Рішення № 29712195, 26.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.13р. Справа № 22/5005/10656/2012

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо- збагачувальний комбінат",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 19050,24 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Чорненко Є.І.- представник (дов. № 34, від 01.01.2013 р.)

Тогобецька О.С.- представник (дов. № 121, від 01.01.2013р.)

від відповідача: Зеркін А.С.- представник ( дов. від 02.01.13р.)

СУТЬ СПОРУ

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 19050,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним забиранням відповідачем на власну під'їзну колію порожніх вагонів, які надійшли на його адресу від ТОВ «Інтерлізінвест».

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на пункти 46, 119, 125 Статуту залізниць України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року «Про затвердження Статуту залізниць України», п.п. 3, 8 розділу VI Правил користування вагонами і контейнерами, п.1, 5 розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», п.6.2. Правил реєстрації та експлуатації власних вагонів, вказуючи на їх порушення з боку відповідача.

Позивач стверджує, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу, а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці,- сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Також позивач вказує на порушення з боку відповідача п. 7 тимчасової угоди №ПР/М-07-2/14-1495НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни та Рядова Придніпровської залізниці від 12.04.2007 року.

Правова позиція позивача викладена в позовній заяві та письмових поясненнях по справі від 01.02.12 р. та б/н, б/д, які були надані через канцелярію суду 26.02.12 р.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву та письмові пояснення по справі, в яких з посиланням на ст. 908 Цивільного кодексу України; ст. ст. 2, 71, 106, 119 Статуту залізниць України; п.п. 2, 3, 8, 9, 12 Правил користування вагонами і контейнерами; п. 3 Правил складання актів; розділ 7 Правил планування перевезення вантажів, заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує на те, що:

- на виконання п.п. 2.1., 2.2. договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг, залізниця зобов'язана була затвердити заявку вантажовідправника на перевезення вантажу та надати під такий об'єм визначену власником кількість вагонів, які вантажовласник зобов'язаний прийняти в необхідній йому кількості (згідно заявки) для їх подальшого використання, тобто кількість порожніх власних (орендованих) вагонів, які повинні надходити до відповідача повинна відповідати об'єму його замовлення та плану перевезення вантажу цими вагонами. Але всупереч цьому зобов'язанню позивач заявку не затвердив;

- позивачем не доведено факт затримки вагонів на станції призначення з причин та вини відповідача, а отже підстави для нарахування відповідачу плати за користування вагонами відсутні;

По справі оголошувалась перерва з 24.01.2013 року до 05.02.2013 року, з 05.02.2013 року до 14.02.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Для правильного вирішення спору потрібно визначити: які правовідносини виникли між сторонами; норми чинного законодавства, що застосовуються до спірних правовідносин; пункти договорів, укладених між сторонами, які необхідно застосовувати до даного спору.

Порожні власні (орендовані) вагони, за затримку яких позивач нарахував плату, прибули на станцію Терни по товарно-транспортним накладним.

Судом досліджено товарно-транспортні накладні (а.с.22-49), в яких: відправником визначено ТОВ «Інтерлізінвест», одержувач - відповідач, перевізник - позивач, вантаж - порожні власні вагони, власник - ТОВ «Інтерлізінвест».

За затримку вагонів складено акти загальної форми ГУ-23, які підписані відповідачем з запереченнями

Позивач зазначає, що спір виник між сторонами щодо правовідносин, які врегульовані тимчасовою угодою №ПР/М-07-2/14-1495НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни та Рядова Придніпровської залізниці від 12.04.2007 року, відповідно до п. 7 якої власні та орендовані вагони здаються у тій кількості, у якій прибули на станції Терни і Рядова.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись: ст.ст. 46, 119, 125 Статуту залізниць України, п. 33 Правил видачі вантажу, п.п. 3, 8 розділу VI Правил користування вагонами і контейнерами, п.1, 5 розділу V Тарифного керівництва №1, п.6.2. Правил реєстрації та експлуатації власних вагонів.

Пунктом 33 Правил видачі вантажів передбачено, що у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу.

Пунктами 46, 47 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

В п.п. 1 п. 125 Статуту залізниць України зазначено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Суд вважає, що вищезазначені норми, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, повинні застосовуватись у випадках, коли між сторонами виникають правовідносини за договором перевезення. Оскільки в даному випадку відповідач не є стороною договору перевезення, а є лише одержувачем, то його відносини з позивачем щодо користування вагонами (подання, затримка тощо) повинні ґрунтуватись на договорах, укладених між ними та нормами чинного законодавства, які регулюють саме користування вагонами.

Крім того системний аналіз норм Статуту залізниць України дозволяє зробити висновок, що поняття «затримка вантажу» та «затримка вагонів» не є тотожними.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 71 Статуту залізниці України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

22.12.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг (надалі «Договір»).

Також, правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані тимчасовою угодою №ПР/М-07-2/14-1495НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни та Рядова Придніпровської залізниці від 12.04.2007 року.

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами вони визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

В п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, в даному випадку облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

В обґрунтування своїх вимог позивач надав:

1. Відомість плати за користування вагонами №24049198.

2. Акти загальної форми №1276 від 21.04.12 р. та №1247 від 24.04.12 р.

3. Витяг з книги форми ГУ-2.

Відомість плати за користування вагонами №24049198 не приймається судом у якості належного доказу, оскільки в матеріалах справи є належним чином засвідчена копія вказаної відомості, яка не підписаної з боку позивача (аркуш справи 13), що не відповідає вимогам п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами.

Відповідно до п. 4 зазначених Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

Згідно п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 12 Правил встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Пунктом 7 Тимчасової угоди визначено, що вагони для ВАТ «Північний ГЗК» здаються:

- порожні під навантаження концентрату, обкотишів - у кількості не більше 240 осей і не менше 60 осей.;

- власні та орендовані - у тій кількості, у якій прибули на станцію Терни тощо;

Аналіз угод, укладених між сторонами (договір та тимчасова угода) дозволяє зробити висновок, що пункт 7 Тимчасової угоди повинен виконуватись сторонами з врахуванням п.п. 2.1., 2.2. Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці, у визначені терміни, місячні плани перевезень, оформлені на бланках форми У-12(ГУ-12К), або передні в електронному вигляді; заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що залізниця зобов'язується приймати до перевезень та видати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагонів (контейнерів) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника.

16.03.2012 року відповідач за погодженням з власником спірних вагонів (ТОВ «Інтерлізінвест» замовив на квітень 2012 р. перевезення 60000 тонн вантажу (заявка №315/63 (а. с. 134).

Порядок планування перевезень визначено Правилами планування перевезень вантажів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 року N 873, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1030/7318.

Відповідно до п. 1.1 ці Правила визначають порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів.

Пунктом 1.2. Правил встановлено, що перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).

Відповідно до пунктів 7.1.1., 7.1.2 планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил та цього Порядку. Залізниця забезпечує введення в АС МЕСПЛАН місячних та додаткових замовлень на перевезення вантажів у межах України, наданих відправниками залізниці в порядку, визначеному Правилами на договірних засадах безкоштовно.

Пунктом 7.5.3. Правил врегульовано, що переведення замовлення відправника в статус "узгоджено" в системі АС МЕСПЛАН здійснюється залізницями та Укрзалізницею згідно з пунктами 7.1 - 7.3 цього Порядку. Переведення декадної заявки в статус "узгодженої" здійснюється працівниками станції після погодження її начальником станції чи його заступником.

Суд погоджується з позицією відповідача відносно того, що залізниця повинна подати необхідні вантажовідправнику вагони, а вантажовідправник зобов'язаний прийняти їх і використати для своїх потреб. Кількість порожніх власних вагонів, які надходять до відповідача повинна відповідати об'єму його замовлення та плану перевезення вантажу цими вагонами.

Позивач не надав доказів того, що ним було узгоджено заявку відповідача по якій мали б подаватись спірні власні (орендовані) вагони.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

На виконання ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами є безпідставними та необґрунтованими. Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013 року

Суддя Я.С. Золотарьова