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.13 Справа № 5009/2575/12
м. Запоріжжя
28.02.2013р.
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» (вул. 40 років Радянської України, буд. 92а, м. Запоріжжя, 69057)
до відповідача: Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69106)
відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: Щербіна Н.А. - генеральний директор;
від відповідача: Орлова К.А. - дов. № 65 від 21.11.2012р.
про: стягнення 350 000,00 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» про стягнення з державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 350 000,00 грн. збитків.
22.08.2012р. по справі було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені, з ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ТОВ «Тітан Трейд» стягнуто 350 000,00 грн. збитків та 7 000,00 грн. судових витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідачем воно було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012р. рішення господарського суду Запорізької області та постанова Донецького апеляційного господарського суду були скасовані, справа направлена на новий розгляд. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції не була надана правова оцінка заставної вартості майна, та не співставили це поняття умовам п.4.3 договору, згідно з яким у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі пов'язані з цим збитки. Також було зауважено, що судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною та такою, якою передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Запорізької області для нового розгляду було здійснено автоматичний розподіл справи.
Ухвалою від 09.01.2013р. справу прийнято до провадження даним складом суду, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.
З метою витребування додаткових доказів, для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувались перерви.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому в обґрунтування вимог вказує, що 10.09.2010р. з відповідачем укладено договір зберігання, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку договору калій хлористий в кількості 60 т. вартістю 350 000,00 грн. На виконання умов договору 13.09.2010р. залізничним транспортом калій хлористий в кількості 60 т. надійшов на адресу відповідача (накладна № 43014524). 30.09.2010р. позивач передав, а відповідач на підставі накладної № 2 прийняв калій хлористий в кількості 60 т заставною вартістю 350 000,00 грн. Відповідно до п. 1.3 договору право власності на передане майно до зберігача не переходить.
04.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути з відповідального зберігання калій хлористий повністю в кількості 60 т. Листом № 68-2.4/826 від 28.02.2011р. відповідач відмовив в поверненні калію. В зв'язку з відмовою відповідача виконати обов'язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання товариство «Тітан Трейд» звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повернути майно, передане на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 р. Рішенням господарського суду Запорізької області в задоволенні позову відмовлено та зазначено, що калій хлористий, який був переданий на зберігання, у відповідача відсутній, оскільки був використаний ним у виробничих цілях. Позивач просить стягнути з ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» збитки у розмірі заставної вартості майна - 350 000,00 грн., яка визначена договором зберігання та накладною. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, при цьому стверджує, що позивачем не доведено розміру завданих йому збитків, оскільки ним не проведено оцінки втраченого майна, обов'язкової у даному випадку. Вважає безпідставним посилання позивача на договір зберігання від 10.09.2010р. та накладну № 2 від 30.09.2010р., як на доказ реальних збитків в сумі 350 000,00 грн., оскільки поняття «вартість речі» та «заставна вартість речі» не є тотожними. Згідно документів, які були передані відповідачу при передачі майна на зберігання, вартість 60 т калію хлористого становить 222 000,00 грн. з ПДВ. Таким чином, договір зберігання від 10.09.2010р. підтверджує лише наявність договірних правовідносин по зберіганню, і не доводить збитків позивача в розмірі заставної вартості майна.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:
Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
10.09.2010р. між комунальним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат», правонаступником якого є відповідач (зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» (поклажодавець) укладено договір зберігання, за яким поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон загальною заставною вартістю 350 000,00 грн. Відповідно до п. 1.2 договору за зберігання протягом одного календарного місяця поклажодавець сплачує зберігачу кошти в сумі 500,00 грн. Згідно п. 1.3 договору право власності на майно до зберігача не переходить.
Розділом 2 договору зберігання передбачено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього; зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором зберігання.
Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору зберігання від 10.09.2010р. за накладною № 2 від 30.09.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання калій хлористий в кількості 60 тон заставною вартістю 350 000,00 грн.
Статтею 938 вказаного Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
04.02.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд» звернулось до відповідача з вимогою (лист від 04.02.2011р. № 04/02-01) про зняття з відповідального зберігання та повернення йому вказаного майна. Дана вимога відповідачем була залишена без задоволення, що слугувало підставою для звернення позивачем до господарського суду з вимогою про зобов'язання ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повернути калій хлористий у кількості 60 тон, переданий на зберігання в межах дії договору зберігання від 10.09.2010р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. по справі № 2/5009/5323/11 ТОВ «Титан Трейд» у задоволенні позовних вимог було відмовлено. При цьому судом було встановлено, що калій хлористий, який є предметом спору, на момент розгляду справи у відповідача відсутній, оскільки використаний ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» у виробничих цілях.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі № 2/5009/5323/11 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. залишено без змін.
Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. по справі № 2/5009/5323/11 набуло законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факт відсутності у відповідача спірного калію хлористого, який був переданий йому позивачем на відповідальне зберігання, встановлено судовим рішенням.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
У п. 4.3 договору зберігання від 10.09.2010 р. сторони узгодили, що у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі пов'язані з цим збитки.
Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою для правовідносин зі зберігання, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Згідно ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.
Відповідно до частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поняття ринкової ціни наведено у п 14.1.219 Податкового кодексу України, а саме: ринкова ціна - ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Тобто заставна вартість майна, зазначена сторонами у договорі зберігання, відповідає поняттю «ринкова ціна».
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) договору, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Укладаючи договір зберігання, відповідач свідомо та добровільно погодився, що заставна вартість майна, яке передається на зберігання становить 350 000,00 грн., а відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини - відшкодування поклажедавцеві всіх пов'язаних з цим збитків.
Оскільки заставна вартість переданого на зберігання майна узгоджена самими сторонами та зафіксована безпосередньо у договорі, для визначення розміру збитків слід використовувати саме її, а не ціну придбання майна позивачем до передачі його на зберігання.
Таким чином, позовні вимоги про відшкодування збитків у розмірі заставної вартості майна в сумі 350 000,00 грн. заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на викладені обставини.
Судові витрати віднести на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69106, код ЄДРПОУ 00194731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд» (вул. 40 років Радянської України, буд. 92А, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 30421048) 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. збитків та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.А.Гончаренко
В засіданні 28.02.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 04.03.2013р.
Судове рішення № 29712278, Господарський суд Запорізької області було прийнято 28.02.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 5009/2575/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: