Рішення № 29711991, 26.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 5006/41/80/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Огороднік Д.М., Сажневої М.В.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія», м. Донецьк

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш», м. Дніпропетровськ

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200 000,00 гривень та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 449, 32 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Кравченко А.А.

Від відповідача1: Корольов Д.О.

Від відповідача2: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія», м. Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш», м. Дніпропетровськ та відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200 000,00 гривень та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 449, 32 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній помилково перерахував грошові кошти на поточний рахунок відповідача 1, який на вимогу позивача їх не повернув. Вважає, що правових підстав для отримання цих коштів у відповідача1 не було, та оскільки а ні відповідач 1, а ні відповідач 2, що є поручителем по зобов'язаннях відповідача 1, грошові кошти не повернули, просить стягнути з відповідачів безпідставно отримані грошові кошти в судовому порядку.

З наданого відповідачем 2 відзиву вбачається, що останній заперечує проти позову з тих підстав, що вважає договір поруки не укладеним, оскільки прийняв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанню відповідача 1 частково, разом з тим розмір відповідальності сторонами узгоджено не було, що у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є істотною умовою договору, яка сторонами не узгоджена.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.11.2012р. було призначено колегіальний розгляд справи, а саме у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Сажневої М.В.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 1 була попередня домовленість стосовно укладання договору субпідряду №1002-1 від 10.02.2012р. щодо реконструкції готелю «Україна», в зв'язку з чим відповідач 1 виставив позивачу рахунок - фактуру на суму 400000,00 гривень, на підставі якого позивач 10.02.2012р. перерахував зазначену суму на його рахунок. Крім того посилається на те, що працівником позивача Константиновим В.О., була підписана договірна ціна на реконструкцію існуючої будівлі готелю «Україна» та що на отримані кошти відповідач 1 придбав будівельні матеріали та почав виконувати роботи за договором субпідряду на користь позивача.

Позивачем були надані додаткові письмові пояснення відповідно до яких зазначає, що позивач не приймав пропозицію відповідача 1 щодо укладання договору, в зв'язку з чим рахунок - фактура виставлений позивачу на суму 400000,00 гривень не може бути визначений, як правова підстава перерахування спірних грошових коштів з огляду на те, що даний рахунок містить посилання на договір №1002-1 від 10.02.2012р., якого між сторонами укладено не було, а тому відповідач 1 не мав підстав для закупівлі будівельних матеріалів. Щодо підписання договірної ціни, то Константинов В.О. перевіряв розцінки як кошторисник, який працював на той час на підприємстві позивача на цій посаді, тому не можна вважати, що позивач, як юридична особа, погодився з розцінками на реконструкцію готелю «Україна».

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. було змінено склад судової колегії, а саме замість судді Говоруна О.В. було призначено суддю Огороднік Д.М.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з банківської виписки №23 від 10.02.2012р. позивач перерахував відповідачу 1 грошову суму в розмірі 400000,00 гривень на підставі рахунку СФ-0000006 від 10.02.2012р.

14.02.2012р. позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки, зі змісту п.1.1. якого вбачається, що поручитель частково відповідає перед кредитором за несвоєчасне виконання боржником (відповідачем 1) його зобов'язань з повернення суми у розмірі 400000,00 гривень, перерахованих останньому кредитором 10.02.2012р.

03.04.2012р. листом №10 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою про повернення безпідставно перерахованих грошових коштів в розмірі 400000,00 гривень в строк до 15.04.2012р. на розрахунковий рахунок позивача.

20.04.2012р. листом №19 позивач повторно звернувся до відповідача 1 з вимогою про повернення безпідставно перерахованих коштів в розмірі 400000,00 гривень з посиланням на ст.ст. 623, 625, 1212 та 1214 Цивільного кодексу України.

10.05.2012р. позивач листом №32 повідомив відповідача 1 про те, що отримав від останнього лише частину безпідставно перерахованих грошових коштів в розмірі 200000,00 гривень, в зв'язку з чим просив повернути залишок суми в розмірі 200000,00 гривень.

Позивач 30.05.2012р. звернувся до відповідача 1 з претензією про повернення залишку суми в розмірі 200000,00 гривень, а також 3% річних, станом на 30.05.2012р., в розмірі 920,55 гривень.

Докази направлення зазначених листів та претензії наявні в матеріалах справи.

Листом №35 від 27.06.2012р. відповідач 1 надав відповідь на претензію позивача, де зазначив, що між сторонами існувала попередня домовленість на укладання договору субпідряду №1002-1 від 10.02.2012р. та останнім був виставлений рахунок-фактура від 10.02.2012р. на суму 400000,00 гривень, як передплата для закупівлі необхідних будівельних матеріалів, що стало підставою для перерахування цих грошових коштів відповідачу 1. Крім того зазначає, що з боку позивача була підписана договірна ціна на реконструкцію готелю «Україна»; що в подальшому відповідач 1 на перераховані гроші придбав будівельні матеріали та почав виконувати роботи за договором; що він поніс витрати пов'язані з виконанням умов договору, а тому вважає, що залишок коштів перед підприємством позивача складає 1051,63 гривень.

Позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем 1 грошових коштів в розмірі 200000,00 гривень, а також на те, що відповідач 2, як поручитель повинен виконати зобов'язання відповідача 1.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Як встановлено судом позивачем 10.02.2012р. на рахунок відповідача 1 перерахована грошова сума в розмірі 400000,00 гривень, з яких 200000,00 гривень 27.04.2012р. відповідачем 1 було повернуто позивачу.

З пояснень відповідача 1 вбачається, що перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 400000,00 гривень на підставі рахунку є підтвердженням прийняття пропозиції на укладання договору субпідряду, отже частину цих коштів він витратив на придбання матеріалів необхідних для виконання зобов'язань за цим договором.

Надаючи доводам сторін, наведеним в обґрунтування їх вимог та заперечень, належну юридичну оцінку, суд виходить з наступного.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України, який, зокрема, передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладенням господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Системний аналіз наведених положень закону дає підстави дійти висновку, що підрядник має приступати до виконання будівельних робіт після узгодження із замовником повного переліку робіт, їх вартості, строків виконання робіт та того хто саме має забезпечити підрядника будівельними матеріалами, необхідними для будівництва та які саме матеріали мають використовуватися під час виконання робіт.

Позивач, в обґрунтування позову посилається на те, що наведені положення сторонами узгоджено не було, водночас відповідач 1 наполягає на тому, що отримання ним по рахунку від позивача грошових коштів створило для нього обов'язок щодо виконання робіт та придбання матеріалів.

Водночас жодних доказів на переконання того, що сторонами узгоджувався перелік робіт їх вартість, найменування матеріалів, які мали б використовуватися під час виконання будівельних робіт суду представлено не було.

Отже факт виставлення відповідачем 1 рахунку № СФ-0000006 від 10.02.2012р., в якому міститься посилання на договір субпідряду № 1002-1 від 10.02.2012р. та факт перерахування за ним грошових коштів, не може вважатися належною правовою підставою виникнення у сторін правовідносин з будівельного підряду, оскільки, як вбачається із самого рахунку він не є самостійною підставою для проведення оплати, бо такою підставою в рахунку визначено договір субпідряду від 10.02.2012р., який, як встановлено судом, укладено сторонами не було.

З обставин, що встановлені судом вбачається, що сторонами договір у звичайний чи спрощений спосіб укладено не було, згоди щодо істотних умов договору не досягнуто, отже у позивача не було правових підстав для перерахування грошових коштів у розмірі 400000,00 гривень, як не було підстав для їх отримання відповідачем 1.

Безпідставними, вбачаються судом, посилання відповідача 1 в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що частина отриманої ним суми грошових коштів в розмірі 400000,00 гривень була витрачена на придбання матеріалів та на інші потреби, що пов'язані з виконанням зобов'язань з виконання певних робіт на користь позивача, оскільки з огляду на висновки суду про не досягнення сторонами згоди щодо переліку робіт та їх вартості, а також переліку необхідних матеріалів, відповідач 1 вчинив дії з придбання таких матеріалів, на власний розсуд та ризик, отже, не може матиме наслідки для позивача, який вчинення таких дій з відповідачем 1 не узгоджував.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов: збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна); збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого; первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду

Обставини, що встановлені вище, дають суду підстави дійти висновку про відсутність у відповідача 1 підстав для отримання грошових коштів у розмірі 400000,00 гривень, отже позовні вимоги про стягнення залишку цих коштів в розмірі 200000,00 гривень підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 3% річних в розмірі 2449,32 гривень.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначалось вище позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки, зі змісту п.1.1. якого вбачається, що поручитель частково відповідає перед кредитором за несвоєчасне виконання боржником (відповідачем 1) його зобов'язань з повернення суми у розмірі 400000,00 гривень, перерахованих останньому позивачем 10.02.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як вбачається з договору поруки та як зазначає відповідач 2, договором встановлено його часткову відповідальності але не було узгоджено розмір частки в межах якої він має відповідати перед позивачем.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд приходить до висновку, що оскільки в договорі не узгоджено розмір частки в межах якої поручитель має відповідати перед позивачем, то в даному випадку порука має застосовуватись у повному обсязі, що зумовлює висновок суду щодо солідарного стягнення з відповідачів безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 200000,00 гривень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідачів на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш», до товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», задовольнити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш» (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський р-н, в/ч А0730 Гуртожиток, код ЄДРПОУ 35112645) та з товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія» (83045, м.Донецьк, пр. Ленінський, 43, код ЄДРПОУ 30776349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» (83112, м.Донецьк, вул. Купріна, 117, код ЄДРПОУ 32717510) безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 200000,00 гривень, судовий збір в розмірі 4048,99 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш» (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський р-н, в/ч А0730 Гуртожиток, код ЄДРПОУ 35112645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» (83112, м.Донецьк, вул. Купріна, 117, код ЄДРПОУ 32717510) 3% річних в розмірі 2449,32 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 01.03.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Колесник Р.М.

Суддя Сажнева М.В.

Суддя Огороднік Д.М.